Нью-Йорк – 16 відсотків американців, а це близько 48 мільйонів населення, перебувають за межею бідності. Такими є результати дослідження інформаційного агентства Associated Press. Що таке бідність по-американськи?
У селищі Хартсдейл, штат Нью-Йорк, біля виходу з супермаркету стоїть велика пластикова діжка. Люди зупиняються і кидають туди дещо з щойно купленого: консерви, овочі, в’язку бананів… Ці пожертви збирає місцевий продовольчий банк для допомоги нужденним родинам.
Бідною, за федеральним визначенням, вважається сім’я з чотирьох осіб, статки якої не перевищують 1916 доларів на місяць.
Таким сім’ям надають продовольчі купони, допомагають платити за помешкання, їхні діти отримують безкоштовне харчування у школі.
З 1964-го року, коли президент Ліндон Джонсон оголосив війну бідності, кількість нужденних не зростала так швидко, як зараз, у період рецесії.
Попит на харчі для бідних зростає
Продовольчі банки повідомляють про різке збільшення попиту. Наприклад, у містечку Вебстер-Спрингс, штат Західна Вірджинія, продовольчий банк «Католицька благодійність» звичайно допомагав 30 родинам на місяць. Нині таких родин – 150 на 9 тисяч населення. У Вашингтоні, на величезному складі «Столичного продовольчого банку» потужні підйомники перевозять контейнери з продовольством.
Як повідомила Лінн Брентлі, директор благодійної установи, цього року «Столичний продовольчий банк», роздасть рекордну кількість харчів – 33 мільйони фунтів.
«Я не пам’ятаю, щоб було так складно, як сьогодні, – каже Лінн Брентлі. – Це вже стосується навіть середнього класу».
За підрахунками місс Брентлі, у районі Вашингтона близько 700 тисяч нужденних.
Економіст Пітер Еделмен, професор Джорджтаунського університету, намагається визначити причину зростання рівня бідності.
«Звичайно, є люди, які роблять хибний вибір, – каже науковець, – але фундаментальна проблема нашої економіки – це збільшення кількості людей, які роблять усе, що можуть, щоб підтримувати свої родини, але не можуть».
Причину явища Пітер Еделмен вбачає у рецесії, за якої виникло надто багато низькооплачуваних робочих місць.
У селищі Хартсдейл, штат Нью-Йорк, біля виходу з супермаркету стоїть велика пластикова діжка. Люди зупиняються і кидають туди дещо з щойно купленого: консерви, овочі, в’язку бананів… Ці пожертви збирає місцевий продовольчий банк для допомоги нужденним родинам.
Бідною, за федеральним визначенням, вважається сім’я з чотирьох осіб, статки якої не перевищують 1916 доларів на місяць.
Таким сім’ям надають продовольчі купони, допомагають платити за помешкання, їхні діти отримують безкоштовне харчування у школі.
З 1964-го року, коли президент Ліндон Джонсон оголосив війну бідності, кількість нужденних не зростала так швидко, як зараз, у період рецесії.
Попит на харчі для бідних зростає
Продовольчі банки повідомляють про різке збільшення попиту. Наприклад, у містечку Вебстер-Спрингс, штат Західна Вірджинія, продовольчий банк «Католицька благодійність» звичайно допомагав 30 родинам на місяць. Нині таких родин – 150 на 9 тисяч населення. У Вашингтоні, на величезному складі «Столичного продовольчого банку» потужні підйомники перевозять контейнери з продовольством.
Як повідомила Лінн Брентлі, директор благодійної установи, цього року «Столичний продовольчий банк», роздасть рекордну кількість харчів – 33 мільйони фунтів.
Я не пам’ятаю, щоб було так складно, як сьогодні. Це вже стосується навіть середнього класуЛінн Брентлі
За підрахунками місс Брентлі, у районі Вашингтона близько 700 тисяч нужденних.
Економіст Пітер Еделмен, професор Джорджтаунського університету, намагається визначити причину зростання рівня бідності.
«Звичайно, є люди, які роблять хибний вибір, – каже науковець, – але фундаментальна проблема нашої економіки – це збільшення кількості людей, які роблять усе, що можуть, щоб підтримувати свої родини, але не можуть».
Причину явища Пітер Еделмен вбачає у рецесії, за якої виникло надто багато низькооплачуваних робочих місць.