«Керівником кампанії був Ющенко, а скарбником – Костенко. Вони несуть відповідальність» – Бондарчук

Гість «Вашої Свободи»: голова політради партії «Наша Україна» Сергій Бондарчук.

Дмитро Шурхало: Голова «Нашої України» Віктор Ющенко та його прибічники звинуватили Вас, пане Бондарчук, (цитую Ірину Ванникову) «у спробі рейдерського захоплення партії». А Ви у свою чергу казали про спробу розколу у партії.

Ви не могли б сказати, через що у вас сталася така конфліктна ситуація? Яке Ваше бачення цього?

Ми хотіли почути точку зору Віктора Ющенка, але він, на жаль, зараз чи не може, чи не хоче прийти на нашу передачу. Ми раді його чути, але зараз хотіли б почути Вашу точку зору.
– Ситуація, яка відбувається зараз в «Нашій Україні», є досить непростою. Більше того, вона вже починає бути брудною. На жаль. У нас не було і бажань, і планів, щоб дійшло до такого стану.

Ситуація виникла з дуже простого моменту, пов’язаного з тим, що в «Нашій Україні» є люди, які бажають жити за старою системою, такою консервативною, яка була, відносно нехтування статуту, керування партією у ручному режимі, використання партії у власних інтересах. А є друга частина людей, яка думає про те, як рухатися далі, як залишити в історії, в минулому те, що відбулося в партії «Наша Україна» і в нашій країні, думати про те, як будувати разом з іншими політичними силами і громадянами, розбудовувати нашу державу і громадянське суспільство.

– Тобто, проблема у дотримані статуту ким?

– Я, як голова політичної ради партії, маю всі повноваження в керуванні партією. І, згідно зі статутом, за посадою, голова політичної ради скликає президію, потім скликає політичну раду, приймає ті рішення, які ухвалюються на політичній раді, підписуються головою політичної ради, і вже на з’їзді ці питання обговорюються і ухвалюється рішення.

Тому, коли з’явилося бажання поспілкуватися з членами президії, а потім уже і з членами політичної ради, то я використовував тільки ті права, які в мене є в статуті. Нічого більшого я не робив. Тому, коли я звернувся з бажанням поспілкуватися і порадитися, я відчув, що цього бажання у людей, які не можуть давати чесну відповідь на результати виборів, а головне, не можуть говорити про майбутнє, я бачу, що такого бажання не існує.

І, безумовно, це не могло дуже довго бути в тиші. Тому якраз зараз уже є можливість тільки через суспільство, тільки вже через відкриту розмову зрозуміти, хто є правий, а хто ні.

– Наскільки я розумію, у минулі вихідні сталося два засідання політради. Жодне із засідань не було легітимним. Одне – з Вами, одне – з Віктором Ющенком.

– Я хотів би, щоб ми були коректні у висловлюваннях легітимності. Тому що разом навіть з тими людьми, які захотіли зробити інші збори в іншому приміщенні, то ми разом з цими людьми ухвалили рішення, що політична рада партії «Наша Україна» відбудеться 26 числа за адресою: Спаська 37 о 12-ій годині. Чому напередодні політичної ради треба було змінювати адресу, треба було шукати приміщення, треба було проінформувати членів політичної ради, то мені це не зрозуміло.

– Досі не зрозуміло?

– І досі не зрозуміло.

– Тобто, чому Віктор Ющенко вирішив окремо зібратися від вас, не на Спаській, а за іншою адресою?

– Більше того, я Вам хочу сказати і проінформувати і суспільство також, що про те, що буде відбуватися політична рада партії в іншому приміщенні, я не був поінформований як голова політичної ради.Мені ніхто про це нічого не сказав.

– Вас не хотіли бачити там?

– Мабуть, так.

Але ж коли відбувалося це зібрання, ми потім зрозуміли, що, мабуть, не було бажання провести цю розмову, а було тільки бажання перенести її на якийсь інший термін. І це дивно. Це дивно.

Коли люди говорять про те, що вони живуть за демократичними цінностями, а роблять такі вчинки, то в мене питання: де демократія?

– А коли між Вами і Ющенком «пробігла чорна кішка»? Здається, вже біля Ющенка найвідданіші соратники лишилися і все-таки.

– Я не знаю з приводу «чорної кішки».

Але ж хочу сказати, що я прийшов у партію у 2010 році, коли з партії вже відійшло дуже багато цікавих людей, особистостей і таке інше. Тому, коли ми прийшли з командою Валентина Наливайченка, Володимира Огризка, у нас було бажання і переконання, що Україні потрібна така конструктивна опозиція, думаюча опозиція, думаюча політична сила, на яку могли б розраховувати люди, які не бажають популізму, а думають про те, як буде розвиватися наша країна.

