Київ – Раніше не відоме поховання жертв сталінського режиму виявили в Полтавській області українські дослідники. Вони припускають, що розкопки можуть пролити світло на долю тисяч в’язнів радянських концентраційних таборів. Утім, влада, за словами науковців, не поспішає допомагати у встановленні історичної істини. Вочевидь, нинішнім керівникам держави ближчий радянський спосіб мислення, припускають дослідники. Українська влада раніше обіцяла сприяти пошуку жертв терору.
На території стародавнього монастиря поблизу Козельська Полтавської області у 1941 році був розташований радянський концентраційний табір для військовополонених – це дослідники з’ясували, опитавши місцевих старожилів.
За небагатьох архівних документів, які вдалося дослідити, випливають непрямі докази того, що там були розстріляні тисячі депортованих арештантів із Литви, Латвії, Естонії та Молдови. Серед розстріляних в’язнів Козельщенського табору можуть бути і польські військові. Про це розповів редактор журналу «Музеї України» Віктор Трегуб. Утім, він каже, що для більш ретельних досліджень потрібна допомога держави, як у питанні доступу до архівів МВС, так і для організації розкопок.
«Ми написали листа Президентові України, вже другий лист, із проханням створити державну комісію, яка б дослідила ці всі події, і або підтвердила, або спростувала ці факти, якщо вже є місця масових поховань. А у Козельщині ми вже знайшли, орієнтовно, це місце, де відбувалися розстріли і поляків, і молдован. Перед відходом радянської армії НКВС підірвав круті схили кар’єру, тобто вони зараз перебувають на досить великій глибині», – повідомив Трегуб.
Відповіді на два звернення не було, навіть у вигляді формальної відписки, розповів Віктор Трегуб.
Документи в архівах є, але влада не зацікавлена в оприлюдненні – Круцик
Таке ставлення до жертв політичних репресій в Україні є системним, заявив керівник «Музею совєцької окупації» Роман Круцик. На його думку, чинна влада залишається носієм радянської ментальності, а тому не зацікавлена у розкритті злочинів сталінського режиму.
«Документи в архівах є, є вони і в українських архівах. Але, на жаль, влада не зацікавлена у тому, щоб ці документи стали відомі. Не морально, коли робиться така різниця між жертвами: ці були жертви, бо вони загинули на війні, а це були невинні люди, яких розстріляли. Документи є, можна буквально це все дослідити, але треба ті документи оприлюднити», – наголосив Круцик.
Утім, голова Державної архівної служби Україин, член Компартії Ольга Гінзбург, нещодавно заявила, що має бажання закрити половину архівів в Україні. Вона вважає, що доступ до них дозволений надто широкому колу людей.
Час знищує докази злочинів режиму Сталіна
Суперечності в українському суспільстві та заполітизованість теми репресій у Радянському Союзі є тими факторами, що змушують почекати із широким оприлюдненням злочинів тодішнього режиму, відзначив у коментарі Радіо Свобода член парламентського комітету з питань культури і духовності, депутат від Партії регіонів Володимир Зубанов.
«Треба ще, щоб учені попрацювали, суспільство попрацювало і політики, щоб не розгойдували цей човен, а також толерантно ставилися до цих складних питань. Щоб намагалися знайти відповіді, а не просто використовувати ці питання для мобілізації свого електорату. Я думаю, що це питання потрібно вирішувати, але тільки з часом, поступово і виважено», – наголосив Зубанов.
Президент Віктор Янукович, зі свого боку, раніше публічно засуджував злочини сталінського режиму. Так, зокрема, у День пам’яті жертв політичних репресій у травні він закликав продовжувати пошук і встановлення імен людей, чий прах покоїться у місцях захоронень жертв масових репресій у різних куточках України.
Дослідники попереджають, що ймовірність достеменного встановлення історичної правди щодо злочинів сталінського режиму зменшується щороку, адже час руйнує і поховання, і документи, крім того, зі зміною поколінь відходить і саме розуміння того, що відбувалося в ті роки. Тим часом, невідомою залишається доля понад 11 тисяч в’язнів радянських концтаборів.
На території стародавнього монастиря поблизу Козельська Полтавської області у 1941 році був розташований радянський концентраційний табір для військовополонених – це дослідники з’ясували, опитавши місцевих старожилів.
За небагатьох архівних документів, які вдалося дослідити, випливають непрямі докази того, що там були розстріляні тисячі депортованих арештантів із Литви, Латвії, Естонії та Молдови. Серед розстріляних в’язнів Козельщенського табору можуть бути і польські військові. Про це розповів редактор журналу «Музеї України» Віктор Трегуб. Утім, він каже, що для більш ретельних досліджень потрібна допомога держави, як у питанні доступу до архівів МВС, так і для організації розкопок.
«Ми написали листа Президентові України, вже другий лист, із проханням створити державну комісію, яка б дослідила ці всі події, і або підтвердила, або спростувала ці факти, якщо вже є місця масових поховань. А у Козельщині ми вже знайшли, орієнтовно, це місце, де відбувалися розстріли і поляків, і молдован. Перед відходом радянської армії НКВС підірвав круті схили кар’єру, тобто вони зараз перебувають на досить великій глибині», – повідомив Трегуб.
Відповіді на два звернення не було, навіть у вигляді формальної відписки, розповів Віктор Трегуб.
Документи в архівах є, але влада не зацікавлена в оприлюдненні – Круцик
Таке ставлення до жертв політичних репресій в Україні є системним, заявив керівник «Музею совєцької окупації» Роман Круцик. На його думку, чинна влада залишається носієм радянської ментальності, а тому не зацікавлена у розкритті злочинів сталінського режиму.
«Документи в архівах є, є вони і в українських архівах. Але, на жаль, влада не зацікавлена у тому, щоб ці документи стали відомі. Не морально, коли робиться така різниця між жертвами: ці були жертви, бо вони загинули на війні, а це були невинні люди, яких розстріляли. Документи є, можна буквально це все дослідити, але треба ті документи оприлюднити», – наголосив Круцик.
Утім, голова Державної архівної служби Україин, член Компартії Ольга Гінзбург, нещодавно заявила, що має бажання закрити половину архівів в Україні. Вона вважає, що доступ до них дозволений надто широкому колу людей.
Час знищує докази злочинів режиму Сталіна
Суперечності в українському суспільстві та заполітизованість теми репресій у Радянському Союзі є тими факторами, що змушують почекати із широким оприлюдненням злочинів тодішнього режиму, відзначив у коментарі Радіо Свобода член парламентського комітету з питань культури і духовності, депутат від Партії регіонів Володимир Зубанов.
«Треба ще, щоб учені попрацювали, суспільство попрацювало і політики, щоб не розгойдували цей човен, а також толерантно ставилися до цих складних питань. Щоб намагалися знайти відповіді, а не просто використовувати ці питання для мобілізації свого електорату. Я думаю, що це питання потрібно вирішувати, але тільки з часом, поступово і виважено», – наголосив Зубанов.
Президент Віктор Янукович, зі свого боку, раніше публічно засуджував злочини сталінського режиму. Так, зокрема, у День пам’яті жертв політичних репресій у травні він закликав продовжувати пошук і встановлення імен людей, чий прах покоїться у місцях захоронень жертв масових репресій у різних куточках України.
Дослідники попереджають, що ймовірність достеменного встановлення історичної правди щодо злочинів сталінського режиму зменшується щороку, адже час руйнує і поховання, і документи, крім того, зі зміною поколінь відходить і саме розуміння того, що відбувалося в ті роки. Тим часом, невідомою залишається доля понад 11 тисяч в’язнів радянських концтаборів.
