Луганськ – Депутатів Луганської обласної ради дуже ображає, що їхню область більшість українців сприймає як некультурний регіон, де живуть лише п’яні шахтарі та неосвічені люди. Не може не турбувати цих обранців і те, що в останні роки Луганщина та її перші очільники посідають останні місця в усіх загальноукраїнських рейтингах. На їхню думку, виправити таку ганебну ситуацію зможе розроблена ними регіональна програма «Патріот Луганщини», метою якої є формування культурного іміджу краю, виховання в молодих луганців гордості за його «багату історію» і «видатних людей, яких він народив».
Головний ідеолог і натхненник цієї програми, ректор Луганського державного інституту культури і мистецтв Валерій Філіппов вважає, що луганський патріотизм абсолютно несумісний з патріотизмом загальноукраїнським. На її презентації він заявив: «Ми не проводитимемо в області патріотичні понеділки. Ми не змушуватимемо наших школярів починати заняття з виконання гімну України. Я думаю, що це тупиковий шлях» (Як на мене, якщо б Філіппов заявив таке в обожнюваній ним Росії, він точно б позбавився місця ректора, а можливо, навіть і свободи).
Міф про «Молоду гвардію» переможно крокує Луганщиною
Чільне місце у програмі «Патріот Луганщини» відведено підпільно-комсомольській організації «Молода гвардія», 70-річчя якої припало на цей рік. Але ще 5 років тому кампанія з ушанування подвигу молодогвардійців носила вже явно істеричний характер, про що яскраво свідчить заява тодішнього (та й нинішнього) голови облради Валерія Голенка (за сумісництвом – голови Українсько-російської гуманітарної ради): «Якби жили ці хлопці в ранні християнські часи, їх назвали б святими або мучениками». Водночас пан Голенко постійно наголошує на «неприпустимості розпалювання політичної істерії навколо теми Голодомору як геноциду українського народу» і виявляє стурбованість тим, що офіційна Україна «впроваджує ідеологію агресивного українського націоналізму, нав’язуючи нашим землякам думку Галичини».
2006 року з ініціативи голови облдержадміністрації Геннадія Москаля (вперше за роки незалежності!) перевидано 10-тисячним накладом роман Фадєєва «Молода гвардія», завдяки якому 1946 року радянські люди дізналися про цих героїв Краснодону. Книги розіслано по всіх бібліотеках області, передусім по школах – для вивчення за програмою з краєзнавства.
У рамках просвітницько-виховного проекту «Обличчя Луганщини» (він є продовженням програми «Патріот Луганщини») виготовлено документальний фільм про молодогвардійців, диски з яким теж отримали всі школи області. Нагадаю, що за цим проектом створено цілу серію таких же фільмів про місцевих «героїв», серед яких – поплічник Сталіна Клим Ворошилов, один із керівників Донецько-Криворізької республіки – товариш Артем, революціонер Олександр Пархоменко, міністр МВС СРСР Микола Щолоков, шахтар Олексій Стаханов, перший секретар Ворошиловградського обкому КПРС Володимир Шевченко, автор «Підмосковних вечорів» Михайло Матусовський тощо.
Продюсер цих фільмів Родіон Мірошник пояснив: «У Луганщини є власні герої – люди, котрі з розпадом СРСР та оголошенням незалежності України були незаконно забуті. Для молодих луганців потрібні власні приклади великих особистостей, адже коли їх нема, натомість приходять чужі герої з чужою ідеологією» (мова йде про справжніх борців за волю України. – І.М.).
Цьогоріч в усіх школах Луганської області першим був урок, присвячений пам’яті героїв-молодогвардійців (для порівняння: у школах Львівщини першим був урок, присвячений героям УПА). Класні керівники налаштували батьків на те, що до холодів дітям обов’язково треба з’їздити на екскурсію до краснодонського музею «Молодої гвардії».
Відділи освіти проводять щорічний конкурс «Імена молодогвардійців на карті мого міста/села». Таким же щорічним є Всеукраїнський фестиваль патріотичної пісні «Молода гвардія», який відбувається в містах Луганщини.