Тому, безумовно, коли ми прийшли в партію, у нас виникли проблеми якраз від самого початку. Коли вивчили і статут партії, і ті відносини, які були, то поставили питання про те, що статут не зовсім досконалий, його треба змінювати і таке інше, і побачили зразу спротив, тому що через деякий час зрозуміли, що це треба жити тільки за ручним режимом, а не за правилами чи системою автоматичною, яка…

– Ручний режим з боку кого мав бути встановлений?

– Він встановлений в партії з боку Віктора Андрійовича. На жаль.

– Ви згадали пана Наливайченка, пана Огризка. Ці люди напередодні минулорічних парламентських виборів пішли з «Нашої України». Пішов також Андрій Парубій, деякі інші ваші однопартійці пішли з партії. А що Вас тоді тримало?Невже Вам тоді не було зрозуміло, що перспективи «Нашої України» не найкращі на цих парламентських виборах? Люди, з якими Ви прийшли, пішли, а чому Ви лишилися?

– Кожен же обирає свою дорогу. І кожен обирає своє бачення. Я не засуджую людей, які відійшли. Ні в якому разі. Але я вважаю, що це простий шлях. Просто відмовитися від відстоювання своєї позиції – це просто. Тому що, знаєте, якби від «Нашої України» не відходили ще від 2006 року, а відстоювали достойні люди, а їх було дуже багато, і боролися за той світогляд, який є в цих людях, то я переконаний, що в нас не було б розчарувань і в 2010 році, і ми не бачили б ті поразки, які ми зараз бачимо у 2012 році.

Тому я свою позицію тримаю. І це мій життєвий світогляд.

– Тобто Ви і надалі маєте намір лишатися в партії?

– Питання ж не в назві партії. Ні в якому разі. Питання в тому, які принципи закладаються. Я хочу сказати, що національно-патріотична, демократична складова завжди була силою і ідеологією розвитку України. Якщо ми побачимо історію, розвиток історії, то саме така сила, права сила, дала нам незалежність України. У 2004 році саме ця сила сказала «Ні!» тому режиму, який був на той час.

– Так з такою логікою можна було б в Народний рух вступити. Ви ж пішли не в Народний рух, а Ви все-таки пішли в «Нашу Україну».

– Ви знаєте, моє життя вже 10 років поряд з партією «Наша Україна». Тому якщо ти є послідовною людиною і послідовним політиком, то ти не шукаєш модного проекту, а ти все-таки повинен до кінця відбути з тією політичною силою, яка тобі дала і певні можливості, там існують люди, їх дуже багато, ці люди також шукають вихід. Розумієте?

Мені дуже неприємно, коли нашоукраїнців називають якимось таким «наріцатєльним» якимось словом. Це неправильно. Тому що, якщо не подобається якась одна особа, чи ця особа зрадила інтереси багатьох українців, то це не означає, що їх зрадили десятки тисяч людей, які є ще нашоукраїнцями, тому що вони справжні. І наше завдання разом, гуртом, великою силою знайти нову дорогу.

А я переконаний, що третя хвиля національно-демократичного, патріотичного руху не за горами, вона зараз. І ці виклики пов’язані з тим, що в 2015 році нам треба зламати шию тому режиму, який є зараз у нашій державі.

– Давайте повернемося до 2012-го.

Багато хто участь «Нашої України» у виборах розцінював, що це такий проект, підтримуваний опосередковано владою, який забирає голоси в опозиційних політичних сил. Ви погоджуєтеся з такою інтерпретацією ролі «Нашої України» на минулорічних парламентських виборах?

– Моя позиція опозиційна. Вона є послідовною від самого початку, як змінилася влада в 2010 році. Мій підпис стоїть під меморандумом КОД. І я був на всіх засіданнях цього комітету. У мене була певна позиція і певні претензії до людей, які взяли на себе обов’язок бути авангардом опозиційних сил. Я не хочу вдаватися в такі подробиці цього моменту.

– А чому?

– Мені не відомо, наскільки вистачить часу.

– Вистачить часу. Чекайте, вашу партію обвинувачували в тому, що вас опосередковано влада… Знаєте, як про Радикальну партію Ляшка казали, що це проект з відтягування опозиційних голосів, так і вас. Ви, до речі, і схожу кількість голосів набрали.

