Не віриться, що вже минуло 10 років, як він не з нами. Людина-легенда. Журналіст із великої літери. Совість української журналістики – це все про нього.
Але я його знав насамперед як добру, щиру, скромну і просту людину. Фактично, він привів мене у велику журналістику, ставши, як засновник УНІАР, моїм першим роботодавцем у цій сфері. Знаю, що з легкої руки Набоки в українську журналістику прийшло багато яскравих людей.
Пригадую один випадок, який допоміг мені у професійному становленні. Я, інженер-акустик за освітою, уже кілька років писав для «Молоді України», робив репортажі для Радіо Свобода, співпрацював з УНІАР, «Інтерфаксом» і «Рейтером», але ніяк не наважувався назвати себе журналістом.
Цю мою невпевненість легко зруйнував Сергій, на одному з прийомів, що його організував у Києві директор Радіо Свобода Роман Купчинський, він просто представив мене В’ячеславу Чорноволу: «А це мій колега, журналіст з Криму Володимир Притула».
Почути від легендарного Набоки визнання тебе колегою та ще й у присутності тричі легендарного Чорновола – стало для мене великим авансом, який я відпрацьовую досі.
Жалкую, що лише раз запросив його до Криму, що не так часто спілкувався з ним у Києві. Але після чи не кожної зустрічі з ним я ловив себе на думці, що його потенціал як журналіста, як інтелектуала, як громадянина нами усіма, нашим суспільством не затребуваний у повній мірі. Можливо саме тому його незабутня усмішка – така іронічна, і така сумна…
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Кримський журналіст. Співпрацюю з Радіо Свобода з 1990 року. Керівник проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії»з березня 2014 року. В грудні 2014-го був змушений покинути півострів. Заслужений журналіст України.
