Івано-Франківщина – Серед 27 скульптур Іоанна Георга Пінзеля, які експонуються у Луврі, три дерев’яні ангели колись прикрашали городенківський костел. Саме з цього невеличкого покутського містечка розпочинався Пінзель-митець. Сьогодні храм потребує реставрації, коштів на яку нема. Півроку тому після піввікового переховування до церкви повернули мощі святих.
Навколо постаті Пінзеля багато таємниць. Про нього кажуть: він прийшов знівідкіль, він пішов в нікуди. Власне український шлях німця за походженням, якого називають українським Мікеланджело, розпочинався, за словами городенківського краєзнавця Романа Смеречанського, з костелу у Городенці.
«Побудований він у 1740–1760 роках на кошти графа Миколи Потоцького. Власне, для будівництва цього храму у Городенці на українські землі вперше були запрошені італійський архітектор Бернард Меретин з Лугано і таємничий, загадковий Іоанн Пінзель. Пізніше вони побудували собор Святого Юра у Львові, ратушу у Бучачі, костели в Наварі і Годовиці на Львівщині», – розповідає краєзнавець Роман Смеречанський.
Врятовані від сокири і вогню
Граф Потоцький замовив митцям п’ять вівтарів до костелу отців-місіонерів, чотири для парафіяльної церкви та колону зі статуєю Богородиці. Колись у городенківському костелі було 33 скульптури Пінзеля – це більше, ніж зараз у Львівській галереї мистецтв і Олеському замку разом. І за розмірами вони були найбільшими з усіх, створених митцем.
Три скульптурні ангели, які сьогодні експонуються у Луврі, саме з городенківського храму, каже заступник директора Музею мистецтв Прикарпаття Віктор Доскалюк.
«Він створив дуже шикарну вівтарну частину, амвон в костелі місіонерів в Городенці. Власне оці фрагментарно збережені скульптури, які в нас є в експозиції, якими ми дуже тішимося і які до нас потрапили завдяки науковим експедиціям в 1987–88 роках, були фактично врятовані. Вони були кинуті напризволяще, нищилися. Вони б згнили, або пішли б на дрова, їх би спалили. До речі, в нас є скульптура «Добрий пастир» – Ісус несе на плечах ягнятко. По цій скульптурі елементарно пройшлися сокирою. Залишився тільки торс, і ми можемо лише здогадуватися, як вона гарно виглядала», – каже Віктор Доскалюк.
В радянські часи в приміщенні колишнього костелу була військова частина, потім – профтехучилище. У ті роки комусь спало на думку пустити дерев’яні скульптури на дрова. Якби не мистецтвознавець Борис Возницький, який їх фактично врятував, вивізши до Львова, ці твори барокової скульптури зникли б навіки.
Храм потребує реставрації
Храм у Городенці повернули церковній громаді вже в часи незалежної України. Зараз тут церква непорочного зачаття Діви Марії. Однак нині вона потребує відновлення: лише ззовні частково відштукатурили приміщення, а всередині – розбиті вітражі, протяги під куполами, надписи на стінах на кшталт «тут був Вася».
Голова Городенківської районної ради Богдан Кобилянський каже: на реставрацію потрібні значні кошти, яких ані церква, ані місцевий бюджет наразі не мають.
«Це історична пам’ятка України. Але в нас надзвичайно багато пам’яток в такому стані. Тому взяти зараз на костел ці гроші надзвичайно складно. Ми виготовили проект фінансування – це складає декілька мільйонів гривень. Це велика сума. І у всіх інстанціях, де ми зверталися, чули: поки що у держави таких коштів на ремонт немає», – каже голова районної ради.
Повернуті через піввіку мощі
Городенківський костел славиться не лише Пінзелем: колись у храмі були ще й мощі святих Павла Апостола та Раймунда де Пеньяфорта, придбані графом Потоцьким. У радянські часи, коли храми перетворювали на склади й училища, вони зникли. Місцевий отець Ігор Ковбасюк знав, що мощі переховував хтось з місцевих прихожан, і у своїх проповідях не раз просив повернути реліквії.
