Київ – Українській енергетичній безпеці найбільше заважає політика. Таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода висловив старший науковий співробітник програми з питань енергетики та національної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень США Едвард Чоу. На його переконання, Україна може значно збільшити видобуток традиційного газу вже у найближчі роки. Але для цього уряд має провести низку реформ в енергетичній сфері.
– Що є найбільшою загрозою для енергетичної безпеки України?
Політичний процес.
– А як щодо залежності від російського газопостачання?
Проблема полягає не в цьому. Україна може видобувати більше газу, може бути набагато енергетично ефективнішою, ніж вона є сьогодні. Тому залежність від російського газу може бути вирішена у такий спосіб. Сама по собі залежність не є проблемою. Японія на 100 відсотків залежить від імпорту енергоносіїв. Проте вона є найбільш енергетично ефективною країною у світі. Залежність від Росії є симптомом проблеми, але не є головною причиною браку енергетичної безпеки України
– Зараз багато говорять про альтернативні джерела енергії, особливо про відновлювальні. Але вони є дорогими. Україна не Німеччина, яка може дозволити собі видобувати близько 30 відсотків електроенергії з енергії сонця, тому що це дорого. На Вашу думку, наскільки розмови про перехід на відновлювальні джерела є реальними для України?
Думаю, що це питання є важливим. Для запровадження нових технологій на початку потрібне субсидування. Але відразу хочу сказати, що я не є прихильником довготермінового субсидування. Субсидування енергії вітру, сонця чи біологічного палива не є вдалою політикою. Але коли це починає впроваджуватися, то державна допомога є необхідною. Але, як на мене, важливішим є те, що всередині України діють занижені ціни на газ та електрику. Це сьогодні є бар’єром для використання нових технологій та модернізації економіки. Оскільки газ та електрика є дуже дешевими, альтернативна енергетика ніколи не буде рентабельною.
– А щодо сланцевого газу, чи може він бути реальною альтернативою імпортному російському газу?
Ми з’ясуємо це десь за п’ять років. Але важливо почати. Проблема в умовах, які дозволять цьому проекту бути успішним. Йдеться про лібералізацію внутрішньої цінової політики щодо газу. Це те, що перешкоджає збільшенню видобутку традиційного газу. Як я вже говорив на початку, політика створює найбільші проблеми. Збільшення видобутку традиційного газу в Україні може початися швидше, ніж видобуток нетрадиційних ресурсів. Значне збільшення видобутку традиційного газу ми можемо побачити не пізніше, ніж через три роки. Чого не скажеш про сланцевий газ чи розробку континентального шельфу. Ми повинні це зробити зараз. Чому ціна газу для України така висока? Видобуток газу в Україні перебуває у стагнації останніх 20 років. І це є результатом політики.
– Фахівці говорять про сланцеву революцію. Але сланцевий газ не є відновлювальним ресурсом. Як надовго його вистачить?
Я не погоджуюся зі вступною частиною питання, у якій йшлося про геологічний ліміт доступних ресурсів. Ми не маємо досліджень, які підтверджують, що це відповідає дійсності. Високі ціни дозволили нам збільшити видобуток сланцевого газу. Є сподівання, що глобальні ресурси у 3-4 рази більші, ніж ми думали раніше. Наприклад, Сполучені Штати 200 років жили на вугіллі, а потім з’ясувалося, що газ та нафта є кращим паливом. Тож я впевнений, що ми знайдемо щось, що замінить газ та нафту. Якщо серйозно, то всі ресурси є вичерпними. Але вугілля замінило дрова, на зміну вугіллю прийшли нафта й газ. Технологічний процес буде тривати. Я не вірю, що ресурси лімітовані. Щодо цього я є скептиком.
– Що б Ви порадили українському уряду для покращення енергетичної безпеки країни?
– Потрібно продовжувати реформи. Важливо також домогтися розуміння громадян, чому енергетичні реформи є необхідними. Оскільки нинішня модель не є життєздатною. Єдине, що можна сказати про цю адміністрацію, чого не можна було сказати про їхніх попередників, що тут є досвідчені менеджери, які мають знати, що робити.
