Київ – Російська православна Церква у тому вигляді, в якому її відродив Сталін, тривалий час виступала в ролі служниці більшовицького режиму. Звісно, «на низах» чимало священиків чесно виконували свої душпастирські обов’язки; але верхи при цьому вірно служили Царству Кесаря, одержуючи за свою службу від атеїстичної влади ордени та матеріальні вигоди. Воно й не дивно: адже питання про призначення Патріарха всієї Русі вирішувало політбюро ЦК КПРС, а митрополитів – секретаріат ЦК; попередньо всі кандидатури ретельно «фільтрувалися» так званими «компетентними органами». Так само не дивно, що патріарх Сергій (Страгородський) звав Сталіна «Богоданим Вождем», а патріарх Алексій (Симанський) – «богодарованим Верховним Вождем нашим», «улюбленим Вождем», «великим Верховним Вождем», «мудрим Вождем, котрого Промисел Божий обрав і поставив вести нашу Вітчизну шляхом благоденства і слави» тощо.
Часи змінилися. Сьогодні про Сталіна як ієрархи, так й офіційні речники РПЦ висловлюються вельми критично. Проте не доводилося досі чути щось критичне на адресу чинної в Росії влади. Максимум – певні побажання, які не мали зобов’язуючого характеру. От критики на адресу керівництва тих держав, чия політика ведеться врозріз із побажаннями Кремля, за минулі роки вистачало. Та й на адресу «безбожної й секулярної Європи» постійно лунають грізні інвективи з вуст самого патріарха Кирила.
І раптом, уже після грудневих масових акцій протесту у Росії, така критика пролунала. Щоправда, вельми своєрідна – така, що скидається на апробацію нового варіанту державної ідеології й засад практичної політики. І пролунала вона на початку січня 2012 року з вуст голови синодального відділу із взаємовідносин церкви і суспільства РПЦ протоієрея Всеволода Чапліна.
«Диктатура совісті і волі» та інші цікаві речі
Спершу отець Всеволод опублікував 5 січня на сайті «Інтерфаксу» чи то статтю, чи то тези під назвою «Непраздн(ичн)ые мысли», яка дуже важко надається до перекладу.
Якими ж є ці несвяткові, а водночас зацікавлені думки високопоставленого священика? Найперше він констатує очевидне: повернення до «політичної тиші минулого десятиліття» вже ніколи не буде. Тому влада повинна діяти, і діяти дуже рішуче: «Якщо влада не хоче бути повільно загризеною, а народ – годувати чужу армію і чужий бізнес, потрібно переходити від «стабільності» до диктатури совісті і волі. Волі політичної і моральної». Уже в цьому пасажі розставлені всі крапки над «і»: злі й підступні сили загрожують чинній владі, закордонні зловмисники прагнуть окупувати Росію, тому потрібна диктатура. Щоправда, є відсилка до «совісті і волі», та читачі старшого віку пам’ятають, хто був ще чверть століття тому в СРСР «розумом, честю і совістю нашої епохи», а ерудити одразу згадають у цьому контексті фільм «Тріумф волі» Лені Ріфеншталь про нацистський з’їзд у Нюрнбергзі…
«Багато чого з того, що відбувається в Росії, є глибоко ненормальним і не відповідає волі народу, - прорікає отець Всеволод іншу очевидність і додає: «Спадщина» 90-х років минулого століття має бути рішуче подолана». Яка саме? Демонтаж СРСР? Хоч і нерішуча, але все ж дерадянизація? Свобода слова у ЗМІ, яка тоді реально існувала? Чи несправедлива приватизація, яка виродилася у прихватизацію? Відповіді немає, але є продовження тез:
«Мігранти повинні проходити реєстрацію – нехай електронну – принаймні раз на три дні, називаючи місце своєї легальної роботи. Тих, хто цього не зробить, - під кримінальне покарання…
Воїнство в Росії не може стояти на соціальних щаблях нижче за торговців. Кожному офіцеру Збройних Сил та правоохоронних органів має бути надано свою оселю, в тому числі в московському регіоні. Але таке житло потрібно прив’язати до займаної посади чи до гідного виходу на пенсію. І це буде найкращим засобом проти корупції.