Ідею В.Голенка створити повнометражний художньо-анімаційний фільм про героїв «Молодої гвардії» реалізували цього року випускники Луганської школи мультиплікації «Фантазери». Прем’єрний показ їхнього 52-хвилинного фільму «Наші» відбувся 26 вересня в найбільшому луганському кінотеатрі «Украина» (саме так він і називається). У цьому явно пропагандистському фільмі – німецька окупація Краснодона, батальні сцени, вибухи, німецькі літаки, вантажівки, боротьба героїв-підпільників з німецькими окупантами, арешти героїв і їхня страта.
А на початку вересня в Луганському обласному українському драмтеатрі презентували ще один твір про «Молоду гвардію» – рок-оперу «Розіп’ята юність»! І хоча її автори попередили, що в опері немає ніякого політичного підтексту, він таки присутній – у нав’язуванні глядачам (а ними стануть студенти всіх луганських вишів) суто радянського патріотизму. У планах театру – гастрольний тур із «Розіп’ятою юністю» містами України А колектив Луганського російського драмтеатру за мотивами роману Фадєєва підготував виставу «Заради життя», з якою їздитиме по районах області.
У тих же рамках святкування 70-річчя «Молодої гвардії» 17-18 вересня в Луганській облраді пройшла Міжнародна (Україна, Росія, Бєларусь) науково-практична конференція «Багатство духовного світу слов’ян та унікальність східнослов’янського менталітету». Той же Голенко схвалив підписаний президентом Мовний закон, який усуває «дискримінацію» російськомовних, і зробив висновок, що патріотизм, волелюбність і нескореність молодогвардійців є уособленням східнослов’янського менталітету. Присутній на конференції радник посла Росії в Україні Костянтин Воробйов пообіцяв, що російський уряд надалі буде ще активніше підтримувати гуманітарні ініціативи в Україні. Похвалила діяльність Луганської облради у плані «гармонізації гуманітарного простору країни» постійний учасник таких заходів, депутат цієї ж ради й за сумісництвом – директор Центру оцінювання якості знань Міністерства освіти та науки Ірина Зайцева.
До 70-річчя зробили капітальний ремонт Краснодонського обласного ордена Дружби народів музею «Молода гвардія». Саме цей музей став епіцентром головних ювілейних урочистостей 29 вересня, які удостоїли своєю честю Микола Азаров, Олександр Єфремов, а також численні делегації з Росії, Білорусі та Молдови, які напередодні приїхали сюди спеціальним «ешелоном пам’яті». Виступаючи на 7-тисячному мітингу, Микола Азаров підтримав ідею впровадження роману Фадєєва «Молода гвардія в шкільну програму, оскільки він «виховує благородство, героїзм і любов до Вітчизни».
«Дружба народів – не просто слова, дружба народів – це правда жива»
А між тим історія констатує, що ніяких баталій за Краснодон не було, адже радянські війська 18 липня 1942 року залишили це місто без бою. Місцеве населення, яке на своїй шкурі відчуло, що таке сталінський тоталітарний режим, у своїй більшості підтримало окупантів і навіть пішло з ними на співпрацю. На 30 німецьких жандармів у цьому районі припало аж 400 поліцейських (за розповідями старожилів, це були переважно донські козаки з сусідніх російських станиць).
Німецька окупаційна адміністрація запровадила українську мову як державну на теренах всієї Луганщини, що після повного згортання українізації у 30-х роках було відчутним стимулом до пробудження національної свідомості молоді. Так само, як і в Західній Україні, на Сході (щоправда, в менших масштабах) діяли осередки ОУН, вони поширювали газети, які читали й молоді краснодонці. Вони організовували самодіяльні українські театри, читали українську поезію, любили Україну і мріяли про її державність.
Ніякого комуністичного керівництва молодіжною організацією у Краснодоні не було, і назви в них такої – «Молода гвардія» – теж не було. Її придумав на замовлення ідеологів КПРС російський письменник Фадєєв, що, до речі, і стало причиною його самогубства. Він же й інтернаціоналізував склад краснодонських підпільників: тут і росіяни, й українці, вірмени, білоруси, євреї, азербайджанець і молдаванин.