– Що є найбільшою загрозою для енергетичної безпеки України?
Політичний процес.
– А як щодо залежності від російського газопостачання?
Проблема полягає не в цьому. Україна може видобувати більше газу, може бути набагато енергетично ефективнішою, ніж вона є сьогодні. Тому залежність від російського газу може бути вирішена у такий спосіб. Сама по собі залежність не є проблемою. Японія на 100 відсотків залежить від імпорту енергоносіїв. Проте вона є найбільш енергетично ефективною країною у світі. Залежність від Росії є симптомом проблеми, але не є головною причиною браку енергетичної безпеки України
– Зараз багато говорять про альтернативні джерела енергії, особливо про відновлювальні. Але вони є дорогими. Україна не Німеччина, яка може дозволити собі видобувати близько 30 відсотків електроенергії з енергії сонця, тому що це дорого. На Вашу думку, наскільки розмови про перехід на відновлювальні джерела є реальними для України?
Думаю, що це питання є важливим. Для запровадження нових технологій на початку потрібне субсидування. Але відразу хочу сказати, що я не є прихильником довготермінового субсидування. Субсидування енергії вітру, сонця чи біологічного палива не є вдалою політикою. Але коли це починає впроваджуватися, то державна допомога є необхідною. Але, як на мене, важливішим є те, що всередині України діють занижені ціни на газ та електрику. Це сьогодні є бар’єром для використання нових технологій та модернізації економіки. Оскільки газ та електрика є дуже дешевими, альтернативна енергетика ніколи не буде рентабельною.
– А щодо сланцевого газу, чи може він бути реальною альтернативою імпортному російському газу?
Ми з’ясуємо це десь за п’ять років. Але важливо почати. Проблема в умовах, які дозволять цьому проекту бути успішним. Йдеться про лібералізацію внутрішньої цінової політики щодо газу. Це те, що перешкоджає збільшенню видобутку традиційного газу. Як я вже говорив на початку, політика створює найбільші проблеми. Збільшення видобутку традиційного газу в Україні може початися швидше, ніж видобуток нетрадиційних ресурсів. Значне збільшення видобутку традиційного газу ми можемо побачити не пізніше, ніж через три роки. Чого не скажеш про сланцевий газ чи розробку континентального шельфу. Ми повинні це зробити зараз. Чому ціна газу для України така висока? Видобуток газу в Україні перебуває у стагнації останніх 20 років. І це є результатом політики.
– Фахівці говорять про сланцеву революцію. Але сланцевий газ не є відновлювальним ресурсом. Як надовго його вистачить?
Є сподівання, що глобальні ресурси у 3-4 рази більші, ніж ми думали раніше
Я не погоджуюся зі вступною частиною питання, у якій йшлося про геологічний ліміт доступних ресурсів. Ми не маємо досліджень, які підтверджують, що це відповідає дійсності. Високі ціни дозволили нам збільшити видобуток сланцевого газу. Є сподівання, що глобальні ресурси у 3-4 рази більші, ніж ми думали раніше. Наприклад, Сполучені Штати 200 років жили на вугіллі, а потім з’ясувалося, що газ та нафта є кращим паливом. Тож я впевнений, що ми знайдемо щось, що замінить газ та нафту. Якщо серйозно, то всі ресурси є вичерпними. Але вугілля замінило дрова, на зміну вугіллю прийшли нафта й газ. Технологічний процес буде тривати. Я не вірю, що ресурси лімітовані. Щодо цього я є скептиком.
– Що б Ви порадили українському уряду для покращення енергетичної безпеки країни?
– Потрібно продовжувати реформи. Важливо також домогтися розуміння громадян, чому енергетичні реформи є необхідними. Оскільки нинішня модель не є життєздатною. Єдине, що можна сказати про цю адміністрацію, чого не можна було сказати про їхніх попередників, що тут є досвідчені менеджери, які мають знати, що робити.
