Київ – Ініціативи Міністерства освіти щодо української мови не матимуть того ефекту, на який розраховують їхні ініціатори. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода сказала радник Президента Ганна Герман. За її словами, мовну політику в Україні потрібно удосконалювати, а українство має бути природнім, а не титульним.
– Чи потрібно захищати українську мову, на Ваш погляд?
– Поки живуть люди, поки живуть українці, буде жити українська мова. А нам треба робити дуже просту річ – щоб наші діти та онуки розмовляли українською, а все далі само собою станеться.
– Чи має бути певна програма підтримки української мови?
– Чи була колись, за всю історію існування українського народу, державна політика захисту і розвитку української мови? Ніколи не було. І нинішню політику треба робити у цьому сенсі досконалішою. Але, незважаючи на це, українська мова не тільки вижила, а ще й розвивалась. Інші мови треба просто вивчати. Чим більше мов будуть знати українці, тим більший шанс, що українська мова у світі буде зауважена і посідатиме якесь місце. Тому що лише знаючи світові мови, ми можемо пропагувати і розвивати власну мову. Іншого шляху немає.
– А як Ви ставитися до ініціатив щодо зменшення кількості годин української мови у школах?
– До цього треба ставитись по-філософськи і досить спокійно. По-перше, Табачник, як і Валуєв, не вічні. А по-друге, така є ментальність українського народу. Наші люди радше зроблять ефективніше, коли треба робити навпаки. Згадайте роки, коли при владі була помаранчева команда, тоді навпаки було, я б сказала, певне нав’язування української мови для східних регіонів, для Криму, але це дало цей ефект. Така вже природа українців, що, коли їм забороняти, то вони краще будуть за це боротись. Тому я не знаю, чи ці смішні ініціативи нинішнього Міністерства освіти матимуть той ефект, на який розраховують їхні ініціатори.
– Як можна популяризувати українську мову?
– Українство потрібно робити природнім, а не титульним. Бо коли чуєш знаменитих «проукраїнських» політиків, діти яких говорять винятково російською мовою, і навіть не намагаються вставити бодай українські фрази, тоді бачиш, наскільки це нещиро.
– А що з цим можна робити?
– Колись на Галичині коли батьки сварились, то сварились німецькою мовою, щоб не розуміли діти, або у Чернівецькій області румунською чи польською. Завжди мова панівної нації жила у той чи інший спосіб. Чим більше мов будуть знати українці, тим більш відкритим їм буде світ.
– Тобто, Ви не вбачаєте у цьому проблеми?
– Українська мова пережила Валуєвські укази, українська мова буде існувати і розвиватися доти, доки будуть жити на світі українці. Тому я оптимістично налаштована, і вірю, що державна мовна політика буде покращуватися. В Україні кожна людина матиме змогу говорити тією мовою, яку вважає для себе рідною. Більше того, крім рідної, кожен українець буде знати ще по кілька європейських мов. Отакий рівень освіти мусить бути в Україні.
– Чи потрібно захищати українську мову, на Ваш погляд?
– Поки живуть люди, поки живуть українці, буде жити українська мова. А нам треба робити дуже просту річ – щоб наші діти та онуки розмовляли українською, а все далі само собою станеться.
– Чи має бути певна програма підтримки української мови?
– Чи була колись, за всю історію існування українського народу, державна політика захисту і розвитку української мови? Ніколи не було. І нинішню політику треба робити у цьому сенсі досконалішою. Але, незважаючи на це, українська мова не тільки вижила, а ще й розвивалась. Інші мови треба просто вивчати. Чим більше мов будуть знати українці, тим більший шанс, що українська мова у світі буде зауважена і посідатиме якесь місце. Тому що лише знаючи світові мови, ми можемо пропагувати і розвивати власну мову. Іншого шляху немає.
– А як Ви ставитися до ініціатив щодо зменшення кількості годин української мови у школах?
– До цього треба ставитись по-філософськи і досить спокійно. По-перше, Табачник, як і Валуєв, не вічні. А по-друге, така є ментальність українського народу. Наші люди радше зроблять ефективніше, коли треба робити навпаки. Згадайте роки, коли при владі була помаранчева команда, тоді навпаки було, я б сказала, певне нав’язування української мови для східних регіонів, для Криму, але це дало цей ефект. Така вже природа українців, що, коли їм забороняти, то вони краще будуть за це боротись. Тому я не знаю, чи ці смішні ініціативи нинішнього Міністерства освіти матимуть той ефект, на який розраховують їхні ініціатори.
– Як можна популяризувати українську мову?
– Українство потрібно робити природнім, а не титульним. Бо коли чуєш знаменитих «проукраїнських» політиків, діти яких говорять винятково російською мовою, і навіть не намагаються вставити бодай українські фрази, тоді бачиш, наскільки це нещиро.
– А що з цим можна робити?
– Колись на Галичині коли батьки сварились, то сварились німецькою мовою, щоб не розуміли діти, або у Чернівецькій області румунською чи польською. Завжди мова панівної нації жила у той чи інший спосіб. Чим більше мов будуть знати українці, тим більш відкритим їм буде світ.
– Тобто, Ви не вбачаєте у цьому проблеми?
– Українська мова пережила Валуєвські укази, українська мова буде існувати і розвиватися доти, доки будуть жити на світі українці. Тому я оптимістично налаштована, і вірю, що державна мовна політика буде покращуватися. В Україні кожна людина матиме змогу говорити тією мовою, яку вважає для себе рідною. Більше того, крім рідної, кожен українець буде знати ще по кілька європейських мов. Отакий рівень освіти мусить бути в Україні.
