Брюссель – В Іспанії майже 22 відсотки населення не має роботи – це рекорд у межах Європейського Союзу. Саме безробіття буде ключовим елементом позачергових виборів, які там відбудуться в неділю. Експерти та опитування серед іспанців свідчать, що в уряду соціаліста Хосе Луїса Сапатеро немає жодних шансів утриматися при владі. Тим часом переможця виборів чекає нелегке завдання – визволити Іспанію з важких кризових пут.
В Іспанії 5 мільйонів безробітних, тобто кожен п’ятий працездатний іспанець – така невесела статистика часто наводиться протягом нинішньої виборчої кампанії. Фаворитом перегонів є консервативна Народна партія та її лідер Мар’яно Рахой, за якого, згідно із опитуваннями, готова віддати свій голос майже половина виборців.
На тлі зубожіння населення, масових акцій протесту, стрімкого росту відсоткових ставок на іноземні кредити громадяни Іспанії глибоко розчаровані керівництвом прем’єра-соціаліста Хосе Луїса Сапатеро. Цим пояснюється і невисокий рейтинг кандидата від Соціалістичної партії Альфредо Переса Рубалькаби, який донедавна був міністром внутрішніх справ.
Докризовий період був позначений стрімким ростом економічних показників, головним чином завдяки так званому «будівельному буму». Тоді навіть фермери покидали свою традиційну роботу й переходили до прибуткового будівельного бізнесу. Проте у 2008-му вдарила криза, і держава перетворилася на, так би мовити, занедбаний будівельний майданчик.
При цьому найбільше страждають пересічні громадяни, бо Іспанія живе у режимі суворих заощаджень. Зокрема, грошові допомоги через безробіття останнім часом дуже урізають, каже Ольга Брото Руїс, професор економії з Мадридської бізнес-школи.
«Іспанська система дуже добре захищає безробітного, але тільки на початку, – зауважує вона. – Наприкінці другого року ситуація суттєво змінюється, і рівень допомоги через безробіття стає найнижчим у Європейському Союзі».
Від кризи постраждали і українські заробітчани
Однак соціально-економічна драма торкнулася не лише іспанців. З того часу, як настала рецесія та почало ширитися безробіття, тисячі українських заробітчан покинули цю державу.
Дехто повернувся в Україну в надії зачекати, доки ситуація покращиться, та повернутися до колишніх іспанських роботодавців. Інші покинули Іспанію, більше не плануючи повертатися, каже чернівчанка Анна Яцко, яка зі своїм чоловіком все ще працює в одному з невеликих іспанських міст.
«Із того часу, як ми працюємо тут в Іспанії, а це вже більше ніж 10 років, багато українців повиїжджали назад в Україну, – констатує українська заробітчанка. – Причина у тому, що немає роботи, будівництва позачинялися, важко стало жити тут, у Іспанії. Найбільше повернулося додому протягом останніх двох років, бо не виплачували зарплат. Тобто іспанцям не платять, а вони, у свою чергу, не платять нашим. Загалом, багато самих іспанців опинилося без роботи, що тоді казати про наших українців».
Проте, на думку деяких європейських експертів, трудові мігранти не лише з України, а й з інших країн колишнього радянського табору все ж нерідко намагаються втриматися за кордоном навіть попри те, що через економічний спад та безробіття стали найнезахищенішими верствами населення.
«Краще переживати кризу тут, у Європі, ніж вдома, де на тебе тиснуть з усіх боків, а заробити немає де», – підтверджує таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода Петро, заробітчанин із Прикарпаття, який декілька років працює на випадкових будівлях у Брюсселі. Відмовляючись називати своє повне ім’я, Петро посміхається, кажучи, що «дешева робоча сила нині тут у великій ціні, бо наймати бельгійських працівників значно дорожче».
В Іспанії 5 мільйонів безробітних, тобто кожен п’ятий працездатний іспанець – така невесела статистика часто наводиться протягом нинішньої виборчої кампанії. Фаворитом перегонів є консервативна Народна партія та її лідер Мар’яно Рахой, за якого, згідно із опитуваннями, готова віддати свій голос майже половина виборців.
На тлі зубожіння населення, масових акцій протесту, стрімкого росту відсоткових ставок на іноземні кредити громадяни Іспанії глибоко розчаровані керівництвом прем’єра-соціаліста Хосе Луїса Сапатеро. Цим пояснюється і невисокий рейтинг кандидата від Соціалістичної партії Альфредо Переса Рубалькаби, який донедавна був міністром внутрішніх справ.
Докризовий період був позначений стрімким ростом економічних показників, головним чином завдяки так званому «будівельному буму». Тоді навіть фермери покидали свою традиційну роботу й переходили до прибуткового будівельного бізнесу. Проте у 2008-му вдарила криза, і держава перетворилася на, так би мовити, занедбаний будівельний майданчик.
При цьому найбільше страждають пересічні громадяни, бо Іспанія живе у режимі суворих заощаджень. Зокрема, грошові допомоги через безробіття останнім часом дуже урізають, каже Ольга Брото Руїс, професор економії з Мадридської бізнес-школи.
«Іспанська система дуже добре захищає безробітного, але тільки на початку, – зауважує вона. – Наприкінці другого року ситуація суттєво змінюється, і рівень допомоги через безробіття стає найнижчим у Європейському Союзі».
Від кризи постраждали і українські заробітчани
Однак соціально-економічна драма торкнулася не лише іспанців. З того часу, як настала рецесія та почало ширитися безробіття, тисячі українських заробітчан покинули цю державу.
Дехто повернувся в Україну в надії зачекати, доки ситуація покращиться, та повернутися до колишніх іспанських роботодавців. Інші покинули Іспанію, більше не плануючи повертатися, каже чернівчанка Анна Яцко, яка зі своїм чоловіком все ще працює в одному з невеликих іспанських міст.
«Із того часу, як ми працюємо тут в Іспанії, а це вже більше ніж 10 років, багато українців повиїжджали назад в Україну, – констатує українська заробітчанка. – Причина у тому, що немає роботи, будівництва позачинялися, важко стало жити тут, у Іспанії. Найбільше повернулося додому протягом останніх двох років, бо не виплачували зарплат. Тобто іспанцям не платять, а вони, у свою чергу, не платять нашим. Загалом, багато самих іспанців опинилося без роботи, що тоді казати про наших українців».
Проте, на думку деяких європейських експертів, трудові мігранти не лише з України, а й з інших країн колишнього радянського табору все ж нерідко намагаються втриматися за кордоном навіть попри те, що через економічний спад та безробіття стали найнезахищенішими верствами населення.
«Краще переживати кризу тут, у Європі, ніж вдома, де на тебе тиснуть з усіх боків, а заробити немає де», – підтверджує таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода Петро, заробітчанин із Прикарпаття, який декілька років працює на випадкових будівлях у Брюсселі. Відмовляючись називати своє повне ім’я, Петро посміхається, кажучи, що «дешева робоча сила нині тут у великій ціні, бо наймати бельгійських працівників значно дорожче».