– Я хотів би, щоб ми все-таки, пане Дмитре, дуже коректно відносилися. Партія – це люди. І якраз ті події, які відбуваються в партії, показали, що є різні дві позиції. Є позиція, яка дійсно може не подобатися тому, що відбувається, і люди бажають нового. А є позиція, яка влаштовує певну групу людей і з минулого, які хочуть вже прожити пенсійний свій вік у комфортних умовах. Вони обрали свій шлях. Тому, на жаль, я був переконаний, що така конструктивна опозиція потрібна країні.

– А Вас влаштовував той формат, в якому «Наша Україна» йшла на вибори? Тобто з УНП, з КУНом, а на чолі йде «Наша Україна»? Цей формат Вам подобався?

– Пане Дмитре, як у «Нашій Україні», так і в КУНі, і в УНП існує дуже багато цікавих людей. Але якщо є певні банкрути політичні, які 20 років імітують національно-демократичний рух, то це вже інша справа. Зразу я хотів би розмежуватися між цим питанням.

– Вас такий формат, я так зрозумів, не дуже задовольняв. А чому ж Ви тоді…?

– Мене не задовольняв формат людей, які прийняли в цьому участь. Мене це не задовольняло.

– Я так розумію, що і Володимира Огризка, і Валентина Наливайченка це теж не влаштовувало, і вони пішли. А чому ж Ви тоді лишилися?

– Ще раз. У мене було переконання того, що, дійсно, і це підтверджується, що люди шукають нову альтернативну силу. І я вважав, що люди, які залишилися і в «Нашій Україні», і в інших політичних силах правого такого напрямку – це та база, яка також буде приймати участь у такій конструктивній силі. Те, що певні люди з керівництва, які займалися кампанією, зрадили інтереси цих людей, то вони отримали результат. Наші люди – дуже мудрі люди. Вони все побачили, і вони дали оцінку цим людям.

– Хто зрадив? Ви кажете, що люди, які займалися кампанією, зрадили. Хто займався кампанією, і хто зрадив?

– Я хочу тоді проінформувати, що керівником кампанії був Віктор Андрійович Ющенко, а скарбником кампанії був Юрій Іванович Костенко. Тому всі питання відносно цієї виборчої кампанії люди можуть задавати саме цим двом особам. І вони несуть персональну відповідальність за те, що відбулося на парламентських виборах у 2012 році.

– Прихильники Ющенка Вам докоряють тим, що під час кампанії Ви поїхали за кордон, зокрема у Лондон, і взагалі виборами не займалися. А чому? Що Вам заважало самому долучитися до кампанії?

– Я можу тільки подякувати тим людям, які розповідають і підтверджують, що в цьому зрадництві я не міг приймати участь. Але я хотів би також…

– Як не можна приймати? Ви ж були у списку виборчому! І як же ж Ви не приймали, якщо Ви приймали.


– Я розумію, що тут є певні питання. І я поясню. Якби я, наприклад, під час виборчої кампанії почав говорити відверто все, що я думаю з цього приводу. То всі негаразди і весь цей результат потім «повісили» б на мене, що я заважав цим людям довести певні політичні сили до результату. Коли я цього не зробив, а дав можливість їм бути, як переможцями, так і не переможцями, то вони отримали цей результат.

Я розумію, що він дуже поганий. І я розумію, що їм немає про що говорити в цій країні. Коли вони 1,11% ділять на трьох, то я розумію, що це важко, але це треба визнати. Це треба визнати, тому що в демократичному суспільстві люди, коли отримують результат ще трошки раніше, і він був трошки гарніший, то люди відходять. Цей приклад ми бачимо на президентах інших країн.

– А який формат Ви пропонували?

– Формат, який пропонувався, то це безпосередньо залучити цікавих людей, які відішли від партії на той момент і шукали можливість бути представленими у політичних силах, але не хотіли бути разом з безпосередньо Віктором Андрійовичем також.

– А як же можна залучити, якщо головою партії є Віктор Ющенко? Тобто тоді Ющенка не повинно було б бути? Чи як?


– Моя позиція полягала в тому, що Віктор Андрійович Ющенко не повинен був брати участі в парламентських виборах. Це перше. І воно не стосується безпосередньо Ющенка. Це питання полягає у тому, що президенти у парламент не ходять. Не можна понижувати свій статус президентський. Цього робити не можна ні в якому разі.

Більше того, як би там не відбувалося, ми розуміли, що той відсоток недовіри, який існує в суспільстві безпосередньо до Віктора Ющенка, не давав можливість отримати позитивний результат.

