Лондон – Британці у 21-му сторіччі несподівано для себе виявили, що їхня країна не просто стала багатоетнічною і багаторасовою, а навіть набула деяких характеристик таких країн, як Сполучені Штати Америки чи Австралія, де люди з усього світу шукають кращого життя.
Населення Великої Британії зараз швидко зростає, і важливим чинником цього зростання стала імміграція.
У 60–70-х роках символом імміграції у Британії були громади вихідців з Індії та Пакистану. З цих величезних азійських країн, із Африки, з Карибських островів та інших колишніх британських колоній прибували сотні тисяч мігрантів, які зараз складають кількамільйонні громади. Цей процес не припиняється.
Проте, втративши імперію і ставши членом Європейського Союзу, в якому одним із засадничих принципів є право громадян на вільне пересування, Британія за останнє десятиріччя побачила нові обличчя і почула нові мови.
Перепис 2011 року виявив, що другою найпоширенішою мовою в Англії та Уельсі стала польська.
«Чим більше поляків у цій країні, тим більший інтерес до польської культури», – каже директор Польського інституту культури в Британії Роланд Хойнацький, який зауважує, що теперішня хвиля польської імміграції змінила обличчя багатьох британських міст і містечок.
Із Польщі приїздять переважно молоді люди, які шукають можливості спробувати щось нове у житті. Найчастіше вони шукають роботу чи можливості для навчання.
Поділити їх можна на дві головні категорії: тих, які вважають, що вони в Британії тимчасово, щоб із заробленими грошима чи здобутим досвідом і освітою повернутися якнайшвидше додому, і тих поляків, які тут, так би мовити, пускають коріння.
Членство Польщі у Європейському Союзі гарантує їм право і першого, і другого.
Супротивники імміграції
Проте щораз більше політиків у Британії вважають, що масова імміграція створює проблеми для країни, що інфраструктура і система соціального забезпечення не витримують навантаження.
Навіть керівник опозиційної Лейбористської партії Ед Міллібанд говорить про потребу обмеження.
«Нам потрібен розумний підхід до імміграції, який дозволяв би контролювати наші кордони, запроваджував би перехідні механізми і захищав інтереси тих людей, які вже живуть у цій країні», – каже депутат і лідер опозиції, який за іронією долі сам походить із родини повоєнних іммігрантів зі Східної Європи.
Його слова про перехідні механізми стосуються питання прав на працевлаштування і соціальне забезпечення громадян нових країн – членів ЄС Болгарії та Румунії, які з кінця поточного року повинні отримати рівні права з британцями.
Організація Migration Watch, яка виступає за обмеження імміграції, застерігає, що загалом до Британії може прибути близько чверті мільйона румунів та болгар.
Але навіть Migration Watch визнає, що громадяни з країн ЄС становлять лише близько 20–30% від загалу іммігрантів у Британії.
Головне твердження полягає в тому, що понад півмільйона мігрантів в країні щороку – це надто багато. Серйозною проблемою називають передбачення, що населення Британії до 2025 року може перевищити 70 мільйонів.
Позитив від імміграції
Більш ліберальні діячі, на зразок Мета Кавана з Institute for Public Policy Research, закликають не лякатися аж так дуже.
«Більше людей – це більше працівників, які платять більше податків. Багато країн вважали б, що це добре. Погляньте на ті країни, де населення зменшується, або навіть статичне. Вони не дуже цим задоволені. Вони стурбовані цим», – каже оглядач.
Але це зараз думка меншої частини еліти країни.
Настрої більшості суспільства наразі відображені тим, що всі парламентські партії визнають потребу обмеження або принаймні регулювання імміграції до Британії.
«Наша країна отримала невимірну користь від імміграції. Підіть до будь-якої лікарні, і ви побачите людей з Уганди, Індії, Пакистану, які доглядають за нашими хворими і працюють фантастично. У наших школах та університетах – учителі з усього світу, які надихають нашу молодь. Майже в кожному місті ви побачите підприємців з інших країн, які не лише розвивають місцеву економіку, але й відіграють життєву роль у громадських справах. Доброчинні організації, фінансові послуги, мода, ресторани, музика – усі ці галузі набули такого розвитку завдяки імміграції. тОтже – так! Внесок іммігрантів у Британії величезний. Ми це визнаємо і вітаємо. Але я чітко усвідомлюю й інше: надто довго рівень імміграції був занадто високий», – сказав нещодавно прем’єр-міністр Дейвід Камерон, висловивши, напевне, думку, що переважає у Великій Британії в даний час.
