Сімферополь – Російський дипломат забезпечив успішний прокат кримськотатарського фільму, підняв імідж Меджлісу й актуалізував питання відставки кримського прем’єра.
Генеральний консул Росії в Сімферополі (поки що) Володимир Андреєв, підозрюю, ніколи не танцював і вже не станцює хайтарму. А от шанс подивитися фільм «Хайтарма» у нього ще є. Поки дипломат пакує свої валізи у напрямку Москви, керівництво кінотеатру «Космос» у Сімферополі через великий наплив охочих подивитися цей фільм подовжило його сеанси до 31 травня. Паралельно «Хайтарму» показують ще у п’яти містах Криму, готується показ у ще 10. Замовлення уже надійшли з інших регіонів України, а також із Росії і Туреччини.
Про скандального російського консула Андреєва мені доводилося писати раніше, а нинішній скандал із недолугими заявами російського дипломата на адресу кримських татар, «Хайтарми» і навіть російського МЗС, стали топ-темами українського інформаційного простору минулого тижня.
Глядацький ажіотаж довкола не баченого консулом, але ним затаврованого фільму – це не перший і не найголовніший (хоч, звичайно, найбільш матеріальний) результат цього дипломатичного скандалу. Завдяки «мудрій» пораді російським льотчикам-ветеранам не ходити на «антиросійський» фільм, його автори тепер не лише «відіб’ють» вкладені кошти, але й зароблять і для інших подібних кінопроектів.
Власне, і скандальна, ганебна відставка російського консула – теж не головне в цій історії, хоч і цілком справедливе завершення кар’єри недолугого дипломата, який за час своєї каденції розсварився не лише з кримськими татарами (в тому числі із опонентами Меджлісу), але й з українською громадою і, ба більше, з переважною частиною проросійських організацій. І це при тому, що з кримською і севастопольською владою він теж не знайшов спільної мови. Втім, це мало б бути насамперед проблемою МЗС Росії і питанням кваліфікації його співробітників.
Як виглядає, головним у цій історії є визнання офіційною Москвою неправоти свого дипломата. Чи не вперше за останні 200 років. І добилися цього Рефат Чубаров і трохи більше двох сотень кримськотатарських стариків. Дехто з них прийшов під стіни російського консульства у Сімферополі з радянськими бойовими орденами і медалями. Але більшість – із прокляттями на адресу російського чиновника.
Зрештою, бурхлива реакція всіх прошарків кримськотатарського суспільства примусила висловитися з осудом Андреєва і лякливих діячів проурядових кримськотатарських груп, і представників Партії регіонів.
І ось тут підходимо до найголовнішого. Володимир Андреєв, справді, нічого нового не сказав. Так само образливо щодо кримських татар та їхньої депортації кілька років тому висловився Анатолій Могильов. Після цього він не став клієнтом Генпрокуратури, ні. Президент відправив його до Криму на скромну посаду голови уряду автономії. І вже другий рік «рулить» та так, що десятки тисяч кримчан вимагають від глави держави прибрати «високопоставленого ксенофоба».
Саме тому відставка Анатолія Могильова виглядає настільки ж логічною, як і від’їзд із Криму Володимира Андреєва. В президентській адміністрації мали б це розуміти, як і те, що фігура кримського прем’єра все більше перетворюється у дестабілізуючий чинник для регіону.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Генеральний консул Росії в Сімферополі (поки що) Володимир Андреєв, підозрюю, ніколи не танцював і вже не станцює хайтарму. А от шанс подивитися фільм «Хайтарма» у нього ще є. Поки дипломат пакує свої валізи у напрямку Москви, керівництво кінотеатру «Космос» у Сімферополі через великий наплив охочих подивитися цей фільм подовжило його сеанси до 31 травня. Паралельно «Хайтарму» показують ще у п’яти містах Криму, готується показ у ще 10. Замовлення уже надійшли з інших регіонів України, а також із Росії і Туреччини.
Про скандального російського консула Андреєва мені доводилося писати раніше, а нинішній скандал із недолугими заявами російського дипломата на адресу кримських татар, «Хайтарми» і навіть російського МЗС, стали топ-темами українського інформаційного простору минулого тижня.
Глядацький ажіотаж довкола не баченого консулом, але ним затаврованого фільму – це не перший і не найголовніший (хоч, звичайно, найбільш матеріальний) результат цього дипломатичного скандалу. Завдяки «мудрій» пораді російським льотчикам-ветеранам не ходити на «антиросійський» фільм, його автори тепер не лише «відіб’ють» вкладені кошти, але й зароблять і для інших подібних кінопроектів.
Власне, і скандальна, ганебна відставка російського консула – теж не головне в цій історії, хоч і цілком справедливе завершення кар’єри недолугого дипломата, який за час своєї каденції розсварився не лише з кримськими татарами (в тому числі із опонентами Меджлісу), але й з українською громадою і, ба більше, з переважною частиною проросійських організацій. І це при тому, що з кримською і севастопольською владою він теж не знайшов спільної мови. Втім, це мало б бути насамперед проблемою МЗС Росії і питанням кваліфікації його співробітників.
Як виглядає, головним у цій історії є визнання офіційною Москвою неправоти свого дипломата. Чи не вперше за останні 200 років. І добилися цього Рефат Чубаров і трохи більше двох сотень кримськотатарських стариків. Дехто з них прийшов під стіни російського консульства у Сімферополі з радянськими бойовими орденами і медалями. Але більшість – із прокляттями на адресу російського чиновника.
Зрештою, бурхлива реакція всіх прошарків кримськотатарського суспільства примусила висловитися з осудом Андреєва і лякливих діячів проурядових кримськотатарських груп, і представників Партії регіонів.
І ось тут підходимо до найголовнішого. Володимир Андреєв, справді, нічого нового не сказав. Так само образливо щодо кримських татар та їхньої депортації кілька років тому висловився Анатолій Могильов. Після цього він не став клієнтом Генпрокуратури, ні. Президент відправив його до Криму на скромну посаду голови уряду автономії. І вже другий рік «рулить» та так, що десятки тисяч кримчан вимагають від глави держави прибрати «високопоставленого ксенофоба».
Саме тому відставка Анатолія Могильова виглядає настільки ж логічною, як і від’їзд із Криму Володимира Андреєва. В президентській адміністрації мали б це розуміти, як і те, що фігура кримського прем’єра все більше перетворюється у дестабілізуючий чинник для регіону.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