Не потрібно стримувати волю народу до політичної активності – на місцевому, регіональному, загальнонаціональному рівні. Таку волю, навпаки, слід підтримувати. Але лідерам російських (тут і далі в оригіналі у Всеволода Чапліна – «русских» - С.Г.) організацій соромно стояти на одній трибуні з Нємцовим, Каспаровим, Собчак».
Цікаво, чому саме з цими діячами? Не у шахах опозиціонера Каспарова ж справа, і не у скандальних телепрограмах зовсім не опозиційної Собчак, а в чомусь іншому, що є важливим для аудиторії «истинно русских», до якої наразі звертається Чаплін. Невже все впирається у певні нюанси з «п’ятою графою» у перерахованих протоієреєм російських знакових постатей?
Імовірно, що так, бо наступне речення витримане в тій самій стилістиці: «Варто почати серйозний загальнонаціональний діалог про основи політичного та економічного устрою країни, в тому числі про роль і статус російського (нагадую читачам: «русского» - С.Г.) народу».
Критика влади чи «розвідка боєм»?
Подробиці та нюанси ідей, оприлюднених одним із провідних речників РПЦ Всеволодом Чапліним (щоправда, «від свого імені»), розкриті в його ж двох інтерв’ю Російській службі новин. У них критика на адресу влади конкретизована: «Очевидно, що є велика кількість людей, які стурбовані невиправдано низьким статусом і слабкою роллю російського народу в політичному устрої країни, розстановці політичних акцентів… Так, є прихильники і у Каспарова, і у Касьянова, але, мені здається, що цих прихильників в нашому суспільстві набагато менше, ніж тих, хто стурбований станом російського народу, хто хотів би більше бачити патріотичної дії з боку чинної влади, більше, ніж зараз. Можна називати цих людей націоналістами, як завгодно, але очевидно, що значна частина нашої молоді і загалом народу сьогодні незадоволена становищем саме російського народу», - констатував Всеволод Чаплін.
А далі йде програма політичних дій: «Нам не потрібно без кінця озиратися то на Захід, то на Схід. Нам потрібно сьогодні зняти ті стурбованості, які є у людей, що досі відчувають несправедливість тих економічних процесів, які відбувалися в 90-і роки. Потрібно дати більш гідне місце в житті країни і нашому військовому стану, і російському народу. Якщо влада не подбає про все це, якщо вона не зніме занепокоєння людей, виявиться дуже легко і цю владу повалити, і змусити наш народ годувати чужу армію і чужий бізнес, чого, на жаль, дуже багато хто б хотів поза країною і, напевно, хтось у країні теж цього хотів би… Росія втрачає свою політичну волю саме тому, що вона не бере участь на повну силу у світових політичних процесах. Ми зараз відправили кораблі до берегів Сирії – це добре, але це має бути тільки початок… Я думаю, що потрібно подумати сьогодні про потужну військову присутність Росії у всіх регіонах, де люди просять захисту від помаранчевих експериментів, від різного роду кольорових революцій. Навіть якщо Росії потрібно буде брати участь у бойових діях, цього не потрібно сьогодні боятися… І от у цих діях повинен брати участь, принаймні, весь чоловічий елемент нашого народу… Армії потрібно нарешті дати справжню роботу. Мережевих хом’ячків цілком можна було б відправити у діючі війська. Ті з них, хто виживе, напевно, стануть людьми».
Що ж, людина, яка мала би за службовим обов’язком прочитати Священне Писання і в ньому звернути увагу на заповідь «Не убий», вважає «реальною чоловічою роботою», як вона сама висловлюється, саме «військову роботу», себто масове вбивство різних «кольорових» революціонерів і взагалі всіх, хто суперечить «політичній волі Росії». А ще ця людина (протоієрей РПЦ) зве мільйони співгромадян (і серед них вірних своєї церкви) «мережевими хом’ячками», - а потім багато розводиться про мораль і совість…
Та справа не в особистості Всеволода Чапліна. Справа в тому, що він – попри виголошену ним тезу про «приватний характер» його розмислів – є постаттю офіційною зі значними повноваженнями. Тож можна припустити, що йдеться про певну «розвідку боєм» із апробацією засадничих ідеологем наступного путінського президентського правління.
