Мати ув’язненого в Лук’янівському СІЗО Києва Зоя Корпиленко вже декілька місяців марно намагається дізнатись про справжній стан здоров’я свого сина.
«Зараз у нього туберкульоз відкритої форми. У нього немає селезінки, немає шматка легень. Порізаний весь, інвалідом став», – розповідає мати ув’язненого.
За словами жінки, її 27-річний син до Лук’янівського СІЗО потрапив фактично здоровим, а вже там став інвалідом і підчепив туберкульоз.
«Уявіть собі, там камери на 30 чоловік розраховані, а сидять 60. Самі розумієте, сплять по черзі на ліжках, – говорить Зоя Корпиленко. – Там можна підчепити які завгодно хвороби. Бо сидять усі разом і хворі, і здорові, я так розумію».
Лікарі змушені виконувати вимоги керівництва, а не клятву Гіппократа – правозахисник
Сьогодні жінка вкотре прийшла до стін Державної пенітенціарної служби. Сюди ж прийшла група правозахисників, яких непокоїть відсутність медичної допомоги в українських тюрмах. Вони влаштувалися театралізоване дійство, щоб привернути увагу до проблеми. Лікарі раді б допомогти, але керівництво тюрми їм цього зробити не дає – таким було послання вуличної акції.
Лікарі, які працюють у медичних частинах установ виконання покарань, повинні підпорядковуватись Міністерству охорони здоров’я, а не Державній пенітенціарній службі, заявляє координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.
«Люди, які працюють у лікарнях системи виконання покарань і СІЗО, є підпорядкованими цій системі, державними службовцями. Вони підкоряються своєму керівництву, а не клятві Гіппократа», – наголошує правозахисник.
Ув’язнені СІЗО взагалі майже без медичної допомоги?
Нині ситуація така: в’язні, які вже отримали вирок суду і відбувають покарання, мають хоч і не великий, але бодай якийсь шанс отримати лікування, розповідає Андрій Діденко.
Такий ув’язнений може бути звільнений за станом здоров’я, відповідно до 84-ї статті Кримінального Кодексу. Або ж може бути переведений у спеціалізований заклад, підпорядкований Державній пенітенціарній службі, чи заклад Міністерства охорони здоров’я (МОЗ).
Що ж до ув’язнених у слідчих ізоляторах, то вони фактично поза законом, розповідає правозахисник.
«Якщо людина захворіла на невиліковну смертельну хворобу, то вона не може бути звільнена за станом здоров’я, тому що вирок стосовно неї не набув законної сили. А також ж вона не може бути переведена у спеціалізований заклад,бо вона знову ж таки ще не є засуджена», – зазначає Андрій Діденко.
У Державній пенітенціарній службі закиди правозахисників називають «неправдою»
За інформацією правозахисників, лише за останній рік кількість померлих у СІЗО збільшилась удвічі. У Державній пенітенціарній службі таку інформацію спростовують.
«Неправду говорять!» – наголошує начальник медичного управління Державної пенітенціарної служби Євген Поляков. За його словами, в СІЗО, зокрема, в столичному, гострої проблеми немає.
«Люди, які перебувають у Київському слідчому ізоляторі, отримують медичну допомогу в об’ємі, який може надати медсанчастина київського СІЗО. Якщо є необхідність, людей відправляють у заклади охорони здоров’я МОЗ. Але без медичної допомоги ніхто не залишається», – говорить Євген Поляков.
Він визнає, що смертність у місцях позбавлення волі таки трохи збільшилась, але пояснює це тим, що ув’язнені помирають від невиліковних стадій туберкульозу та СНІДу.
Тим часом правозахисники зауважують, що саме в місцях позбавлення волі доводять хвороби до найнебезпечнішої стадії.
Незадовільну організацію медичного обслуговування визнає і Генеральна прокуратура, яка цього тижня зобов’язала Державну пенітенціарну службу України усунути порушення.
