Україна навчила Малевича піти далі Пікассо – дослідник

Київ – За рішенням ЮНЕСКО 2015 рік названо роком Казимира Малевича – до сторіччя створення найвідомішого твору цього художника – «Чорного квадрата». Однак критики умовно відзначають цю подію вже нинішнього року, адже саме у 1913-му створили перший ескіз картини, яка докорінно змінила уявлення про живопис та спричинила запеклу дискусію, що триває й досі. Дослідники переконані, що ідея супрематизму виникла в уродженця Києва Малевича у тому числі завдяки рокам, які він провів в Україні, та роботі з народним мистецтвом.

Зображення чорного квадрата як такого у творчості Малевича вперше з’явилося під час його роботи над ескізами декорацій до вистави Михайла Матюшина «Перемога над Сонцем». Квадрат замінив сонячне коло, що символізувало перевершення людиною природи. Зміна геометричної форми започаткувала новий філософський напрям у мистецтві – супрематизм, відмову від предметності. Сталося це 1913 року, і на своєму першому «Чорному квадраті» Малевич поставив саме цю дату, хоча фактично картина була створена два роки потому.

Як зазначає український художник-абстракціоніст Тіберія Сільваші, «Чорний квадрат» став не початком, а завершальним жестом мистецької епохи, що розпочалася ще за часів Да Вінчі. Нещодавно у київській «Я Галереї» відбувалася виставка Memoria, присвячена сторіччю картини. Куратор арт-центру Павло Гудімов розповідає, що «Чорний квадрат» й справді став «жирною чорною крапкою» на таких поняттях, як «традиція» і «живопис». Однак новаторство полягало не лише в цьому, каже мистецтвознавець.

«Малевич теоретизував «Чорний квадрат». І в цьому був інший феномен – художник почав працювати як концептуальний митець, хоча до концептуального мистецтва залишалося ще півстоліття. Він не просто створив роботу, а й сам підготував її для суспільства», – зауважує він.

Павло Гудімов зазначає, що спочатку «Чорний квадрат» не отримав такого резонансу, як це сталося за п’ятдесят, а то й за сто років. Сьогодні ж ця робота є синонімом сучасного мистецтва. А супрематизм як такий знаходить своє вираження не лише у живописі, а й в архітектурі. Причому ще на початку двадцятого століття радянський архітектор Ель Лисицький якраз критикував Малевича за те, що той розглядав супрематизм винятково в рамках візуального мистецтва.

Повернути Малевича до України

Центр сучасного мистецтва «Совіарт» розпочав трирічний цикл заходів до сторіччя «Чорного квадрата» під назвою «Малевич повертається до Києва». Адже саме в цьому місті він здобув першу художню освіту в школі Миколи Пимоненка, а пізніше викладав у художньому інституті. В «Совіарті» вже триває виставка Анатолія Федірка «Супрематична Україна», також відбудуться круглі столи та мистецькі акції, розповідає директор «Совіарту» Віктор Хаматов.

«Ми плануємо провести аукціонні торги за участю робіт художника, а також створити центр Малевича у Києві. «Повернення Малевича» – умовна назва акції, це, швидше, переосмислення його творчості новим поколінням», – каже він.

Однак не тільки Київ, а й Поділля, де виріс художник, справило неабиякий вплив на його творчість, розповідає мистецтвознавець та дослідник Дмитро Горбачов, автор книги «Малевич та Україна». Родина Малевичей походить з Польщі, а до Києва переїхала після того, як втратила власні землі. У селі Пархомівка, де була цукроварня батька художника, митець вперше познайомився з українським народним мистецтвом, і цей довід став своєрідною основою для його подальшої творчості, розповідає дослідник.

«Він допомагав розмальовувати комини і кераміку. Тоді він призвичаївся до того, що можна малювати площинно, орнаментально, безсюжетно , тому що народні орнаменти – це свого роду абстракція. Тож абстракціоністом він став саме тому, що в дитинстві вже з чимось подібним зустрічався», – каже він.

Український художник, видатний діяч російської культури

Однак це було не єдине і не головне джерело його творчості , зауважує Дмитро Горбачов. Визначальним для Малевича став кубізм Пікассо, і саме тому настільки важливим був його переїзд до Москви, тогочасного культурного центру, до масштабів якого Київ не дотягував, констатують мистецтвознавці. Утім, Малевич пішов далі Пікассо, тому що, на відміну від нього, став малювати безпредметно, пояснює мистецтвознавець.

Попри своє польське походження, Малевич вважав себе українським патріотом, розповідає Дмитро Горбачов. Українська і польська були для нього однаково рідними мовами. Відомі також випадки, коли у графі «національність» Малевич писав, що він українець. І окрім цього, у 33-му році він став єдиним художником, що не побоявся зобразити Голодомор – у Малевича реакцією на цю трагедію став цикл робіт «Друга селянська серія».

«Для світу Малевич тепер уже український художник. Але він видатний діяч російської, білоруської культури, і, врешті-решт, класик світового мистецтва», – каже Дмитро Горбачов.

Сьогодні в Україні декілька картин Казимира Малевича зберігаються у музеї села Пархомівка, і одна робота – у Національному художньому музеї. Це ескіз розпису зали Всеукраїнської академії наук, який так і не був реалізований. Більше робіт зберігають також у приватних колекціях. Перша і остання виставка робіт Малевича у Києві відбулася 1930 року.