Чи треба доводити, що сказане отцем Всеволодом стосується й України?
Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Часи змінилися. Сьогодні про Сталіна як ієрархи, так й офіційні речники РПЦ висловлюються вельми критично. Проте не доводилося досі чути щось критичне на адресу чинної в Росії влади. Максимум – певні побажання, які не мали зобов’язуючого характеру. От критики на адресу керівництва тих держав, чия політика ведеться врозріз із побажаннями Кремля, за минулі роки вистачало. Та й на адресу «безбожної й секулярної Європи» постійно лунають грізні інвективи з вуст самого патріарха Кирила.
І раптом, уже після грудневих масових акцій протесту у Росії, така критика пролунала. Щоправда, вельми своєрідна – така, що скидається на апробацію нового варіанту державної ідеології й засад практичної політики. І пролунала вона на початку січня 2012 року з вуст голови синодального відділу із взаємовідносин церкви і суспільства РПЦ протоієрея Всеволода Чапліна.
«Диктатура совісті і волі» та інші цікаві речі
Спершу отець Всеволод опублікував 5 січня на сайті «Інтерфаксу» чи то статтю, чи то тези під назвою «Непраздн(ичн)ые мысли», яка дуже важко надається до перекладу.
Якими ж є ці несвяткові, а водночас зацікавлені думки високопоставленого священика? Найперше він констатує очевидне: повернення до «політичної тиші минулого десятиліття» вже ніколи не буде. Тому влада повинна діяти, і діяти дуже рішуче: «Якщо влада не хоче бути повільно загризеною, а народ – годувати чужу армію і чужий бізнес, потрібно переходити від «стабільності» до диктатури совісті і волі. Волі політичної і моральної». Уже в цьому пасажі розставлені всі крапки над «і»: злі й підступні сили загрожують чинній владі, закордонні зловмисники прагнуть окупувати Росію, тому потрібна диктатура. Щоправда, є відсилка до «совісті і волі», та читачі старшого віку пам’ятають, хто був ще чверть століття тому в СРСР «розумом, честю і совістю нашої епохи», а ерудити одразу згадають у цьому контексті фільм «Тріумф волі» Лені Ріфеншталь про нацистський з’їзд у Нюрнбергзі…
«Багато чого з того, що відбувається в Росії, є глибоко ненормальним і не відповідає волі народу, - прорікає отець Всеволод іншу очевидність і додає: «Спадщина» 90-х років минулого століття має бути рішуче подолана». Яка саме? Демонтаж СРСР? Хоч і нерішуча, але все ж дерадянизація? Свобода слова у ЗМІ, яка тоді реально існувала? Чи несправедлива приватизація, яка виродилася у прихватизацію? Відповіді немає, але є продовження тез:
«Мігранти повинні проходити реєстрацію – нехай електронну – принаймні раз на три дні, називаючи місце своєї легальної роботи. Тих, хто цього не зробить, - під кримінальне покарання…
Воїнство в Росії не може стояти на соціальних щаблях нижче за торговців. Кожному офіцеру Збройних Сил та правоохоронних органів має бути надано свою оселю, в тому числі в московському регіоні. Але таке житло потрібно прив’язати до займаної посади чи до гідного виходу на пенсію. І це буде найкращим засобом проти корупції.
Не потрібно стримувати волю народу до політичної активності – на місцевому, регіональному, загальнонаціональному рівні. Таку волю, навпаки, слід підтримувати. Але лідерам російських (тут і далі в оригіналі у Всеволода Чапліна – «русских» - С.Г.) організацій соромно стояти на одній трибуні з Нємцовим, Каспаровим, Собчак».
