Згідно з угодою, яку Азербайджан і Туреччина підписали у вівторок, Анкара зможе отримати не лише азербайджанський, але в перспективні і туркменський газ. Ймовірним є і його подальше транспортування до європейських споживачів, адже Туреччина зобов’язується купувати азербайджанський газ з родовища Шах-Деніз-2 на кордоні, а далі транспортувати його до Європи через свою територію.
Саме брак угоди щодо транспортування через територію Туреччини був головною перешкодою на каспійського газу до Європи. Питання тепер полягає у тому, який з трьох варіантів транспортування обере Туреччина.
Речник газогону «Набукко» Крістіан Долежал сподівається, що для успіху саме цього проекту потрібно заручитися ще і підтримкою азербайджанської сторони. «Зрозуміло, що «Набукко» має на меті транспортування газу з родовища ШахДеніз-2 та з інших місць Азербайджану. Тому нам важливо домовитися з азербайджанською стороною про координацію зусиль», – каже він.
З трьох запропонованих газогонів Європа підтримує «Набукко», бо він є найбільший і найдовший. Згідно з проектом, «Набукко» мав доставляти газ до серця Європи, австрійського Бауґартена.
Але саме лише родовище Шах-Деніз-2 має недостатньо розвіданих запасів, щоб заповнити потужності «Набукко». Тому, за словами Долежала, потрібна участь Туркменистану.
Туркменистан має треті за розміром запаси газу в світі, але він поспішає домовлятися з ЄС, як говорять експерти, з двох причин. По-перше, «Набукко» ще не почав будуватися. А по-друге, Туркменистан не хоче дратувати Росію, яка вважає «Набукко» конкурентним проектом, бо цей газогін іде в обхід Росії.
Та, на думку дослідника з канадського Карлтонського університету Роберта Катлера, цього місяця відбулася важлива зміна у настроях туркменського президента. Під час зустрічі з австрійським президентом Гайнцем Фішером Ґурбанґули Бердімухамедов вперше заявив про готовність Туркменистану постачати газ до Європи.
Матеріал підготували Марія Щур та Bruce Pannier
Саме брак угоди щодо транспортування через територію Туреччини був головною перешкодою на каспійського газу до Європи. Питання тепер полягає у тому, який з трьох варіантів транспортування обере Туреччина.
Речник газогону «Набукко» Крістіан Долежал сподівається, що для успіху саме цього проекту потрібно заручитися ще і підтримкою азербайджанської сторони. «Зрозуміло, що «Набукко» має на меті транспортування газу з родовища ШахДеніз-2 та з інших місць Азербайджану. Тому нам важливо домовитися з азербайджанською стороною про координацію зусиль», – каже він.
З трьох запропонованих газогонів Європа підтримує «Набукко», бо він є найбільший і найдовший. Згідно з проектом, «Набукко» мав доставляти газ до серця Європи, австрійського Бауґартена.
Але саме лише родовище Шах-Деніз-2 має недостатньо розвіданих запасів, щоб заповнити потужності «Набукко». Тому, за словами Долежала, потрібна участь Туркменистану.
Туркменистан має треті за розміром запаси газу в світі, але він поспішає домовлятися з ЄС, як говорять експерти, з двох причин. По-перше, «Набукко» ще не почав будуватися. А по-друге, Туркменистан не хоче дратувати Росію, яка вважає «Набукко» конкурентним проектом, бо цей газогін іде в обхід Росії.
Та, на думку дослідника з канадського Карлтонського університету Роберта Катлера, цього місяця відбулася важлива зміна у настроях туркменського президента. Під час зустрічі з австрійським президентом Гайнцем Фішером Ґурбанґули Бердімухамедов вперше заявив про готовність Туркменистану постачати газ до Європи.
Матеріал підготували Марія Щур та Bruce Pannier
