Київ – Що треба зробити, щоб заохотити людину піти у музей? Фахівці з Британії стверджують: важливо розуміти, за чим відвідувач може прийти – за новими знаннями, емоціями чи, може, щоб поспілкуватися у цих умовах із родиною або друзями. Відвідувач, кажуть британські музейники, так само важливий, як і експонати. В українських музеях із цим твердженням погоджуються. Кажуть: нині, попри всі негаразди, важливо потроху наздоганяти світові тенденції.
17-річний Антон – студент одного з київських художніх вишів. Нещодавно він уперше побував за кордоном – відвідав Будапешт. Походи у музеї планував заздалегідь: із понад 40 музеїв, які пропонують відвідати туристам, зупинився на двох найголовніших – угорській Національній галереї та Музеї образотворчого мистецтва.
Розповідаючи про побачене, зазначає: вразило, по-перше, розмаїття колекції, а, по-друге, продуманість інтер’єру музеїв та планування експозицій. Наприклад, у Музеї образотворчого мистецтва, де нині, окрім постійної виставки, окрему залу відвели під виставку Сезанна, вихід із неї зробили прямо через сувенірну крамницю. «Там не просто листівки якісь продають – є подарункові видання про різних художників, журнали про мистецтво. Більша частина продукції зроблена на основі того, що показують у музеї, всім цікаво принести таке додому», – розповідає Антон.
Нині, порівнюючи, зізнається: експозиціям в українських музеях бракує динаміки і реклами. «У нас ніхто толком не афішує нові виставки. Про це дізнаються або з інтернету, або через знайомих. Це ж не таке дороге задоволення, піти у музей, дорожче буде піти у кінотеатр на якийсь поганий фільм», – каже Антон.
«Недостатньо просто взяти і розташувати експонати у залі»
Грамотне позиціонування та продуману до деталей експозицію Ксеркс Мазда з Британського музею у Лондоні називає чи не ключовими моментами для будь-якого такого закладу. В одному з найбільших музеїв світу Мазда завідує відділом освіти та взаємодії з аудиторією.
Він розповідає, що Британський музей постійно проводить спеціальні дослідження, щоб з’ясувати, як мотивувати лондонців та гостей міста відвідати експозицію.
«Недостатньо просто взяти і розташувати експонати у залі. Коли ми експонуємо щось, це є своєрідною формою комунікації, а комунікація вимагає двох учасників – того, хто звертається, і того, до кого звертаються», – наголошує він.
Ксеркс Мазда каже: аналізуючи результати досліджень, у Британському музеї оновлюють розташування експонатів та інформаційних стендів, вдаються до якихось технічних новацій. Наприклад, дослідження показали, що дані про експонат, якщо він входить у постійно представлену колекцію, треба розташовувати безпосередньо поруч, а якщо мова йде про тимчасову експозицію, можна обмежитися одним стендом, який дасть загальну характеристику і до якого не треба буде повертатися.
Говорячи про сучасні «приманки» для відвідувачів, Ксеркс Мазда зазначає, що, наприклад, виступає проти будь-якого фонового музичного супроводу, але підтримує оприлюднення колекції музею в інтернеті.
«Те, що експонати з’являться онлайн і людина зможе їх проглянути, збільшує шанси на те, що ця людина прийде у музей. Люди завжди хотітимуть бачити експонат наживо, а це – далеко не те саме, що можна побачити онлайн. Але в мережі ми можемо їх заохотити, зацікавити», – зазначає він.
Українські музеї вчаться комунікувати
Оцифровуванням експонатів нині потроху займаються у київському Музеї книги та друкарства України. Його директор Валентина Бочковська каже, що музей постійно намагається прогресувати. За підрахунками адміністрації, Музей книги і друкарства щороку відвідують близько 50 тисяч осіб. Чимало людей приходять вдруге чи втретє: директор пояснює це тим, що заклад постійно намагається робити якісь додаткові виставки (наприклад, нині у музеї триває виставка, присвячена Василеві Стусу).
Валентина Бочковська не заперечує, що в українських музейників часто є багато майнових та фінансових клопотів, однак, каже, що у цих реаліях вони давно навчилися працювати і навіть розвиватися. На її думку, наразі для всіх музеїв в Україні важливим є налагодження комунікації з відвідувачем. «Мається на увазі проведення різних акцій. Це можуть бути інтерактивні акції, проведення творчих вечорів, можливо, зміна частини постійної експозиції», – каже директор Музею книги і друкарства.
