Ольга Богомолець про тиск на Музей домашньої ікони (ВІДЕО)

«Душа України» у неділю, 30 вересня, відсвяткувала свій перший рік народження. Це назва експозиції Музею домашньої ікони, який створила відомий лікар і громадський діяч Ольга Богомолець у «Замку Радомисль» на Житомирщині. За цей час Музей, в якому представлено понад 5 тисяч ікон, відвідало понад 10 тисяч туристів. Про колекцію Музею а також про перепони на його шляху Ольга Богомолець розповіла в інтерв’ю Радіо Свобода.

– Ми зустрічаємо ювілей не єдиного в Україні Музею української домашньої ікони, а єдиного в світі. Тому що домашніх ікон в такій кількості на сьогоднішній день більше нема де зустріти. І у нас нещодавно була група іконописців із Австралії, Канади і США, які приїхали спеціально для того, щоб подивитися українські домашні ікони. Результати нашої роботи за неповних 10 місяців – нас відвідало понад 10 тисяч туристів. Кожному десятитисячному ми даруємо домашню ікону з колекції Музею і дуже щасливі тим, що наш Музей виконує не тільки функцію збереження, а й повернення. Бо це була моя мрія, коли я зрозуміла, що ці ікони, які я купувала на барахолці майже 20 років, коли в мене їх було так багато, що мені потрібно було знайти шлях, щоб їх повернути людям, то мені дуже хотілося, щоб все це явище, насправді явище несамовите, там можна, проходячи через Музей, через його виставкові зали, зрозуміти все, через що проходила і через що ще пройде Україна.

– Спершу Ви особисто ходили на барахолку, а тепер як збираєте ікони, чи Вам хтось допомагає?

– Ні, я тільки сама! Кожна ікона, яка є в Музеї – я тримала її власноруч. Я її піднімала і потім давала реставраторам, для того, щоб вони її повертали до життя. Тому, що більшість ікон були в настільки занедбаному стані, що їх не можна було повернути в експозицію.

– Чим Ви найбільше пишаєтеся у своїй колекції?

– У нас є унікальні експонати часів Іконоборства. Це скриня, зроблена з обезглавлених ікон 18-го століття, це ікони з виколотими очима, ікони, які горіли, ікона-скатертина, віконниці, які зроблені також із розпиляної ікони. Є ікона, в якої течуть сльози з очей... Вони були викинуті на барахолку і тепер вони повертаються до людей. Це наслідок боротьбі з вірою, власне того стану, в якому зараз перебуває Україна.

– Як Ви йшли до цього Музею? Чи це було так легко і прекрасно і Ви вирішили в один день: «Ось в мене буде музей! Завтра я його відкриваю»?

– Це було несподівано, тому що я ніколи, по-перше, не збиралася ставати колекціонером, а по-друге відкривати Музей. І я випадково, абсолютно, придбала в місті Радомишлі розвалений млин і коли почала вивозити звідти сміття, вивезли його понад 60 вантажівок, це був такий собі міський смітник, міське звалище, почала з’ясовувати історію цього місця і з’ясувала, що на ньому стояла у 18-му столітті перша папірня Києво-Печерської лаври. Місце, на якому Єлисей Плетенецький і монахи виготовляли перший папір і на якому був надрукований Часослов, це перша книга Києво-Печерської лаври. Потім ще через декілька років з’ясувалося, що цей млин, який зараз називається Замок Радомисль (сама реконструкція триває вже шостий рік, а Музей тільки перша річниця виповнилася), то потім з’ясувалося, що цей об’єкт (наш Музей) став ще і першим об’єктом в Україні, який отримав грамоту-диплом «Віа Реґія». Це був найдовший середньовічний королівський шлях, який проходив через вісім європейських країн – від Сантьяго до Компостелло, до Києва, яким їхала ще княгиня Ольга. І от ми стали першим об’єктом в Україні, який отримав диплом Європейського культурного шляху Ради Європи.

– Були повідомлення, що Музей намагалися обікрасти. Чи Вам чинили серйозні перешкоди?