Захист інтернаціональної батьківщини від спільного ворога під проводом комуністів – цей засмальцьований радянський міф цілком вписується в контекст ідеології новітнього «руского міра». Тому цей міф і тепер так підтримує російська влада. Громадська організація «Молода гвардія» сьогодні є як на Луганщині, так і в Москві. Саме тому російські телевізійні мегахолдинги «Южный регион» (Ростов), «Югра» (Ханти-Мансійськ) та «Кто есть кто» і «Ностальгия» (Москва) заключили з луганською державною телерадіокомпанією договір на показ усіх фільмів проекту «Обличчя Луганщини» (до речі, жоден твір, виготовлений за програмою «Патріот Луганщини», не написаний державною мовою!).
Отож, луганський Краснодон уже став євразійським центром виховання молоді. А правду про краснодонських хлопців українська незалежна держава так і не сказала – вона лежить на полицях московських спецархівів…
Куди пішли державні гроші?
Обласний бюджет виділив на реалізацію «Патріота Луганщини» у 2011-2014 роках 10 мільйонів 570 тисяч гривень. Місцева преса повідомляла, що 14 березня цього року луганське керівництво випросило в прем’єра Азарова додатково майже 40 мільйонів гривень на ремонт Краснодонського музею та на благоустрій Краснодона. Є інформація про те, що насправді на цьогорічну реконструкцію музею пішло трохи більше ніж мільйон гривень, заасфальтовано 3-4 кілометри дороги, якою їхатимуть приїжджі гості. А ще – поміняли гранітну плитку біля меморіалу «Нескорені» (що роблять там щороку, бо, кажуть, завод належить до сімейного бізнесу міського голови Краснодона).
На створення фільму «Наші» з обласного бюджету виділено 800 тисяч гривень, але його автори нарікають, що отримали з тієї суми лише третину.
Обов’язкову екскурсію школярів до музею в Краснодоні батьки повинні оплачувати зі своїх гаманців. Постає питання: невже з тих 40 мільйонів на дитячі екскурсії нічого не лишилося?
А тим часом у Луганську кандидати депутати від провладної партії – мажоритарними будують дитячі майданчики, асфальтують дороги в житлових кварталах, організовують суботники з видачею інвентарю. Хочеться вірити, що роблять вони це виключно за свій особистий кошт…
Ірина Магрицька – кандидат філологічних наук, доцент Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, журналіст, громадський діяч
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Головний ідеолог і натхненник цієї програми, ректор Луганського державного інституту культури і мистецтв Валерій Філіппов вважає, що луганський патріотизм абсолютно несумісний з патріотизмом загальноукраїнським. На її презентації він заявив: «Ми не проводитимемо в області патріотичні понеділки. Ми не змушуватимемо наших школярів починати заняття з виконання гімну України. Я думаю, що це тупиковий шлях» (Як на мене, якщо б Філіппов заявив таке в обожнюваній ним Росії, він точно б позбавився місця ректора, а можливо, навіть і свободи).
Міф про «Молоду гвардію» переможно крокує Луганщиною
Чільне місце у програмі «Патріот Луганщини» відведено підпільно-комсомольській організації «Молода гвардія», 70-річчя якої припало на цей рік. Але ще 5 років тому кампанія з ушанування подвигу молодогвардійців носила вже явно істеричний характер, про що яскраво свідчить заява тодішнього (та й нинішнього) голови облради Валерія Голенка (за сумісництвом – голови Українсько-російської гуманітарної ради): «Якби жили ці хлопці в ранні християнські часи, їх назвали б святими або мучениками». Водночас пан Голенко постійно наголошує на «неприпустимості розпалювання політичної істерії навколо теми Голодомору як геноциду українського народу» і виявляє стурбованість тим, що офіційна Україна «впроваджує ідеологію агресивного українського націоналізму, нав’язуючи нашим землякам думку Галичини».
2006 року з ініціативи голови облдержадміністрації Геннадія Москаля (вперше за роки незалежності!) перевидано 10-тисячним накладом роман Фадєєва «Молода гвардія», завдяки якому 1946 року радянські люди дізналися про цих героїв Краснодону. Книги розіслано по всіх бібліотеках області, передусім по школах – для вивчення за програмою з краєзнавства.