Півроку тому одна з городенківських родин, попросивши священика не називати імен, передала мощі, вони викладені для почитання. В Городенці сподіваються, що до повернутих мощей підуть паломники і туристи.
Навколо постаті Пінзеля багато таємниць. Про нього кажуть: він прийшов знівідкіль, він пішов в нікуди. Власне український шлях німця за походженням, якого називають українським Мікеланджело, розпочинався, за словами городенківського краєзнавця Романа Смеречанського, з костелу у Городенці.
«Побудований він у 1740–1760 роках на кошти графа Миколи Потоцького. Власне, для будівництва цього храму у Городенці на українські землі вперше були запрошені італійський архітектор Бернард Меретин з Лугано і таємничий, загадковий Іоанн Пінзель. Пізніше вони побудували собор Святого Юра у Львові, ратушу у Бучачі, костели в Наварі і Годовиці на Львівщині», – розповідає краєзнавець Роман Смеречанський.
Врятовані від сокири і вогню
Граф Потоцький замовив митцям п’ять вівтарів до костелу отців-місіонерів, чотири для парафіяльної церкви та колону зі статуєю Богородиці. Колись у городенківському костелі було 33 скульптури Пінзеля – це більше, ніж зараз у Львівській галереї мистецтв і Олеському замку разом. І за розмірами вони були найбільшими з усіх, створених митцем.
Три скульптурні ангели, які сьогодні експонуються у Луврі, саме з городенківського храму, каже заступник директора Музею мистецтв Прикарпаття Віктор Доскалюк.
«Він створив дуже шикарну вівтарну частину, амвон в костелі місіонерів в Городенці. Власне оці фрагментарно збережені скульптури, які в нас є в експозиції, якими ми дуже тішимося і які до нас потрапили завдяки науковим експедиціям в 1987–88 роках, були фактично врятовані. Вони були кинуті напризволяще, нищилися. Вони б згнили, або пішли б на дрова, їх би спалили. До речі, в нас є скульптура «Добрий пастир» – Ісус несе на плечах ягнятко. По цій скульптурі елементарно пройшлися сокирою. Залишився тільки торс, і ми можемо лише здогадуватися, як вона гарно виглядала», – каже Віктор Доскалюк.
В радянські часи в приміщенні колишнього костелу була військова частина, потім – профтехучилище. У ті роки комусь спало на думку пустити дерев’яні скульптури на дрова. Якби не мистецтвознавець Борис Возницький, який їх фактично врятував, вивізши до Львова, ці твори барокової скульптури зникли б навіки.
Храм потребує реставрації
Храм у Городенці повернули церковній громаді вже в часи незалежної України. Зараз тут церква непорочного зачаття Діви Марії. Однак нині вона потребує відновлення: лише ззовні частково відштукатурили приміщення, а всередині – розбиті вітражі, протяги під куполами, надписи на стінах на кшталт «тут був Вася».
Голова Городенківської районної ради Богдан Кобилянський каже: на реставрацію потрібні значні кошти, яких ані церква, ані місцевий бюджет наразі не мають.
«Це історична пам’ятка України. Але в нас надзвичайно багато пам’яток в такому стані. Тому взяти зараз на костел ці гроші надзвичайно складно. Ми виготовили проект фінансування – це складає декілька мільйонів гривень. Це велика сума. І у всіх інстанціях, де ми зверталися, чули: поки що у держави таких коштів на ремонт немає», – каже голова районної ради.
Повернуті через піввіку мощі
Городенківський костел славиться не лише Пінзелем: колись у храмі були ще й мощі святих Павла Апостола та Раймунда де Пеньяфорта, придбані графом Потоцьким. У радянські часи, коли храми перетворювали на склади й училища, вони зникли. Місцевий отець Ігор Ковбасюк знав, що мощі переховував хтось з місцевих прихожан, і у своїх проповідях не раз просив повернути реліквії.
Півроку тому одна з городенківських родин, попросивши священика не називати імен, передала мощі, вони викладені для почитання. В Городенці сподіваються, що до повернутих мощей підуть паломники і туристи.
