Київ – 15 листопада у світі – День ув’язнених письменників. Вшанування майстрів пера, які опинилися за ґратами за свою творчу чи громадсько-політичну діяльність, міжнародний ПЕН-клуб започаткував тридцять років тому. Там кажуть: хоч світ уже й у 21 столітті, проте ситуація не надто покращилася – письменників і досі ув’язнюють, і показники невтішні. Україна має свою, радянську історію ув’язнених письменників. Більшість дисидентів, чия активна діяльність припала на 60-70-ті роки, мають «багаж» ув’язнення і заслання.
Серед авторів, чиє життя нині у небезпеці, Салман Рушді, британський письменник індійського походження. Однак йому загрожує навіть не в’язниця: за його голову, в прямому розумінні, іранські ісламісти обіцяють кількамільйонну винагороду. Все через роман «Сатанинські вірші», опублікований ще у 88-му році і гостро сприйнятий у мусульманському світі.
Рушді, який нині більше переховується, ніж проводить публічну діяльність, і сам очолював ПЕН-клуб. Ця організація, окрім літературної підтримки, ще й захищає права тих письменників, які змушені боротися за свою творчу свободу в країнах, де вона з тих чи інших причин обмежена.
Цього дня міжнародний ПЕН-клуб закликає згадати письменників, чий талант опинився за ґратами. У міжнародній неурядовій організації наголошують: треба зробити все можливе, щоб попередити їхнє повне мовчання в тих умовах, у яких вони змушені виживати.
Представник ПЕН-клубу Кейті МакКенн наголошує: нині є кілька країн, які викликають особливу стурбованість. «Цього року ми зосереджені на Ірані, Філіппінах, Мексиці, Туреччині та Ефіопії. Там є чимало приводів для хвилювання», – каже вона.
Україна має свою історію
Ув’язнення письменників було не поодиноким явищем у радянській Україні. Євген Сверстюк – один із тих, хто постраждав за ідею. У 1973 році за виготовлення й поширення самвидаву його засудили до понад десятиліття таборів і заслання.
У розмові з Радіо Свобода він нагадує й про прем’єру кінофільму «Тіні забутих предків» у 1965 році, після якої за виступ на захист арештованих представників інтелігенції, зокрема, почалося переслідування Василя Стуса.
Євген Сверстюк переконаний: чи не найголовнішою за таких умов залишається реакція громадськості. «Ті 139 підписів, які наробили галасу в СРСР і закордоном, теж можна назвати активністю громадськості», – зазначає публіцист, згадуючи про лист Івана Дзюби, Василя Стуса і В’ячеслава Чорновола з різкою критикою арештів, які відбулися влітку 1965 року.
«Громадськість не просто захищає заарештованих людей. Громадськість захищає своє право на свободу слова», – наголошує Євген Сверстюк.
Нині у світі, за підрахунками міжнародного ПЕН-клубу, понад півтори сотні письменників перебувають за ґратами. Ще більше сотні поки що у статусі обвинувачених.
Серед авторів, чиє життя нині у небезпеці, Салман Рушді, британський письменник індійського походження. Однак йому загрожує навіть не в’язниця: за його голову, в прямому розумінні, іранські ісламісти обіцяють кількамільйонну винагороду. Все через роман «Сатанинські вірші», опублікований ще у 88-му році і гостро сприйнятий у мусульманському світі.
Рушді, який нині більше переховується, ніж проводить публічну діяльність, і сам очолював ПЕН-клуб. Ця організація, окрім літературної підтримки, ще й захищає права тих письменників, які змушені боротися за свою творчу свободу в країнах, де вона з тих чи інших причин обмежена.
Цього дня міжнародний ПЕН-клуб закликає згадати письменників, чий талант опинився за ґратами. У міжнародній неурядовій організації наголошують: треба зробити все можливе, щоб попередити їхнє повне мовчання в тих умовах, у яких вони змушені виживати.
Цього року ми зосереджені на Ірані, Філіппінах, Мексиці, Туреччині та Ефіопії. Там є чимало приводів для хвилюванняКейті МакКенн
Україна має свою історію
Ув’язнення письменників було не поодиноким явищем у радянській Україні. Євген Сверстюк – один із тих, хто постраждав за ідею. У 1973 році за виготовлення й поширення самвидаву його засудили до понад десятиліття таборів і заслання.
У розмові з Радіо Свобода він нагадує й про прем’єру кінофільму «Тіні забутих предків» у 1965 році, після якої за виступ на захист арештованих представників інтелігенції, зокрема, почалося переслідування Василя Стуса.
Євген Сверстюк переконаний: чи не найголовнішою за таких умов залишається реакція громадськості. «Ті 139 підписів, які наробили галасу в СРСР і закордоном, теж можна назвати активністю громадськості», – зазначає публіцист, згадуючи про лист Івана Дзюби, Василя Стуса і В’ячеслава Чорновола з різкою критикою арештів, які відбулися влітку 1965 року.
«Громадськість не просто захищає заарештованих людей. Громадськість захищає своє право на свободу слова», – наголошує Євген Сверстюк.
Нині у світі, за підрахунками міжнародного ПЕН-клубу, понад півтори сотні письменників перебувають за ґратами. Ще більше сотні поки що у статусі обвинувачених.