У рамках просвітницько-виховного проекту «Обличчя Луганщини» (він є продовженням програми «Патріот Луганщини») виготовлено документальний фільм про молодогвардійців, диски з яким теж отримали всі школи області. Нагадаю, що за цим проектом створено цілу серію таких же фільмів про місцевих «героїв», серед яких – поплічник Сталіна Клим Ворошилов, один із керівників Донецько-Криворізької республіки – товариш Артем, революціонер Олександр Пархоменко, міністр МВС СРСР Микола Щолоков, шахтар Олексій Стаханов, перший секретар Ворошиловградського обкому КПРС Володимир Шевченко, автор «Підмосковних вечорів» Михайло Матусовський тощо.
Продюсер цих фільмів Родіон Мірошник пояснив: «У Луганщини є власні герої – люди, котрі з розпадом СРСР та оголошенням незалежності України були незаконно забуті. Для молодих луганців потрібні власні приклади великих особистостей, адже коли їх нема, натомість приходять чужі герої з чужою ідеологією» (мова йде про справжніх борців за волю України. – І.М.).
Цьогоріч в усіх школах Луганської області першим був урок, присвячений пам’яті героїв-молодогвардійців (для порівняння: у школах Львівщини першим був урок, присвячений героям УПА). Класні керівники налаштували батьків на те, що до холодів дітям обов’язково треба з’їздити на екскурсію до краснодонського музею «Молодої гвардії».
Відділи освіти проводять щорічний конкурс «Імена молодогвардійців на карті мого міста/села». Таким же щорічним є Всеукраїнський фестиваль патріотичної пісні «Молода гвардія», який відбувається в містах Луганщини.
Ідею В.Голенка створити повнометражний художньо-анімаційний фільм про героїв «Молодої гвардії» реалізували цього року випускники Луганської школи мультиплікації «Фантазери». Прем’єрний показ їхнього 52-хвилинного фільму «Наші» відбувся 26 вересня в найбільшому луганському кінотеатрі «Украина» (саме так він і називається). У цьому явно пропагандистському фільмі – німецька окупація Краснодона, батальні сцени, вибухи, німецькі літаки, вантажівки, боротьба героїв-підпільників з німецькими окупантами, арешти героїв і їхня страта.
А на початку вересня в Луганському обласному українському драмтеатрі презентували ще один твір про «Молоду гвардію» – рок-оперу «Розіп’ята юність»! І хоча її автори попередили, що в опері немає ніякого політичного підтексту, він таки присутній – у нав’язуванні глядачам (а ними стануть студенти всіх луганських вишів) суто радянського патріотизму. У планах театру – гастрольний тур із «Розіп’ятою юністю» містами України А колектив Луганського російського драмтеатру за мотивами роману Фадєєва підготував виставу «Заради життя», з якою їздитиме по районах області.
У тих же рамках святкування 70-річчя «Молодої гвардії» 17-18 вересня в Луганській облраді пройшла Міжнародна (Україна, Росія, Бєларусь) науково-практична конференція «Багатство духовного світу слов’ян та унікальність східнослов’янського менталітету». Той же Голенко схвалив підписаний президентом Мовний закон, який усуває «дискримінацію» російськомовних, і зробив висновок, що патріотизм, волелюбність і нескореність молодогвардійців є уособленням східнослов’янського менталітету. Присутній на конференції радник посла Росії в Україні Костянтин Воробйов пообіцяв, що російський уряд надалі буде ще активніше підтримувати гуманітарні ініціативи в Україні. Похвалила діяльність Луганської облради у плані «гармонізації гуманітарного простору країни» постійний учасник таких заходів, депутат цієї ж ради й за сумісництвом – директор Центру оцінювання якості знань Міністерства освіти та науки Ірина Зайцева.
До 70-річчя зробили капітальний ремонт Краснодонського обласного ордена Дружби народів музею «Молода гвардія». Саме цей музей став епіцентром головних ювілейних урочистостей 29 вересня, які удостоїли своєю честю Микола Азаров, Олександр Єфремов, а також численні делегації з Росії, Білорусі та Молдови, які напередодні приїхали сюди спеціальним «ешелоном пам’яті». Виступаючи на 7-тисячному мітингу, Микола Азаров підтримав ідею впровадження роману Фадєєва «Молода гвардія в шкільну програму, оскільки він «виховує благородство, героїзм і любов до Вітчизни».