Але ж Віктор Андрійович сам приймає рішення, і це його життя. Я не можу йому заважати. Я міг робити все для того, щоб такого краху не відбулося. Але ж у нього є інші радники, завдяки яким він отримав це.

– Але у виборчій кампанії Ви не хотіли брати участь?

– Ні. Я не хотів брати участь, тому що я живу в цій країні, у мене рідна бабуся, якій 90 років, і я не хочу ховати очі від неї.

– Неоднозначна позиція.

Свого часу Віктор Ющенко призначив Вас головою організації, підприємства, установи «Укрспецекспорт». Це установа, яка займається експортом зброї і дотичних до неї технологій за кордон. І що цікаво, що Вас з цієї посади Янукович зняв не відразу, а лише у червні 2010 року. І от Ви зараз таке кажете, опозиційна у Вас риторика. Завдяки ж чому Ви тоді трималися майже півроку на посаді за Президента Януковича?

– Коли змінилася влада у 2010 році, ми ж також надіялися на те, що ця влада все-таки зробить висновки з 2004 року і зрозуміє, що Донбас – це не один регіон, якому повинна належати вся Україна. Тому, безумовно, була надія на те, що люди будуть сприймати і державну справу як таку, за яку треба нести відповідальність.

Тому, знаходячись на посаді, в мене було звернення до представників влади про те, що вони повинні знайти людину, яка буде відповідати тим принципам, які необхідні, для того, щоб продовжити ту роботу, яка була зроблена.

А вона була зроблена не проста. Я хочу сказати про те, що в 2005 році, коли я прийшов в «Укрспецекспорт», оборот компанії складав 380 мільйонів. У 2010 році, коли я вже віддавав ключі і печатку від компанії, то оборот компанії складав 830 мільйонів доларів на рік. Тому це була серйозна колосальна робота всього колективу «Укрспецекспорту».

Як ми розуміємо, що це не просто продавати залізорудний якийсь матеріал, це все-таки техніка і серйозна техніка. У нас була серйозна конкурентна боротьба на зовнішніх ринках і інших держав. Тому я надіявся на те, що люди, які прийдуть у компанію, будуть продовжувати це.

– Дуже багато де відбувалися складні процеси. Але майже всюди Янукович відразу змінив керівників, а Ви трималися ще півроку. Завдяки чому вдалося Вам триматися?

– Я нічого не робив особистого взагалі. Я ні з ким не спілкувався з цього приводу. Я просто чекав, коли знайдуть людину, і ця людина буде призначена на цю посаду. Все. Іншого? Іншого нічого не було. Тобто про те, що я не буду працювати в «Укрспецекспорті», влада була поінформована.

– Ви кажете, що в партію прийшли в 2010 році.

– Так, у вересні місяці.

– Тобто вже після того, як пішли з «Укрспецекспорту»?

– Так.

– Але все-таки, як Ви оцінюєте роль Віктора Ющенка на президентських виборах, які відбулися в 2009-2010 роках?

– Я переконаний, що Віктор Андрійович не повинен був приймати участь у виборах 2010 року і повинен був зробити все, щоб залишитися народним Президентом, Президентом Майдану.

Я вдячний Ющенкові за те, що він не пішов на узурпацію влади, як йому, також були певні радники, які це пропонували. Тому що у нас є приклад 5 років іншого життя. І це може комусь подобатися, не подобатися, але треба визнати, що це дійсно серйозний вчинок його, як Президента.

Я вже дав відповідь на питання з приводу виборів 2010 року?

– Так.

Але попри те, що Ющенко все-таки брав участь у тих виборах, Ви все рівно пішли до нього в «Нашу Україну», так?

– Я ще раз хочу сказати, що коли приходили в «Нашу Україну», то не приходив я особисто, Бондарчук Сергій, а приходили Валентин Наливайченко і інші люди, у яких було бажання дати новий поштовх, нове дихання партії «Наша Україна». Але ж я кажу, що, на жаль, цього не відбулося.

– Прийшли ви разом, а йшли з партії «Наша Україна» поодинці. І Ви, можна сказати, останній з цієї команди, хто досі тримається за цю партію.

Чи не простіше знайти собі іншу політичну компанію?

– Пане Дмитре, я не тримають за політичну партію. Більше того, я переконаний у тому, що з людьми, з якими ми прийшли в партію «Наша Україна», ми будемо в майбутніх політичних проектах. Я в цьому переконаний.

Але проект «Наша Україна» – це проект, який все-таки був фундаментом національно-патріотичного і демократичного руху. Тому, знаєте, на нас лежить відповідальність.