Вони приховали діагноз, а відтак не надали лікування – Ірина Луценко

Київ – Юрій Луценко випадково дізнався про те, що у нього гепатит, наголосила в інтерв’ю Радіо Свобода дружина екс-міністра МВС. На її думку, правда відкрилася лише завдяки тому, що Луценко зміг поспілкуватися з лікарями за межами СІЗО. «Мого чоловіка не лікували від гепатиту, а його печінка розкладалася», – сказала Ірина Луценко.

– На другий день, коли Юру помістили до лікарні швидкої допомоги, у минулу п’ятницю, я прийшла до нього на побачення. При мені підійшла лікар, керівник відділення гострих отруєнь і каже: «Юрію Віталійовичу, підпишіть документ про те, що Ви нікому не дозволяєте розголошувати інформацію про стан вашого здоров’я».

Юра запитав її, чому треба це підписувати, якщо «це, ніби й так зрозуміло». Але лікарка наполягала, що треба підписати, що «нікому не дозволяєте».

Юра підписав, але розуміючи увесь підтекст, він написав, що «не дозволяє нікому окрім дружини Ірини Степанівни Луценко». А тоді Юра запитав: «А чому такі перестороги?» А вона відповідає: «Ну Ви ж знаєте, що у Вас такі хвороби. У вас же гепатит».

І тут у нас відкрилися очі: «Як гепатит?!». А лікарка пояснює, що «це є у супровідних документах». Тобто, вона просто прочитала історію хвороби, побачила це й сказала нам. А для нас – це шок. Тому що я маю усі копії висновків комісій, усі копії обстежень на апаратах, маю копії тих результатів аналізів, які нам дали. А саме тих аналізів крові, де встановили гепатит – у нас не було.

Ми почали вимагати підтвердження. Ми просили лікарів показати копії цих документів. Але нам казали: «добре , добре» і не давали. Тоді Юра сказав, що він відмовляється здавати кров на аналізи, поки ви не покажете результати аналізів крові, з яких видно, що у мене гепатит. І тільки під тиском того, що Юра відмовився від лікування – нам показали. Прийшов головний лікар і сказав, що ми маємо право знати і показав.

От так ми дізналися. Тобто, сьогоднішні заяви Пирогова (начальник медчастини Київського СІЗО Віктор Пирогов) про те, що Луценко не питав і тому йому не сказали, про те, що Луценку показали все, що він хотів – це перекручування. Йому дали лише частину результатів, а звідки людина може знати – це всі результати чи не всі. Вони просто не сказали йому правди.

Я змогла це розповісти коли вже отримала на руки документи. Я не могла голослівно заявляти.

У мене підозра про гепатит був ще влітку, я показувала на прес-конференції «неіменні приховані» аналізи Луценка. Вже тоді, хоч ці аналізи й нічого такого не показували, у мене виникла підозра, бо вони приховали прізвище.

Я консультувалася з лікарями, про те що в Юрія може бути гепатит, оскільки там є початкова стадія цирозу, там серйозні захворювання, голодування серйозне – тож я консультувалася, чи там можливий гепатит, бо всі симптоми на це вказували. І вже тоді ми зрозуміли, що вони щось приховують, але доказів не було.

Я весь цей період вимагала, щоб давали результати аналізів. Вони показували лише те, що у мене не викликало великого занепокоєння. А того, що людину треба класти на карантин, того, що вони могли занести йому при тих знеболювальних уколах – вони не показали. А вони ж йому й крапельниці ставили. А може вони й там кров переливали?! Вони дуже просто могли занести йому цю інфекцію.

– Як Ви думаєте, якби ви випадково про це не дізналися, то чи знали б ви діагноз зараз?

– Звичайно, не знали. Ви дивіться, як ці події всі пов’язані. З’явилося рішення Парламентської асамблеї Ради Європи про необхідність лікування Луценка за межами СІЗО. Ми проходимо зараз період комунікацій із Європейським судом з прав людини по нашій другій заяві, по статті третій: тортури, ненаданням належної медичної допомоги, а отже катування таким чином.

Пенітенціарна система для того, щоб їм було що відзвітувати Європейському суду, кладе Юрія Луценка до лікарні з формулюванням: «Луценко попросив його обстежити». Вони ж не дають формулювання, він хворий, його треба лікувати, а «Луценко попросив обстежити». І цим формулюванням вони звітують Європейському суду.

І якби не було оцих комунікацій, Європейський суд не поставив би питання: «Так що ж із Луценком?» Вони вимушені були покласти його в лікарню, щоб відзвітувати. А як тільки вони його поклали до лікарні, вони вимушені надіслати й історію хвороби. Лікарі швидкої допомоги прочитали ту історію хвороби і, не знаючи, що Луценко цього не знає, сказали йому про гепатит.

Ви розумієте, як все склалося. Якби ми не подали заяву до Страсбурга, то б досі ходили ті комісії, показово писали б акти «гіпертензія, ознаки цирозу» і все. І знову б давали знеболювальне, валер’янку на ніч, а та печінка б собі тихенько розкладалася. І просто людину фізично знищили б, не надаючи правильної медичної допомоги.

Вони ж кричать: «таблетки ми ж давали», а ті, що треба при гепатитах давали?! Просто б довели печінку до розкладу повного. Я вам скажу більше, я тепер не можу вірити жодним результатам аналізів. Вони ж можуть все приховати. Немає довіри ні лікарям, ні лабораторіям, бо прокуратура сказала «євролаб» – «приховай прізвище», щоб я не мала чим оперувати.

Людину просто фізично знищують. Немає людини, немає проблеми – сталінський девіз.