Мінськ – Минулого тижня було засуджено до одного року ув’язнення лідера підпільної білоруської організації «Молодий фронт» 31-річного Дмитра Дашкевича. Суд відбувався за зачиненими дверима, в тюрмі, де активіст відбуває попереднє покарання. Дашкевичу додали 1 рік за те, що і в тюрмі не визнавав себе винним і не підпорядковувався адміністрації колонії. Загалом молодий опозиціонер буде змушений відбути 3 роки ув’язнення за свою діяльність проти режиму Олександра Лукашенка.
Перший раз лідера «Молодого фронту» Дмитра Дашкевича заарештували після провокації – невідомі «безробітні» напередодні мінського Майдану 19 грудня 2010 року підійшли до нього та його колеги Едуарда Лобова, попросили закурити. Потім почалася бійка, після якої Дашкевича та Лобова засудили до 2 та 3 років позбавлення волі за начебто хуліганство. «Потерпілих» навіть не показали на суді.
Після арешту Дашкевича, керування організацією на себе взяла його наречена Настя Положанко. Правда, не відразу. 19 грудня 2010 року її також заарештували за учать у мінському Майдані, кілька місяців вона була під слідством в ізоляторі КДБ. Її засудили на 1 рік позбавлення волі умовно. 28 серпня потрапити на суд до Дмитра Настя не змогла, стояла під дверима колонії, чекала вісток від адвоката.
«Останній раз я його бачила півтора року тому на похованні його мами. Коли він не перебуває в штрафному ізоляторі, то пише мені фактично щодня», – розповідає вона.
Але майже половину свого терміну у тюрмі Дашкевич відбуває у штрафному ізоляторі – за відмову виконувати вимоги адміністрації та визнавати вину, каже Настя.
«Це його засіб боротьби за себе, за свою гідність, це форма його захисту себе після всіх тих провокацій, яки він переніс у колонії, коли його «ламали», ставили на «розтяжку», це єдина форма захисту – просто від усього відмовлятися», – пояснює Настя Положанко.
Адміністрація колонії далі «пресує» Дашкевича, вона ж ініціювала кримінальну справу за порушення умов відбуття покарання. Настя називає поведінку Дмитра Дашкевича його жертвою на олтар свободи і демократії Білорусі.
«Мене та Дмитра рятує те, що ми віримо, що не все у цій країні, у цьому світі залежить від людей, і коли надійде час змін, то ми, перш за все, будемо вдячні за це Богові. Тому я, безумовно, вірю у світло в кінці тунелю, і ми розуміємо, що зараз треба трохи потерпіти», – зауважує Настя Положанко.
Організація молодих революціонерів
Крім Дашкевича та його нареченої, терплять і інші активісти «Молодого фронту», організації опору режимові Лукашенка, яка діє у підпіллі. Проти десятків із них заводилися кримінальні й адміністративні справи, багатьох виганяли з вишів та забирали до війська. Той же Дашкевич перебуває в тюрмі удруге. Його друг Микола Демиденко щороку кілька місяців відбуває під адміністративним арештом, за участь у несанкціонованих акціях або за фальшивими звинуваченнями у хуліганстві. Влада все робить, щоб зупинити вуличні акції «Молодого фронту», публічні протести, політичні графіті.
Організація повстала у 1996 році, коли президент Лукашенка змінив державну символіку на червоно-зелену і запровадив як державну російську мову. Спочатку організація була масовою, репресії примусили активістів почати діяти у вужчому колі, в умовах конспірації. Тепер молодофронтовці називають себе молодими революціонерами, які хочуть не тільки усунення від влади Лукашенка, але й виховання молоді на національній ідеї та християнських цінностях. Таких революціонерів залишилися десятки у різних містах Білорусі. Сотні активістів пройшли через цю організацію.
Із «Молодого фронту» 90-х вийшов юрист Правозахисного центру «Весна» Валентин Стефанович.
«Зараз у країні сильно змінилася ситуація. Влада старалася маргіналізувати й зупинити ці рухи, – розповідає він. – У білоруський системі немає місця політичним партіям, а не тільки таким молодіжним організаціям, які найбільше терплять від влади. Це показали і нещодавні арешти активістів соціальних мереж. Всі ці генерали КДБ добре розуміють, що молодіжна активність може набути руйнівних форм для режиму».
Стефанович переконаний, що Дашкевича тепер просто знищують у тюрмі.
У «Молодому фронті» починав свою політичну діяльність і лідер партії «Білоруська християнська демократія» екс-кандидат на президенти Віталій Римашевський.
«Це протестний потенціал, який може врятувати Білорусь. Їхня діяльність ні в якому разі не буде марною. Ці люди йдуть за своїми цінностями, це дуже правильний час у їхньому житті. І я маю надію, що вони зможуть пройти свій шлях до кінця», – наголошує Римашевський.
При цьому він висловлює стурбованість, щоб усі жертви, на які йде тепер молодь, не були марними, і за це, каже він, відповідають «дорослі політики», опозиція в цілому.
