Доступність посилання

ТОП новини

Чи вдасться теперішній урядовій команді деолігархізувати економіку?


Богдан Данилишин
Богдан Данилишин
(Рубрика «Точка зору»)

Жодна з країн, що більш ніж 20 років тому позбулися тоталітаризму, не змогла уникнути двох явищ, характерних для посткомунізму: корупції разом з деморалізацією і втрату почуття етики. У державах, які в минулому стикалися з тягарем комунізму, населення загрузло в розчаруванні та апатії. У свій час Вацлав Гавел назвав це явище «посткомуністичною депресією» чи «мафіянським капіталізмом». Колишній в’язень Гавел порівнює цю ситуацію з конкретним психічно неврівноваженим ув’язненим, випущеним на свободу після багатьох років відсидки у маленькій камері у в’язниці з суворкою дисципліною, він виходить з в’язниці і гризе все, що птрапляється на шляху. Ми дійсно вийшли «голодними» з СРСР – і кинулися «жерти» залежноі від свої апетитів і можливостей. Врешті-решт – сформували квазідержаву і квазіекономіку, яку реально жоден із підручників охарактеризувати не може.

Аналогічні приклади ми можемо привести і на теренах України. Що ми сформували за ці роки? Олігархократію, яка зрослася з усіма сферами державного управління і фактично паралізувала країну? Помаранчеву революцію, яка стала боротьбою мільйонерів з мільярдерами, але яка була останньою надією для виходу з посткомуністичної депресії? Сформували олігархократію і люмпен, який тільки і прагне видовищ, які йому час від часу демонструють всі уряди у вигляді різних шоу.

Чи розуміють зараз люди, які є в керівництві країни, що вони є просто гвинтиками, механізмами в руках олігархократії, яка може розпорядитися ними на свій розсуд: ми вас породили – ми вас і вб’ємо, як говорив один відомий літературний персонаж?

Доки ми не поборемо олігархократію, «мафіянський капіталізм», не сформуємо середній клас, доти ми просто будемо «доганяючою» економікою, що рухається у фарватері олігархічних потреб.

За прикладами далеко ходити не треба. Я почну з двох невеликих епізодів. Перед канікулами Верховна Рада України ухвалила цілу низку законів, що можуть суттєво змінити тактику економічної політики України. Як відомо, будь-які реформи у жодній країні не йдуть гладко і легко, особливо в Україні, де вплив різного роду олігархічних груп є надзвичайно великий, а рівень олігархізації економіки вже давно перевищує 80%. Як колишній міністр економіки, відклавши убік власні політичні переконання, хочу відмітити, що без економічних реформ подальший поступ для України є патовим. Тому навіть на рівні декларацій, повільно, з помилками, але вони мають декларуватись і втілюватись в життя. Навіть якщо вони не дають моментальних відчутних результатів – для формування майбутніх структурних форм це буде мати велике значення.

Зазначу, що після оновлення складу Кабінету міністрів країна намітила відповідні плани, у здійснення яких вірилося насилу. Останні рішення Верховної Ради України говорять самі за себе: у країні ухвалені важливі для розвитку економіки закони, які можуть суттєво декриміналізувати окремі сфери економіки країни і зменшити вплив олігархічних груп. І це також свідчить про те, що керівникові економічного блоку уряду Сергієві Арбузову вдалося сконцентрувати думаючих людей в парламенті на конструктивній роботі побудови прозорого економічного середовища. Однак виникає логічне запитання: чи вдасться йому, як і нам всім, хто народився з вродженими вадами «посткомуністичного синдрому», побороти опір олігархократії і втілити хоча б дещо із задуманого?

Вексельна епопея

Дуже багато дискусій в даний час іде навколо закону України про фінансові векселі. Чим може допомогти чи зашкодити економіці України реалізація даного закону? Я уважно стежив за тим, які перепони ухваленню закону про фінансові векселі створювали певні народні депутати. Причому як опозиційні, так і представники провладної більшості, що свідчило про незаангажовану позицію розробників законопроекту, як би їх не намагалися звинуватити у створенні нових корупційних схем, спробах розграбувати бюджет та інших необґрунтованих речах.

Насправді скринька відкривається просто: поява на фінансовому ринку такого інструменту, як вексель, позбавляє власників фінансово-промислових груп, що мають потужне лобі в парламенті, штучно створених економічних переваг над конкурентами. Відтепер закон обмежить практику формування фіктивного податкового кредиту з метою відшкодування ПДВ. Крім того, Міністерство доходів і зборів отримало дієві законодавчі важелі щодо суворості боротьби зі схемами податкового шахрайства: мінімізації податкових зобов’язань, ухилення від оподаткування, спроб незаконного відшкодування ПДВ із держбюджету.

Вексельний інструмент давно і широко використовується у більшості цивілізованих країн Європи і світу. Із узаконенням такого інструменту перед економікою України відкриваються нові можливості. І це дуже доречно на тлі величезного зовнішнього боргу і суттєвих сум виплат за кредитними зобов’язаннями, які припадають на поточний рік.