– Безперечно, на шляху було багато несправедливості, з якими було надзвичайно складно боротися і я думаю, що спроба рейдерського захоплення Музею, яка відбулася 15 травня минулого року і певні зараз відбуваються процеси непорозуміння, де є люди, які фінансуються для того, щоб спеціально робити всякі такі неприємні речі. У нас, наприклад, за минулий місяць було 16 перевірок всіх можливих інстанцій. Є певний громадянин, який пише кляузи в усі інстанції. Зараз йдуть вибори і всі депутати намагаються довести свій статус, тому в нас є один кляузник, письменник, який пише просто трактати...


– У чому Вас звинувачують, і хто це робить?

– Звинувачують в тому, що насправді немає Музею, немає ікон. Тобто, 8-10 сторінок абсолютно повного «брєда», я інакше це не можу назвати. Але я впевнена, що, все ж таки добро і світло переможе і я, навіть, не хочу про це говорити, тому що це, насправді, надзвичайно болісно, але, як казав Ейнштейн, «Холоду немає, є брак тепла!» Так от, я вважаю, що зло можна подолати тільки кількістю добра. Саме тому ми чекаємо нових гостей і я абсолютно впевнена, що ось це добро, це немовби кузня нового відродження України, люди які туди приїздять. Неймовірно цікаво дивитися, як розкриваються їхні очі, коли вони бачать і починають згадувати. В них відроджується генетична пам’ять і я впевнена, що це те, що має зробити, що український народ все ж таки підніметься.

– Як Ви фінансуєте Музей? Чи Вам хтось допомагає? Чи йдуть тільки Ваші приватні кошти?

– Ідуть мої приватні кошти. Є люди, які допомагають, є люди, які, скажімо, один із моїх друзів, мої друзі і дарують спеціальні ікони, які купують, і дарують книги, цікаві такі експонати. Є деякі люди останнім часом, які приносять в Музей якісь експонати, причому ці експонати мають цікаву історію. І, власне, моє завдання, найбільше завдання, що коли мене не буде на цьому світі, щоб Музей жив самостійно, зробити його самодостатнім. Тобто на сьогоднішній день ті туристи, які приходять туди, які купують квитки, мають зробити цей Музей і доступний людям, і так, щоб він зберігав ці ікони. Ми провели декілька пленерів і плануємо проводити пленери для європейських художників. Запрошуємо художників, вони в нас живуть безкоштовно в замку, ми їх харчуємо, а вони, натомість, залишають нам картини. В нас вже є картини іноземних художників.

– Що Ви плануєте в майбутньому зробити з цим Музеєм? Ви сказали, що хочете, щоб він був самодостатнім. Чи Ви хочете, щоб цей Музей належав Вашій родині (у Вас четверо дітей)? Чи створити якийсь фонд? Чи це буде Музей також і для Ваших дітей? Чи щось інше?

– Це Музей для всіх дітей України, які можуть туди потрапити шість днів на тиждень (крім понеділка), без ніяких обмежень. І, власне, цей Музей і історія, культура, і унікальна спадщина – вона має бути доступною для всіх. Тому я абсолютно не планую передавати цей Музей у майбутньому своїм дітям. Ми плануємо зробити там міжнародний центр. У нас є конференц-зал, де до ста людей вміщаються. Нещодавно там проводилася наукова конференція, було 80 греко-католицьких єпископів, приїздив кардинал Любомир Гузар – ми були дуже щасливі, для нас це велика честь. І я сподіваюся, що цей Музей стане перлиною Украйни, куди будуть їхати з усієї Європи для того, щоб провести там конгреси, семінари, майстер-класи, мистецькі конференції, наукові конференції. Я абсолютно впевнена, що найближчим часом всі туристи будуть їхати в Україну для того, щоб доторкнутися до «Душі України». Так називається унікальна експозиція, де є понад 5 тисяч домашніх ікон.

Продовження розмови з Ольгою Богомолець, зокрема, що вона думає про медичну реформу і отруєння Віктора Ющенка як колишній особистий лікар Президента, читайте на нашому сайті у вівторок.