В Україні загалом нараховують майже 5 тисяч музеїв, причому більшість із них – приватні. Проте ця галузь досі не має єдиного керівного органу.
17-річний Антон – студент одного з київських художніх вишів. Нещодавно він уперше побував за кордоном – відвідав Будапешт. Походи у музеї планував заздалегідь: із понад 40 музеїв, які пропонують відвідати туристам, зупинився на двох найголовніших – угорській Національній галереї та Музеї образотворчого мистецтва.
Розповідаючи про побачене, зазначає: вразило, по-перше, розмаїття колекції, а, по-друге, продуманість інтер’єру музеїв та планування експозицій. Наприклад, у Музеї образотворчого мистецтва, де нині, окрім постійної виставки, окрему залу відвели під виставку Сезанна, вихід із неї зробили прямо через сувенірну крамницю. «Там не просто листівки якісь продають – є подарункові видання про різних художників, журнали про мистецтво. Більша частина продукції зроблена на основі того, що показують у музеї, всім цікаво принести таке додому», – розповідає Антон.
Нині, порівнюючи, зізнається: експозиціям в українських музеях бракує динаміки і реклами. «У нас ніхто толком не афішує нові виставки. Про це дізнаються або з інтернету, або через знайомих. Це ж не таке дороге задоволення, піти у музей, дорожче буде піти у кінотеатр на якийсь поганий фільм», – каже Антон.
«Недостатньо просто взяти і розташувати експонати у залі»
Грамотне позиціонування та продуману до деталей експозицію Ксеркс Мазда з Британського музею у Лондоні називає чи не ключовими моментами для будь-якого такого закладу. В одному з найбільших музеїв світу Мазда завідує відділом освіти та взаємодії з аудиторією.
Він розповідає, що Британський музей постійно проводить спеціальні дослідження, щоб з’ясувати, як мотивувати лондонців та гостей міста відвідати експозицію.
«Недостатньо просто взяти і розташувати експонати у залі. Коли ми експонуємо щось, це є своєрідною формою комунікації, а комунікація вимагає двох учасників – того, хто звертається, і того, до кого звертаються», – наголошує він.
Ксеркс Мазда каже: аналізуючи результати досліджень, у Британському музеї оновлюють розташування експонатів та інформаційних стендів, вдаються до якихось технічних новацій. Наприклад, дослідження показали, що дані про експонат, якщо він входить у постійно представлену колекцію, треба розташовувати безпосередньо поруч, а якщо мова йде про тимчасову експозицію, можна обмежитися одним стендом, який дасть загальну характеристику і до якого не треба буде повертатися.
Говорячи про сучасні «приманки» для відвідувачів, Ксеркс Мазда зазначає, що, наприклад, виступає проти будь-якого фонового музичного супроводу, але підтримує оприлюднення колекції музею в інтернеті.
Те, що експонати з’являться онлайн і людина зможе їх проглянути, збільшує шанси на те, що ця людина прийде у музейКсеркс Мазда
«Те, що експонати з’являться онлайн і людина зможе їх проглянути, збільшує шанси на те, що ця людина прийде у музей. Люди завжди хотітимуть бачити експонат наживо, а це – далеко не те саме, що можна побачити онлайн. Але в мережі ми можемо їх заохотити, зацікавити», – зазначає він.
Українські музеї вчаться комунікувати
Оцифровуванням експонатів нині потроху займаються у київському Музеї книги та друкарства України. Його директор Валентина Бочковська каже, що музей постійно намагається прогресувати. За підрахунками адміністрації, Музей книги і друкарства щороку відвідують близько 50 тисяч осіб. Чимало людей приходять вдруге чи втретє: директор пояснює це тим, що заклад постійно намагається робити якісь додаткові виставки (наприклад, нині у музеї триває виставка, присвячена Василеві Стусу).
Валентина Бочковська не заперечує, що в українських музейників часто є багато майнових та фінансових клопотів, однак, каже, що у цих реаліях вони давно навчилися працювати і навіть розвиватися. На її думку, наразі для всіх музеїв в Україні важливим є налагодження комунікації з відвідувачем. «Мається на увазі проведення різних акцій. Це можуть бути інтерактивні акції, проведення творчих вечорів, можливо, зміна частини постійної експозиції», – каже директор Музею книги і друкарства.
В Україні загалом нараховують майже 5 тисяч музеїв, причому більшість із них – приватні. Проте ця галузь досі не має єдиного керівного органу.