По-перше, фінансовий казначейський вексель, як я вже сказав, поставить у рівні умови всіх суб’єктів підприємницької діяльності. Але найголовніше – цей інструмент спростить і прискорить процедуру відшкодування ПДВ платникам податків, зробить її максимально прозорою. І дана практика, без всяких сумнівів, створить передумови для активізації інвестиційного інтересу до реальних секторів економіки України.

По-друге, вексельний інструмент дозволить зняти істотне навантаження з державного бюджету, який, повторюся, в поточному році відчуває величезні труднощі у світлі гарантованих виплат за зовнішніми боргами. Простіше кажучи, вексельний інструмент дозволить збалансувати платіжний баланс фінансового кошторису без проведення емісії національної валюти. А це, у свою чергу, не допустить розкрутки маховика інфляції, зростання цін на товари та послуги.

Зараз багато говорять про те, що «зверху» будуть змушувати підприємців переходити на вексельну систему. Але є деякі особливості.

Ще два принципово важливі моменти полягають у виключній добровільності участі у вексельній програмі та її тимчасовості. Як показує зміст закону, скористатися правом вексельних взаємозаліків із ПДВ суб’єкти підприємництва можуть до 1 січня 2014 року. Це дуже показовий момент. Тобто загальний номінал випущених векселів і передбачена процентна ставка в розмірі 5% будуть підкріплені чіткими, захищеними статтями видатків у державних бюджетах найближчих 5 років, протягом яких будуть перебувати в обороті фінансові казначейські векселі.

Принцип добровільності участі в програмі також дуже показовий. Як мені відомо, законопроект був розроблений з ініціативи суб’єктів підприємницької діяльності. Для бізнесу вексель вигідний у всіх аспектах. Цінні папери також знижують фінансове навантаження на бізнес при відрахуваннях ПДВ. Крім того, підприємці отримують можливість перевести в готівку вексель в чітко позначені терміни відшкодування ПДВ. Простіше кажучи, з’являється реальна можливість отримати компенсацію ПДВ живими грошима без затримок, і до того ж заробити відсотки.

Останній принциповий момент в тому, що закон не змінює схему автоматичного повернення ПДВ живими грошима. Вексельні розрахунки будуть запропоновані виключно тим категоріям платників податків, які не отримали права на автоматичне бюджетне відшкодування, з причин невідповідності критеріям Податкового кодексу України.

Що робити з офшорами?

Не менш дискусійним і антиолігархічним є закон про трансфертне ціноутворення. Що він реально принесе для економічного розвитку? Позитивним моментом у побудові прозорої моделі економіки цей закон України може стати, крім того – він підкріплений досягнутими та ратифікованими Верховною Радою України міжурядовими домовленостями з Кіпром про уникнення подвійного оподаткування. Як мені відомо, проти ухвалення цього закону, що дозволяє детінізувати економіку, українські олігархи та їхні парламентські лобісти стояли «не на життя, а на смерть».

Щороку, користуючись офшорними схемами, з фінансового обороту України за кордон виводилися сотні мільйонів доларів. Дана практика з кожним роком все більш знекровлювала фінансовий ринок України. Адже виведені в обхід оподаткування кошти потім назад вводилися в країну, але вже під виглядом пакетних інвестицій або кредитів. При цьому держава була змушена платити відсотки. Таким чином, сніжна грудка виведення валюти з території України наростала.

На фінансовому ринку утворювався дефіцит готівки. Нацбанк був змушений витрачати золотовалютні резерви на підтримку стабільного курсу національної валюти.

Відтепер цій порочній практиці покладено край. Відтік грошей з України якщо не припиниться, то істотно знизиться. Надіюсь, що процес знайде прозорі цивілізовані форми, які дозволять державі отримувати податки від трансфертних операцій, більш ефективно контролювати і регулювати платіжний баланс, нарощувати золотовалютні резерви.

Крім того, введення законодавчих принципів трансфертного ціноутворення та ратифікована конвенція з Кіпром створять потужні стимули для притоку в Україну реальних, а не бутафорських інвестицій з метою модернізації виробничо-технологічних потужностей, а не збагачення певних фінансово-промислових груп на так званому «кредитуванні» української економіки вкраденими у цій же економіці грошима. Тобто можна говорити про те, що вже зараз в Україні йде запекла боротьба за деолігархізацію економіки і міжолігархічна за сфери впливу.

Думаю, що навіть у теперішній владі є люди, які тверезо розуміють, що вони – міністри, депутати, віце-прем’єри і т. д. – є тільки гвинтиками системи, яких відкрутити і викинути нічого не варто. Чи здатні вони самі стати вірусом для системи і змусити її працювати на країну – це питання, над яким варто задуматись і тим, хто при владі, і тим – хто її хоче отримати.

Богдан Данилишин – академік НАН України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
XS
SM
MD
LG