«Дружба народів – не просто слова, дружба народів – це правда жива»
А між тим історія констатує, що ніяких баталій за Краснодон не було, адже радянські війська 18 липня 1942 року залишили це місто без бою. Місцеве населення, яке на своїй шкурі відчуло, що таке сталінський тоталітарний режим, у своїй більшості підтримало окупантів і навіть пішло з ними на співпрацю. На 30 німецьких жандармів у цьому районі припало аж 400 поліцейських (за розповідями старожилів, це були переважно донські козаки з сусідніх російських станиць).
Німецька окупаційна адміністрація запровадила українську мову як державну на теренах всієї Луганщини, що після повного згортання українізації у 30-х роках було відчутним стимулом до пробудження національної свідомості молоді. Так само, як і в Західній Україні, на Сході (щоправда, в менших масштабах) діяли осередки ОУН, вони поширювали газети, які читали й молоді краснодонці. Вони організовували самодіяльні українські театри, читали українську поезію, любили Україну і мріяли про її державність.
Ніякого комуністичного керівництва молодіжною організацією у Краснодоні не було, і назви в них такої – «Молода гвардія» – теж не було. Її придумав на замовлення ідеологів КПРС російський письменник Фадєєв, що, до речі, і стало причиною його самогубства. Він же й інтернаціоналізував склад краснодонських підпільників: тут і росіяни, й українці, вірмени, білоруси, євреї, азербайджанець і молдаванин.
Захист інтернаціональної батьківщини від спільного ворога під проводом комуністів – цей засмальцьований радянський міф цілком вписується в контекст ідеології новітнього «руского міра». Тому цей міф і тепер так підтримує російська влада. Громадська організація «Молода гвардія» сьогодні є як на Луганщині, так і в Москві. Саме тому російські телевізійні мегахолдинги «Южный регион» (Ростов), «Югра» (Ханти-Мансійськ) та «Кто есть кто» і «Ностальгия» (Москва) заключили з луганською державною телерадіокомпанією договір на показ усіх фільмів проекту «Обличчя Луганщини» (до речі, жоден твір, виготовлений за програмою «Патріот Луганщини», не написаний державною мовою!).
Отож, луганський Краснодон уже став євразійським центром виховання молоді. А правду про краснодонських хлопців українська незалежна держава так і не сказала – вона лежить на полицях московських спецархівів…
Куди пішли державні гроші?
Обласний бюджет виділив на реалізацію «Патріота Луганщини» у 2011-2014 роках 10 мільйонів 570 тисяч гривень. Місцева преса повідомляла, що 14 березня цього року луганське керівництво випросило в прем’єра Азарова додатково майже 40 мільйонів гривень на ремонт Краснодонського музею та на благоустрій Краснодона. Є інформація про те, що насправді на цьогорічну реконструкцію музею пішло трохи більше ніж мільйон гривень, заасфальтовано 3-4 кілометри дороги, якою їхатимуть приїжджі гості. А ще – поміняли гранітну плитку біля меморіалу «Нескорені» (що роблять там щороку, бо, кажуть, завод належить до сімейного бізнесу міського голови Краснодона).
На створення фільму «Наші» з обласного бюджету виділено 800 тисяч гривень, але його автори нарікають, що отримали з тієї суми лише третину.
Обов’язкову екскурсію школярів до музею в Краснодоні батьки повинні оплачувати зі своїх гаманців. Постає питання: невже з тих 40 мільйонів на дитячі екскурсії нічого не лишилося?
А тим часом у Луганську кандидати депутати від провладної партії – мажоритарними будують дитячі майданчики, асфальтують дороги в житлових кварталах, організовують суботники з видачею інвентарю. Хочеться вірити, що роблять вони це виключно за свій особистий кошт…
Ірина Магрицька – кандидат філологічних наук, доцент Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, журналіст, громадський діяч
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
