Львів – Різдво в Галичині завжди було родинним і веселим святом. Неодмінно збиралась уся сім’я, щоб разом розділити радість Христового народження, колядувати і без поспіху щиро спілкуватись. Діти заздалегідь готувались до коляди, вигадували костюми до Вертепу.
Святий вечір об’єднує родину. І де б кого доля не закинула, при найменшій можливості кожен старається на Різдво приїхати до рідних. Традиційних 12 пісних страв на столі, але найголовніше, щоб у колі близьких людей розділити таїнство Різдва, поділитись радістю очікуваного дива, у тиші поспілкуватись і разом заколядувати.
А на вулицях міста оживають Вертепи. Це чудове театралізоване дійство зберігалось навіть у радянські часи заборони віри.
Святвечір розпочинається з молитви
Кожен обряд Святвечора має символічне значення, розповідає етнограф Лариса Лукашенко. Господар обходить господарство з дідухом, підлогу і стіл встеляють сіном, на знак народження Ісуса у яслах на сіні, зубчики часнику на кутах стола символізують міцну і здорову родину, але ці звичаї відходять у минуле. Олнак більшість родин розпочинають Святвечір з молитви і побажань один одному веселих свят і щасливого року, і стоячи колядують «Бог предвічний народився».
«Галичани дуже бережуть свою традицію, незважаючи на заборони, пронесли її – Вертепи, колядки, щедрівки. У селах люди самовдосконалюються, передаючи дітям традиції. Кожне село має свої традиції. Колядники – це уособлення людей з вищого світу, вони брали місію передачі вістки. Перед колядою колядники сповідались, не мали права грішити, вживати спиртні напої», – зазначає Лариса Лукашенко.
До 1939 року у Галичині на Різдво не було прийнято вживати багато алкогольних напоїв. Переважно господарі готували наливки з горіхів, ягід чи шкірок цитрин і помаранч. До радянської окупації в Західній Україні колядники збирали гроші не у власну кишеню, а на добрі справи – на церкву, читальню, школу, «Просвіту» і кожен намагався бути щедрим. Втім, ця традиція майже втрачена, як і родинні концерти на Святий вечір.
Туристів заманюють їжею і напоями
Попри те, що саме святкування Різдва у Львові намагаються зробити традицією і родзинкою міста, туристів здебільшого заманюють їжею і напоями, святом пампуха і шоколаду. Різдво у Львові комерціалізується, а про духовність забувається, зауважив отець УГКЦ Михайло Гарват. Втрачається суть свята, а тим часом нав’язується несмак.
«У різдвяні дні можна так організувати свято, щоб люди, які приїхали, могли зачерпнути багатство Різдва Христового, важливо, щоб люди побачили, як ми шануємо це свято спершу у Божому храмі, а потім вже йдемо на площі, колядуємо. Я вітав у своєму домі гостей з Харкова і вони були не здивовані тим, що ми тут колядуємо, бо до цього були готові, а тим, що пізно ввечері, вже після 23-ї години, люди спокійно ходять вулицями, не бояться і колядують», – каже отець.
Відчути різдвяну атмосферу свята цього року можна під час вуличних вистав театру «Воскресіння», на фестивалях «Спалах різдвяної зірки» і рок-коляда, а також у гурті колядників, якщо пощастить їх зустріти на львівських вулицях.
Святий вечір об’єднує родину. І де б кого доля не закинула, при найменшій можливості кожен старається на Різдво приїхати до рідних. Традиційних 12 пісних страв на столі, але найголовніше, щоб у колі близьких людей розділити таїнство Різдва, поділитись радістю очікуваного дива, у тиші поспілкуватись і разом заколядувати.
А на вулицях міста оживають Вертепи. Це чудове театралізоване дійство зберігалось навіть у радянські часи заборони віри.
Святвечір розпочинається з молитви
Кожен обряд Святвечора має символічне значення, розповідає етнограф Лариса Лукашенко. Господар обходить господарство з дідухом, підлогу і стіл встеляють сіном, на знак народження Ісуса у яслах на сіні, зубчики часнику на кутах стола символізують міцну і здорову родину, але ці звичаї відходять у минуле. Олнак більшість родин розпочинають Святвечір з молитви і побажань один одному веселих свят і щасливого року, і стоячи колядують «Бог предвічний народився».
«Галичани дуже бережуть свою традицію, незважаючи на заборони, пронесли її – Вертепи, колядки, щедрівки. У селах люди самовдосконалюються, передаючи дітям традиції. Кожне село має свої традиції. Колядники – це уособлення людей з вищого світу, вони брали місію передачі вістки. Перед колядою колядники сповідались, не мали права грішити, вживати спиртні напої», – зазначає Лариса Лукашенко.
До 1939 року у Галичині на Різдво не було прийнято вживати багато алкогольних напоїв. Переважно господарі готували наливки з горіхів, ягід чи шкірок цитрин і помаранч. До радянської окупації в Західній Україні колядники збирали гроші не у власну кишеню, а на добрі справи – на церкву, читальню, школу, «Просвіту» і кожен намагався бути щедрим. Втім, ця традиція майже втрачена, як і родинні концерти на Святий вечір.
Туристів заманюють їжею і напоями
Попри те, що саме святкування Різдва у Львові намагаються зробити традицією і родзинкою міста, туристів здебільшого заманюють їжею і напоями, святом пампуха і шоколаду. Різдво у Львові комерціалізується, а про духовність забувається, зауважив отець УГКЦ Михайло Гарват. Втрачається суть свята, а тим часом нав’язується несмак.
«У різдвяні дні можна так організувати свято, щоб люди, які приїхали, могли зачерпнути багатство Різдва Христового, важливо, щоб люди побачили, як ми шануємо це свято спершу у Божому храмі, а потім вже йдемо на площі, колядуємо. Я вітав у своєму домі гостей з Харкова і вони були не здивовані тим, що ми тут колядуємо, бо до цього були готові, а тим, що пізно ввечері, вже після 23-ї години, люди спокійно ходять вулицями, не бояться і колядують», – каже отець.
Відчути різдвяну атмосферу свята цього року можна під час вуличних вистав театру «Воскресіння», на фестивалях «Спалах різдвяної зірки» і рок-коляда, а також у гурті колядників, якщо пощастить їх зустріти на львівських вулицях.
