У чому феномен «Пласту», який не до вподоби комуністам?

Львів – Скаутська організація «Пласт» об’єднує 10 тисяч українців, із них близько 6 тисяч налічується в Україні. Загалом у світі є 50 тисяч українців, які у різні роки пройшли через «Пласт». В усіх українських регіонах – від Заходу до Сходу, з Півдня на Північ – є пластові осередки-станиці, десь по кілька людей, як у Сумах і Запоріжжі, сотні, як на Львівщині та Івано-Франківщині. Чим ця молодіжна організація приваблює молодь ось уже понад 100 років? У чому феномен її успіху і як вдалося зберегти авторитет?

«СКОБ» – вітаються пластуни, подаючи ліву руку. Їхнє привітання означає сильний розумом і тілом, красний душею, обережний у замислах і планах, бистрий у думці та справах. Власне такими мають прагнути бути пластуни, а в організації вони розвиваються духовно і фізично. Головний акцент у Пласті це національно-патріотичне виховання через ігри та забави. Один із засновників «Пласту» – Петро Франко – написав навіть книжку «Пластові ігри та забави».

Організацію у 1911 році у Львові заснували три українські інтелектуали та педагоги Петро Франко, Олександр Тисовський та Іван Чмола. Можливо, феномен організації, що її фундамент заклали інтелігенти та інтелектуали.

Пласт забороняли і відроджували

Пласт забороняла польська влада у Галичині, німецькі і радянські окупанти. У радянський час на зміну вовкулакам, лісовим чортам, сіроманцям, рутеніям, чорноморцям прийшли жовтенята, піонери, комсомольці. Галицькі школярі ховали галстуки по кишенях і діставали за пожмакану шмату «незадовільно» за поведінку. У радянські організації заганяли молодь примусово, на зміну пластовим тереновим іграм проводили зірниці. Комуністична влада просто копіювала «Пласт», але це була спотворена копія.

Львів’янин Богдан Гасюк наприкінці 80-х був у числі тих, хто відроджував «Пласт» в Україні, зокрема у Львові, Рівному, Луцьку, Києві, Івано-Франківську. Зацікавлення було з усієї України. Тоді він нічого не знав про цю молодіжну організацію і лише за кілька років прийшло розуміння змісту і саме «Пласт» змінив його.

«Пласт» – це життя в природі, пізнання Бога через природу. Це не є організація, де релігія займає значне місце. Це все через життя в природі, не через лекції як любити Україну, а через життя в природі через Бога. Я повністю вдячний «Пласту», бо сформований у радянський час. Якби не «Пласт», то, думаю, був би іншою людиною. Це дало мені професійність, досвід роботи з людьми. Є у Львові кілька фірм, коли прийшли туди пластуни, то вже пластун – це гарантія якості людини, яка відповідальна і чесна», – зазначає Богдан Гасюк, уся родина якого – жінка і двоє синів – теж пластуни.

«Пласт» поза політикою і грантами

На початках 90-х у «Пласті» було дуже конфліктне середовище, яке відроджували люди з радянської епохи і були дискусії, якою має бути організація. Були навіть спроби окремих патріотичних сил взяти «Пласт» під контроль, але цього вдалося уникнути, як і розколу на кілька організацій. Бо існувала дисципліна і дослуховувались до думки авторитетів, яких у «Пласті» сотні.

За всі роки існування, народження, відновлення, підпілля, розквіту, відродження, «Пласт» зберіг авторитет завдяки лідерам. Через «Пласт» пройшли всі оунівці, багато духовних провідників, відомих культурних діячів. Феномен «Пласту» в тому, каже Богдан Гасюк, що людей об’єднує внутрішній світ, мислення, організованість, негативне ставлення до алкоголю, відсутність хворих амбіцій щодо лідерства в організації, бо демократичним шляхом обирають сильнішого провідника.

«Зараз «Пластом» керує покоління, яке виховане в «Пласті», не знає радянського життя, у цих людей присутній внутрішній стержень і в цьому відмінність, це перевага теперішнього «Пласту», – каже Богдан Гасюк.

За роки незалежності через «Пласт» пройшли понад 20 тисяч молодих людей. Найбільше у західних областях України. Втім, пластові станиці є по всіх регіонах. Найчастіше самі ж молоді люди зголошуються в організацію з бажанням створити осередок або ж звертаються батьки дітей, у Батурині священик ініціював створення станиці, розповів голова Крайової пластової старшини Дмитро Колесник, пластун із Краматорська, що на Донеччині.
«Щодо фінансування, то ми маємо можливість отримати гроші на проекти по конкурсу від Міністерства молоді та спорту. Щороку ми отримували гроші на табори і всеукраїнські проекти. Цьогоріч не отримали через формальні причини і не могли податись на конкурс, але вже наступного року матимемо кошти, сподіваємось на це», – говорить старший пластун.

Пласт гартує дух

Львівські пластуни щороку мають фінансову і всіляку іншу підтримку від міської ради. До слова, діти керівників міста – пластуни. У Львові вважається престижно віддати дитину у «Пласт».

Щороку управління у справах сім’ї та молоді Донецької ОДА надає грошову допомогу молодіжній організації «Пласт». Але таке рішення не до вподоби донецьким комуністам, представник яких виступив проти підтримки скаутського і пластунського руху в області до 2017 року, що це мовляв націоналістична організація, де кажуть «Слава Україні!» і в пластунських організацій є свободівець Олег Тягнибок. Однак, лідер свободівців, як і переважна більшість представників цієї політичної сили, були комсомольцями, але не пластунами.

Втім Донецька ОДА фінансуватиме «Пласт», бо є відповідний указ президента «Про заходи щодо сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні», виданий і підписаний у 2008 році Віктором Ющенком.

«Пласт» не лише зміцнює тіло, але гартує дух, виховує людину чесною, порядною, щоб вона вміла собі давати раду у житті, щоб життя будувала на вічних вартостях. Пластові табори, сходини, зустрічі, ігри мають свою виховну цінність і це виховує цілісну людину», – наголосив в одному з коментарів Радіо Свобода владика УГКЦ Гліб Лончина, який є пластуном понад 50 років.

Цього року влітку заплановано 140 пластових таборів по Україні. За словами пластунів це:

– Багато вірних друзів, досвіду, цікавих історій.

– Багато позитивних вражень, найкращі друзі. Той досвід мені не дав би ніхто, як я це отримала у здоровому гурті.