Цікаво, чому саме з цими діячами? Не у шахах опозиціонера Каспарова ж справа, і не у скандальних телепрограмах зовсім не опозиційної Собчак, а в чомусь іншому, що є важливим для аудиторії «истинно русских», до якої наразі звертається Чаплін. Невже все впирається у певні нюанси з «п’ятою графою» у перерахованих протоієреєм російських знакових постатей?
Імовірно, що так, бо наступне речення витримане в тій самій стилістиці: «Варто почати серйозний загальнонаціональний діалог про основи політичного та економічного устрою країни, в тому числі про роль і статус російського (нагадую читачам: «русского» - С.Г.) народу».
Критика влади чи «розвідка боєм»?
Подробиці та нюанси ідей, оприлюднених одним із провідних речників РПЦ Всеволодом Чапліним (щоправда, «від свого імені»), розкриті в його ж двох інтерв’ю Російській службі новин. У них критика на адресу влади конкретизована: «Очевидно, що є велика кількість людей, які стурбовані невиправдано низьким статусом і слабкою роллю російського народу в політичному устрої країни, розстановці політичних акцентів… Так, є прихильники і у Каспарова, і у Касьянова, але, мені здається, що цих прихильників в нашому суспільстві набагато менше, ніж тих, хто стурбований станом російського народу, хто хотів би більше бачити патріотичної дії з боку чинної влади, більше, ніж зараз. Можна називати цих людей націоналістами, як завгодно, але очевидно, що значна частина нашої молоді і загалом народу сьогодні незадоволена становищем саме російського народу», - констатував Всеволод Чаплін.
А далі йде програма політичних дій: «Нам не потрібно без кінця озиратися то на Захід, то на Схід. Нам потрібно сьогодні зняти ті стурбованості, які є у людей, що досі відчувають несправедливість тих економічних процесів, які відбувалися в 90-і роки. Потрібно дати більш гідне місце в житті країни і нашому військовому стану, і російському народу. Якщо влада не подбає про все це, якщо вона не зніме занепокоєння людей, виявиться дуже легко і цю владу повалити, і змусити наш народ годувати чужу армію і чужий бізнес, чого, на жаль, дуже багато хто б хотів поза країною і, напевно, хтось у країні теж цього хотів би… Росія втрачає свою політичну волю саме тому, що вона не бере участь на повну силу у світових політичних процесах. Ми зараз відправили кораблі до берегів Сирії – це добре, але це має бути тільки початок… Я думаю, що потрібно подумати сьогодні про потужну військову присутність Росії у всіх регіонах, де люди просять захисту від помаранчевих експериментів, від різного роду кольорових революцій. Навіть якщо Росії потрібно буде брати участь у бойових діях, цього не потрібно сьогодні боятися… І от у цих діях повинен брати участь, принаймні, весь чоловічий елемент нашого народу… Армії потрібно нарешті дати справжню роботу. Мережевих хом’ячків цілком можна було б відправити у діючі війська. Ті з них, хто виживе, напевно, стануть людьми».
Що ж, людина, яка мала би за службовим обов’язком прочитати Священне Писання і в ньому звернути увагу на заповідь «Не убий», вважає «реальною чоловічою роботою», як вона сама висловлюється, саме «військову роботу», себто масове вбивство різних «кольорових» революціонерів і взагалі всіх, хто суперечить «політичній волі Росії». А ще ця людина (протоієрей РПЦ) зве мільйони співгромадян (і серед них вірних своєї церкви) «мережевими хом’ячками», - а потім багато розводиться про мораль і совість…
Та справа не в особистості Всеволода Чапліна. Справа в тому, що він – попри виголошену ним тезу про «приватний характер» його розмислів – є постаттю офіційною зі значними повноваженнями. Тож можна припустити, що йдеться про певну «розвідку боєм» із апробацією засадничих ідеологем наступного путінського президентського правління.
Чи треба доводити, що сказане отцем Всеволодом стосується й України?
Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
