Львів – Майже 80 відсотків українців, згідно з опитуванням Соціологічної групи «Рейтинг», вважають, що право інтелектуальної власності потрібно захищати. Водночас більшість українців не дотримуються права інтелектуальної власності: купують підробки брендового одягу, копіюють музику, фільми, книжки і комп’ютерні програми, а ще привласнюють чужі творчі доробки, не вважаючи це крадіжкою. Чи реально в Україні захистити інтелектуальну власність?
Рік у суді захищає свою інтелектуальну власність львівський науковець Інституту українознавства імені Крип’якевича Ігор Чорновол. Він звинувачує двох франкознавців, львів’ян Романа Горака і Ярослава Гнатіва у тому, що у 10-томній біографії Івана Франка вони без посилання використали кілька уривків з монографії «Українсько-польська угода» Ігоря Чорновола. До слова, за дослідження життя і творчості Івана Франка франкознавці торік удостоєні Шевченківської премії.
І Роман Горак, і Ярослав Гнатів одразу ж заперечили будь-який плагіат у своїй праці, заявивши, що нічого не переписували в Ігоря Чорновола. Науковець подав у суд висновки кількох відомих експертів, зокрема й результати експертизи Львівського науково-дослідного інституту судово-медичної експертизи, про факт плагіату у дослідженні лауреатів.
Ігор Чорновол розповів Радіо Свобода, що відбулось шість судових засідань і суддя призначив ще одну судову експертизу, яка триває п’ятий місяць.
«Франко – чиста постать і йде сьогодні негідна торгівля довкола імені письменника, маніпуляції. Ще жодного разу такого не було, щоб хтось звинувачував лауреатів Шевченківської премії в плагіатстві, а це є свідченням корупції у цьому комітеті. Я подав позов у суд, бо мені залежить на постаті Франка. У нас дуже добрий Закон про інтелектуальну власність, де все чітко розписано, але законів українці не дотримуються. Я вимагаю матеріальної компенсації і публічного вибачення за плагіатство», – каже Ігор Чорновол.
В Україні – низька правова культура
Останнім часом українська наука рясніє плагіатством. Дедалі частіше історики без жодних посилань переписують дослідження своїх колег. Крадіжки інтелектуальної власності стали масовим, ба більше того, звичним явищем в українській журналістиці. Чимало ЗМІ не вказують першоджерело інформації.
Захист у суді права інтелектуальної власності є справою на кілька років і не кожен готовий займатися судовою тяганиною. А ще в Україні панує низька правова культура, а тому одиниці людей подають судові позови, щоб захистити свою інтелектуальну власність.
Люди не звикли, що інтелектуальна праця – цінне надбання конкретної людини чи компанії, наголошує у коментарі Радіо Свобода експерт Української асоціації власності торгових знаків Марія Менчинська. Вона вважає, що варто розпочати у державі соціальну рекламну кампанію, щоб люди ширше зрозуміли поняття інтелектуальної власності.
«У нас дуже розповсюджено скачати з інтернету фільм чи музику і в цьому люди не бачать нічого страшного, але це порушення авторського права, тієї ж інтелектуальної власності. Комерційне право – це вартість торговельної марки. Компанії вкладають великі кошти у те, щоб їхній бренд був впізнаваний. А недобросовісні підприємці паразитують на іміджі великих брендів. Таких позовів у судах стає дедалі більше», – зауважила Марія Менчинська.
Група «Рейтинг» провела своєрідний експеримент із людьми, яких опитували про інтелектуальну власність. Соціологи попросили респондентів уявити, що вони написали книжку, музику чи зняли фільм, розробили комп’ютерну програму чи зробили винахід, а згодом дізнались, що хтось їхню інтелектуальну працю безкоштовно використовує. Після такого соціологічного експерименту, дві третини опитаних українців зазначили, що за порушення права інтелектуальної власності слід карати, зокрема й кримінальною відповідальністю. Бо порушення права інтелектуальної власності не що інше, як крадіжка.
Рік у суді захищає свою інтелектуальну власність львівський науковець Інституту українознавства імені Крип’якевича Ігор Чорновол. Він звинувачує двох франкознавців, львів’ян Романа Горака і Ярослава Гнатіва у тому, що у 10-томній біографії Івана Франка вони без посилання використали кілька уривків з монографії «Українсько-польська угода» Ігоря Чорновола. До слова, за дослідження життя і творчості Івана Франка франкознавці торік удостоєні Шевченківської премії.
І Роман Горак, і Ярослав Гнатів одразу ж заперечили будь-який плагіат у своїй праці, заявивши, що нічого не переписували в Ігоря Чорновола. Науковець подав у суд висновки кількох відомих експертів, зокрема й результати експертизи Львівського науково-дослідного інституту судово-медичної експертизи, про факт плагіату у дослідженні лауреатів.
Ігор Чорновол розповів Радіо Свобода, що відбулось шість судових засідань і суддя призначив ще одну судову експертизу, яка триває п’ятий місяць.
Вимагаю матеріальної компенсації і публічного вибачення за плагіатствоІгор Чорновол
«Франко – чиста постать і йде сьогодні негідна торгівля довкола імені письменника, маніпуляції. Ще жодного разу такого не було, щоб хтось звинувачував лауреатів Шевченківської премії в плагіатстві, а це є свідченням корупції у цьому комітеті. Я подав позов у суд, бо мені залежить на постаті Франка. У нас дуже добрий Закон про інтелектуальну власність, де все чітко розписано, але законів українці не дотримуються. Я вимагаю матеріальної компенсації і публічного вибачення за плагіатство», – каже Ігор Чорновол.
В Україні – низька правова культура
Останнім часом українська наука рясніє плагіатством. Дедалі частіше історики без жодних посилань переписують дослідження своїх колег. Крадіжки інтелектуальної власності стали масовим, ба більше того, звичним явищем в українській журналістиці. Чимало ЗМІ не вказують першоджерело інформації.
Захист у суді права інтелектуальної власності є справою на кілька років і не кожен готовий займатися судовою тяганиною. А ще в Україні панує низька правова культура, а тому одиниці людей подають судові позови, щоб захистити свою інтелектуальну власність.
Люди не звикли, що інтелектуальна праця – цінне надбання конкретної людини чи компанії, наголошує у коментарі Радіо Свобода експерт Української асоціації власності торгових знаків Марія Менчинська. Вона вважає, що варто розпочати у державі соціальну рекламну кампанію, щоб люди ширше зрозуміли поняття інтелектуальної власності.
«У нас дуже розповсюджено скачати з інтернету фільм чи музику і в цьому люди не бачать нічого страшного, але це порушення авторського права, тієї ж інтелектуальної власності. Комерційне право – це вартість торговельної марки. Компанії вкладають великі кошти у те, щоб їхній бренд був впізнаваний. А недобросовісні підприємці паразитують на іміджі великих брендів. Таких позовів у судах стає дедалі більше», – зауважила Марія Менчинська.
Група «Рейтинг» провела своєрідний експеримент із людьми, яких опитували про інтелектуальну власність. Соціологи попросили респондентів уявити, що вони написали книжку, музику чи зняли фільм, розробили комп’ютерну програму чи зробили винахід, а згодом дізнались, що хтось їхню інтелектуальну працю безкоштовно використовує. Після такого соціологічного експерименту, дві третини опитаних українців зазначили, що за порушення права інтелектуальної власності слід карати, зокрема й кримінальною відповідальністю. Бо порушення права інтелектуальної власності не що інше, як крадіжка.
