Луцьк – Пам’ять жертв Волинської трагедії, яка сталася 70 років тому, вшанували в неділю в католицькому кафедральному соборі Петра і Павла в Луцьку. Літургію провів апостольський нунцій в Україні Томас Едвард Ґалліксон. У богослужінні взяли участь президент Польщі Броніслав Коморовський і віце-прем’єр-міністр України Костянтин Грищенко. Не обійшлося без інциденту. Коли польський лідер вийшов із собору, у нього кинули яйцем.
Кривавий конфлікт на Волині в 1943 році був «етнічною чисткою з ознаками геноциду» – таке формулювання після тривалих і дуже напружених дискусій ухвалили окремо попередніми днями обидві палати парламенту Польщі. І хоча це формулювання м’якше, ніж пропоноване – прямо назвати ті події геноцидом, – воно стало причиною того, що багато українців були проти присутності президента Польщі Броніслава Коморовського на молебні за жертв цієї трагедії, який відбувся в Луцьку.
Коморовський нагадав вірянам, що нещодавно у приміщенні Луцького кафедрального собору розташовувався музей атеїзму, а частина його реліквій безповоротно втрачена. Однак недобрі часи минули, і собор знову став місцем молитви, зазначив польський президент.
«Ми тут разом, поляки й українці, зібралися на молитву за душі жертв Волинської трагедії. Подумки повертаємося до цієї трагедії, яка розгорілася на цій стражденній землі 70 років тому. Разом віддаємо шану всім замордованим. Разом перепрошуємо Бога за злочин і кривди», – сказав польський президент.
Хто кинув яйцем у Коморовського?
Інцидент стався, коли Броніслав Коморовський вийшов з храму і наблизився до вірян. Хтось із юрби, підійшовши до президента, роздушив у нього на плечі яйце. Як з’ясували правоохоронці, це зробив молодик із Запорізької області.
Присутній на майдані під час церемонії народний депутат-свободівець Станіслав Боруцький одразу ж відмежував свою політичну силу від хулігана.
«Ми не вважаємо, що коли люди моляться, то робити протести чи демонстрації – це цивілізовано. Коли йде вшанування полеглих, ким би вони не були – це не по-християнськи і непорядно», – сказав Боруцький.
Тим не менше, свободівці не приховують свого незадоволення резолюціями польських парламентарів. Народний депутат Анатолій Вітів вважає, що українці не повинні мовчати у відповідь на звинувачення у злочинах.
«Наступного тижня буде зареєстрована у парламенті постанова про визнання етнічних чисток на Холмщині, Підляшші, Закерзонні – всіх етнічних українських територіях, включаючи Волинь 43-го року. Це наша адекватна відповідь полякам», – сказав Вітів.
Звичайні люди – за об’єднання
Серед людей, яким дозволили зайти до храму після того, як його покинули високопосадовці, було чимало приїжджих як із Польщі, так і з України. Львів’янин Станіслав Левандовський розповідає, що побувати тут цього дня вважав своїм обов’язком. Він сподівається, що ця зустріч є приводом для примирення.
«Не знаю, з якої сторони загинуло більше, і як це розцінювати – геноцид чи ні. Думаю, йдеться про те, щоб ми про це пам’ятали, і щоб цього не повторювалося», – говорить львів’янин.
«Ми вчителі. Ми прийшли сюди, бо довідалися, що тут буде президент Коморовський. Для нас українці такі ж люди, як ми. Я чула, що сюди приїхали люди, які хотіли зробити так, щоб українці і поляки сварилися. Але є час, коли люди можуть боротися між собою, а є час, коли вони поєднуються. Це час поєднання», – розповідає жінка, яка приїхала до Луцька вшанувати пам’ять жертв Волинської трагедії з Польщі.
По обіді офіційна делегація з Польщі на чолі з президентом Коморовським відвідала село Кисилин Локачинського району, де вшанувала пам’ять дев’яноста загиблих поляків.
Волинська трагедія – обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською повстанською aрмією та польською Армією крайовою з участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.
Кривавий конфлікт на Волині в 1943 році був «етнічною чисткою з ознаками геноциду» – таке формулювання після тривалих і дуже напружених дискусій ухвалили окремо попередніми днями обидві палати парламенту Польщі. І хоча це формулювання м’якше, ніж пропоноване – прямо назвати ті події геноцидом, – воно стало причиною того, що багато українців були проти присутності президента Польщі Броніслава Коморовського на молебні за жертв цієї трагедії, який відбувся в Луцьку.
Коморовський нагадав вірянам, що нещодавно у приміщенні Луцького кафедрального собору розташовувався музей атеїзму, а частина його реліквій безповоротно втрачена. Однак недобрі часи минули, і собор знову став місцем молитви, зазначив польський президент.
«Ми тут разом, поляки й українці, зібралися на молитву за душі жертв Волинської трагедії. Подумки повертаємося до цієї трагедії, яка розгорілася на цій стражденній землі 70 років тому. Разом віддаємо шану всім замордованим. Разом перепрошуємо Бога за злочин і кривди», – сказав польський президент.
Хто кинув яйцем у Коморовського?
Інцидент стався, коли Броніслав Коморовський вийшов з храму і наблизився до вірян. Хтось із юрби, підійшовши до президента, роздушив у нього на плечі яйце. Як з’ясували правоохоронці, це зробив молодик із Запорізької області.
Присутній на майдані під час церемонії народний депутат-свободівець Станіслав Боруцький одразу ж відмежував свою політичну силу від хулігана.
«Ми не вважаємо, що коли люди моляться, то робити протести чи демонстрації – це цивілізовано. Коли йде вшанування полеглих, ким би вони не були – це не по-християнськи і непорядно», – сказав Боруцький.
Тим не менше, свободівці не приховують свого незадоволення резолюціями польських парламентарів. Народний депутат Анатолій Вітів вважає, що українці не повинні мовчати у відповідь на звинувачення у злочинах.
«Наступного тижня буде зареєстрована у парламенті постанова про визнання етнічних чисток на Холмщині, Підляшші, Закерзонні – всіх етнічних українських територіях, включаючи Волинь 43-го року. Це наша адекватна відповідь полякам», – сказав Вітів.
Звичайні люди – за об’єднання
Серед людей, яким дозволили зайти до храму після того, як його покинули високопосадовці, було чимало приїжджих як із Польщі, так і з України. Львів’янин Станіслав Левандовський розповідає, що побувати тут цього дня вважав своїм обов’язком. Він сподівається, що ця зустріч є приводом для примирення.
«Не знаю, з якої сторони загинуло більше, і як це розцінювати – геноцид чи ні. Думаю, йдеться про те, щоб ми про це пам’ятали, і щоб цього не повторювалося», – говорить львів’янин.
«Ми вчителі. Ми прийшли сюди, бо довідалися, що тут буде президент Коморовський. Для нас українці такі ж люди, як ми. Я чула, що сюди приїхали люди, які хотіли зробити так, щоб українці і поляки сварилися. Але є час, коли люди можуть боротися між собою, а є час, коли вони поєднуються. Це час поєднання», – розповідає жінка, яка приїхала до Луцька вшанувати пам’ять жертв Волинської трагедії з Польщі.
По обіді офіційна делегація з Польщі на чолі з президентом Коморовським відвідала село Кисилин Локачинського району, де вшанувала пам’ять дев’яноста загиблих поляків.
Волинська трагедія – обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською повстанською aрмією та польською Армією крайовою з участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.