Населення Великої Британії зараз швидко зростає, і важливим чинником цього зростання стала імміграція.
У 60–70-х роках символом імміграції у Британії були громади вихідців з Індії та Пакистану. З цих величезних азійських країн, із Африки, з Карибських островів та інших колишніх британських колоній прибували сотні тисяч мігрантів, які зараз складають кількамільйонні громади. Цей процес не припиняється.
Проте, втративши імперію і ставши членом Європейського Союзу, в якому одним із засадничих принципів є право громадян на вільне пересування, Британія за останнє десятиріччя побачила нові обличчя і почула нові мови.
Перепис 2011 року виявив, що другою найпоширенішою мовою в Англії та Уельсі стала польська.
«Чим більше поляків у цій країні, тим більший інтерес до польської культури», – каже директор Польського інституту культури в Британії Роланд Хойнацький, який зауважує, що теперішня хвиля польської імміграції змінила обличчя багатьох британських міст і містечок.
Із Польщі приїздять переважно молоді люди, які шукають можливості спробувати щось нове у житті. Найчастіше вони шукають роботу чи можливості для навчання.
Поділити їх можна на дві головні категорії: тих, які вважають, що вони в Британії тимчасово, щоб із заробленими грошима чи здобутим досвідом і освітою повернутися якнайшвидше додому, і тих поляків, які тут, так би мовити, пускають коріння.
Членство Польщі у Європейському Союзі гарантує їм право і першого, і другого.
Супротивники імміграції
Проте щораз більше політиків у Британії вважають, що масова імміграція створює проблеми для країни, що інфраструктура і система соціального забезпечення не витримують навантаження.
Навіть керівник опозиційної Лейбористської партії Ед Міллібанд говорить про потребу обмеження.
«Нам потрібен розумний підхід до імміграції, який дозволяв би контролювати наші кордони, запроваджував би перехідні механізми і захищав інтереси тих людей, які вже живуть у цій країні», – каже депутат і лідер опозиції, який за іронією долі сам походить із родини повоєнних іммігрантів зі Східної Європи.
Його слова про перехідні механізми стосуються питання прав на працевлаштування і соціальне забезпечення громадян нових країн – членів ЄС Болгарії та Румунії, які з кінця поточного року повинні отримати рівні права з британцями.
Організація Migration Watch, яка виступає за обмеження імміграції, застерігає, що загалом до Британії може прибути близько чверті мільйона румунів та болгар.
Але навіть Migration Watch визнає, що громадяни з країн ЄС становлять лише близько 20–30% від загалу іммігрантів у Британії.
Головне твердження полягає в тому, що понад півмільйона мігрантів в країні щороку – це надто багато. Серйозною проблемою називають передбачення, що населення Британії до 2025 року може перевищити 70 мільйонів.
Позитив від імміграції
Більш ліберальні діячі, на зразок Мета Кавана з Institute for Public Policy Research, закликають не лякатися аж так дуже.
«Більше людей – це більше працівників, які платять більше податків. Багато країн вважали б, що це добре. Погляньте на ті країни, де населення зменшується, або навіть статичне. Вони не дуже цим задоволені. Вони стурбовані цим», – каже оглядач.
Але це зараз думка меншої частини еліти країни.
Настрої більшості суспільства наразі відображені тим, що всі парламентські партії визнають потребу обмеження або принаймні регулювання імміграції до Британії.
«Наша країна отримала невимірну користь від імміграції. Підіть до будь-якої лікарні, і ви побачите людей з Уганди, Індії, Пакистану, які доглядають за нашими хворими і працюють фантастично. У наших школах та університетах – учителі з усього світу, які надихають нашу молодь. Майже в кожному місті ви побачите підприємців з інших країн, які не лише розвивають місцеву економіку, але й відіграють життєву роль у громадських справах. Доброчинні організації, фінансові послуги, мода, ресторани, музика – усі ці галузі набули такого розвитку завдяки імміграції. тОтже – так! Внесок іммігрантів у Британії величезний. Ми це визнаємо і вітаємо. Але я чітко усвідомлюю й інше: надто довго рівень імміграції був занадто високий», – сказав нещодавно прем’єр-міністр Дейвід Камерон, висловивши, напевне, думку, що переважає у Великій Британії в даний час.