В українських СІЗО і тюрмах нині перебуває майже 160 тисяч осіб.
«Зараз у нього туберкульоз відкритої форми. У нього немає селезінки, немає шматка легень. Порізаний весь, інвалідом став», – розповідає мати ув’язненого.
За словами жінки, її 27-річний син до Лук’янівського СІЗО потрапив фактично здоровим, а вже там став інвалідом і підчепив туберкульоз.
«Уявіть собі, там камери на 30 чоловік розраховані, а сидять 60. Самі розумієте, сплять по черзі на ліжках, – говорить Зоя Корпиленко. – Там можна підчепити які завгодно хвороби. Бо сидять усі разом і хворі, і здорові, я так розумію».
Лікарі змушені виконувати вимоги керівництва, а не клятву Гіппократа – правозахисник
Сьогодні жінка вкотре прийшла до стін Державної пенітенціарної служби. Сюди ж прийшла група правозахисників, яких непокоїть відсутність медичної допомоги в українських тюрмах. Вони влаштувалися театралізоване дійство, щоб привернути увагу до проблеми. Лікарі раді б допомогти, але керівництво тюрми їм цього зробити не дає – таким було послання вуличної акції.
Лікарі, які працюють у медичних частинах установ виконання покарань, повинні підпорядковуватись Міністерству охорони здоров’я, а не Державній пенітенціарній службі, заявляє координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.
«Люди, які працюють у лікарнях системи виконання покарань і СІЗО, є підпорядкованими цій системі, державними службовцями. Вони підкоряються своєму керівництву, а не клятві Гіппократа», – наголошує правозахисник.
Ув’язнені СІЗО взагалі майже без медичної допомоги?
Нині ситуація така: в’язні, які вже отримали вирок суду і відбувають покарання, мають хоч і не великий, але бодай якийсь шанс отримати лікування, розповідає Андрій Діденко.
Такий ув’язнений може бути звільнений за станом здоров’я, відповідно до 84-ї статті Кримінального Кодексу. Або ж може бути переведений у спеціалізований заклад, підпорядкований Державній пенітенціарній службі, чи заклад Міністерства охорони здоров’я (МОЗ).
Що ж до ув’язнених у слідчих ізоляторах, то вони фактично поза законом, розповідає правозахисник.
«Якщо людина захворіла на невиліковну смертельну хворобу, то вона не може бути звільнена за станом здоров’я, тому що вирок стосовно неї не набув законної сили. А також ж вона не може бути переведена у спеціалізований заклад,бо вона знову ж таки ще не є засуджена», – зазначає Андрій Діденко.
У Державній пенітенціарній службі закиди правозахисників називають «неправдою»
За інформацією правозахисників, лише за останній рік кількість померлих у СІЗО збільшилась удвічі. У Державній пенітенціарній службі таку інформацію спростовують.
«Неправду говорять!» – наголошує начальник медичного управління Державної пенітенціарної служби Євген Поляков. За його словами, в СІЗО, зокрема, в столичному, гострої проблеми немає.
«Люди, які перебувають у Київському слідчому ізоляторі, отримують медичну допомогу в об’ємі, який може надати медсанчастина київського СІЗО. Якщо є необхідність, людей відправляють у заклади охорони здоров’я МОЗ. Але без медичної допомоги ніхто не залишається», – говорить Євген Поляков.
Він визнає, що смертність у місцях позбавлення волі таки трохи збільшилась, але пояснює це тим, що ув’язнені помирають від невиліковних стадій туберкульозу та СНІДу.
Тим часом правозахисники зауважують, що саме в місцях позбавлення волі доводять хвороби до найнебезпечнішої стадії.
Незадовільну організацію медичного обслуговування визнає і Генеральна прокуратура, яка цього тижня зобов’язала Державну пенітенціарну службу України усунути порушення.
В українських СІЗО і тюрмах нині перебуває майже 160 тисяч осіб.