Перший раз лідера «Молодого фронту» Дмитра Дашкевича заарештували після провокації – невідомі «безробітні» напередодні мінського Майдану 19 грудня 2010 року підійшли до нього та його колеги Едуарда Лобова, попросили закурити. Потім почалася бійка, після якої Дашкевича та Лобова засудили до 2 та 3 років позбавлення волі за начебто хуліганство. «Потерпілих» навіть не показали на суді.
Після арешту Дашкевича, керування організацією на себе взяла його наречена Настя Положанко. Правда, не відразу. 19 грудня 2010 року її також заарештували за учать у мінському Майдані, кілька місяців вона була під слідством в ізоляторі КДБ. Її засудили на 1 рік позбавлення волі умовно. 28 серпня потрапити на суд до Дмитра Настя не змогла, стояла під дверима колонії, чекала вісток від адвоката.
«Останній раз я його бачила півтора року тому на похованні його мами. Коли він не перебуває в штрафному ізоляторі, то пише мені фактично щодня», – розповідає вона.
Але майже половину свого терміну у тюрмі Дашкевич відбуває у штрафному ізоляторі – за відмову виконувати вимоги адміністрації та визнавати вину, каже Настя.
Це форма його захисту себе після всіх тих провокацій, яки він переніс у колонії, коли його «ламали», ставили на «розтяжку»Настя Положанко
«Це його засіб боротьби за себе, за свою гідність, це форма його захисту себе після всіх тих провокацій, яки він переніс у колонії, коли його «ламали», ставили на «розтяжку», це єдина форма захисту – просто від усього відмовлятися», – пояснює Настя Положанко.
Адміністрація колонії далі «пресує» Дашкевича, вона ж ініціювала кримінальну справу за порушення умов відбуття покарання. Настя називає поведінку Дмитра Дашкевича його жертвою на олтар свободи і демократії Білорусі.
Безумовно вірю у світло в кінці тунелю, і ми розуміємо, що зараз треба трохи потерпітиНастя Положанко
«Мене та Дмитра рятує те, що ми віримо, що не все у цій країні, у цьому світі залежить від людей, і коли надійде час змін, то ми, перш за все, будемо вдячні за це Богові. Тому я, безумовно, вірю у світло в кінці тунелю, і ми розуміємо, що зараз треба трохи потерпіти», – зауважує Настя Положанко.
Організація молодих революціонерів
Крім Дашкевича та його нареченої, терплять і інші активісти «Молодого фронту», організації опору режимові Лукашенка, яка діє у підпіллі. Проти десятків із них заводилися кримінальні й адміністративні справи, багатьох виганяли з вишів та забирали до війська. Той же Дашкевич перебуває в тюрмі удруге. Його друг Микола Демиденко щороку кілька місяців відбуває під адміністративним арештом, за участь у несанкціонованих акціях або за фальшивими звинуваченнями у хуліганстві. Влада все робить, щоб зупинити вуличні акції «Молодого фронту», публічні протести, політичні графіті.
Організація повстала у 1996 році, коли президент Лукашенка змінив державну символіку на червоно-зелену і запровадив як державну російську мову. Спочатку організація була масовою, репресії примусили активістів почати діяти у вужчому колі, в умовах конспірації. Тепер молодофронтовці називають себе молодими революціонерами, які хочуть не тільки усунення від влади Лукашенка, але й виховання молоді на національній ідеї та християнських цінностях. Таких революціонерів залишилися десятки у різних містах Білорусі. Сотні активістів пройшли через цю організацію.
Із «Молодого фронту» 90-х вийшов юрист Правозахисного центру «Весна» Валентин Стефанович.
Всі ці генерали КДБ добре розуміють, що молодіжна активність може набути руйнівних форм для режимуВалентин Стефанович
«Зараз у країні сильно змінилася ситуація. Влада старалася маргіналізувати й зупинити ці рухи, – розповідає він. – У білоруський системі немає місця політичним партіям, а не тільки таким молодіжним організаціям, які найбільше терплять від влади. Це показали і нещодавні арешти активістів соціальних мереж. Всі ці генерали КДБ добре розуміють, що молодіжна активність може набути руйнівних форм для режиму».
Стефанович переконаний, що Дашкевича тепер просто знищують у тюрмі.
У «Молодому фронті» починав свою політичну діяльність і лідер партії «Білоруська християнська демократія» екс-кандидат на президенти Віталій Римашевський.
Це протестний потенціал, який може врятувати Білорусь. Їхня діяльність в жодному випадку не буде марноюВіталій Римашевський
«Це протестний потенціал, який може врятувати Білорусь. Їхня діяльність ні в якому разі не буде марною. Ці люди йдуть за своїми цінностями, це дуже правильний час у їхньому житті. І я маю надію, що вони зможуть пройти свій шлях до кінця», – наголошує Римашевський.
При цьому він висловлює стурбованість, щоб усі жертви, на які йде тепер молодь, не були марними, і за це, каже він, відповідають «дорослі політики», опозиція в цілому.
