Лондон – У дні, коли виповнюється 10 років від початку вторгнення в Ірак та повалення Саддама Хусейна, щораз більше британців вважають ту війну невиправданою. У складі міжнародної коаліції в Іраку були й українські підрозділи, які також зазнали втрат.
Провідна інформаційна передача «Бі-Бі-Сі» Panorama і через десять років розкопує нові обставини війни в Іраку, яка почалася у березні 2003 року.
Цього разу, вже вкотре, журналісти виявили додаткові докази того, що інформація про зброю масового знищення, якою буцімто володів Саддам Хусейн, була насправді брехнею.
Новим є те, кажуть журналісти, що західні розвідслужби мали і правдиві дані, наприклад, від тогочасного іракського міністра закордонних справ Наджі Сабрі, що Саддам такої зброї не мав.
Що ж стало наслідком того, що президент Буш та прем’єр-міністр Блер тоді вирішили керуватися хибними висновками розвідки і таки почати війну в Іраку?
Результатом стала коротка і переможна війна, але потім – багаторічна і кривава окупація з провальними наслідками. 4488 загиблих американців, 179 британців і 40 тисяч поранених. Для України – це 18 убитих і сорок поранених військовослужбовців з контингенту у складі міжнародної коаліції. А кількість загиблих іракців порахувати точно береться мало хто, але йдеться про сотні тисяч.
Країни коаліції – головно США – витратили понад трильйон доларів в Іраку.
Тягар Тоні Блера
Колишній британський прем’єр-міністр Тоні Блер каже, що постійно ходить з тягарем, пам’ятаючи про жертви. Але він не кається.
«Я вже давно покинув намагання переконати когось, що це було правильне рішення. Натомість зараз я намагаюся переконати людей у тому, наскільки складним і важким було те рішення. Бо я вважаю, що коли ми цього не зрозуміємо, то не зможемо схвалити правильне рішення у багатьох подібних проблемах, які постануть перед нами в наступні роки. Зараз ми маємо Сирію, ми маємо Іран… Як зробити наш світ безпечнішим?» – запитує у новому інтерв’ю британському телебаченню Тоні Блер.
Навіть люди, які називають себе фахівцями і знавцями, не обов’язково мають відповіді на такі запитання.
Депутат британського парламенту від урядової Консервативної партії Рорі Стюарт – один зі співавторів книги, що має у назві запитання: «Чи може інтервенція спрацьовувати?»
Рорі Стюарт, розповідаючи про власний досвід дипломатичної роботи в Іраку та в Афганістані, наголошує на тому, що неодноразово західні політики переоцінювали свої сили і діяли, не розуміючи культури населення країн, куди вони хотіли принести західні цінності та кращий, як їм здавалося, спосіб життя.
Він один з тих, хто закликає обмежити силові втручання до мінімуму, хоча часом це спрацьовує, як, наприклад, у випадку війни на Балканах.
Але політик закликає усвідомлювати, що в країнах з іншою культурою та відмінним сприйняттям світу, як Ірак чи Афганістан, солдати з інших країн навіть з благими намірами будуть сприйматися як ворожі окупанти.
Тепер чимало західних політиків називають інтервенцію в Іраку катастрофічним прорахунком, але для того, щоб він став уроком, кажуть активісти, про це не можна забувати.
Провідна інформаційна передача «Бі-Бі-Сі» Panorama і через десять років розкопує нові обставини війни в Іраку, яка почалася у березні 2003 року.
Цього разу, вже вкотре, журналісти виявили додаткові докази того, що інформація про зброю масового знищення, якою буцімто володів Саддам Хусейн, була насправді брехнею.
Новим є те, кажуть журналісти, що західні розвідслужби мали і правдиві дані, наприклад, від тогочасного іракського міністра закордонних справ Наджі Сабрі, що Саддам такої зброї не мав.
Що ж стало наслідком того, що президент Буш та прем’єр-міністр Блер тоді вирішили керуватися хибними висновками розвідки і таки почати війну в Іраку?
Результатом стала коротка і переможна війна, але потім – багаторічна і кривава окупація з провальними наслідками. 4488 загиблих американців, 179 британців і 40 тисяч поранених. Для України – це 18 убитих і сорок поранених військовослужбовців з контингенту у складі міжнародної коаліції. А кількість загиблих іракців порахувати точно береться мало хто, але йдеться про сотні тисяч.
Країни коаліції – головно США – витратили понад трильйон доларів в Іраку.
Тягар Тоні Блера
Колишній британський прем’єр-міністр Тоні Блер каже, що постійно ходить з тягарем, пам’ятаючи про жертви. Але він не кається.
«Я вже давно покинув намагання переконати когось, що це було правильне рішення. Натомість зараз я намагаюся переконати людей у тому, наскільки складним і важким було те рішення. Бо я вважаю, що коли ми цього не зрозуміємо, то не зможемо схвалити правильне рішення у багатьох подібних проблемах, які постануть перед нами в наступні роки. Зараз ми маємо Сирію, ми маємо Іран… Як зробити наш світ безпечнішим?» – запитує у новому інтерв’ю британському телебаченню Тоні Блер.
Навіть люди, які називають себе фахівцями і знавцями, не обов’язково мають відповіді на такі запитання.
Депутат британського парламенту від урядової Консервативної партії Рорі Стюарт – один зі співавторів книги, що має у назві запитання: «Чи може інтервенція спрацьовувати?»
Рорі Стюарт, розповідаючи про власний досвід дипломатичної роботи в Іраку та в Афганістані, наголошує на тому, що неодноразово західні політики переоцінювали свої сили і діяли, не розуміючи культури населення країн, куди вони хотіли принести західні цінності та кращий, як їм здавалося, спосіб життя.
Він один з тих, хто закликає обмежити силові втручання до мінімуму, хоча часом це спрацьовує, як, наприклад, у випадку війни на Балканах.
Але політик закликає усвідомлювати, що в країнах з іншою культурою та відмінним сприйняттям світу, як Ірак чи Афганістан, солдати з інших країн навіть з благими намірами будуть сприйматися як ворожі окупанти.
Тепер чимало західних політиків називають інтервенцію в Іраку катастрофічним прорахунком, але для того, щоб він став уроком, кажуть активісти, про це не можна забувати.
