Своє прохання Махмуд Аббас офіційно вручив Генеральному секретареві ООН Пан Ґі Муну. Виступаючи на світовому форумі, Аббас був вельми наполегливим у своїй вимозі незалежності. Він зазначив: «Чи є ще такі, хто вважає, що ми – нікому не потрібний, зайвий народ на Близькому Сході, чи є такі, хто вважає, що ми – держава, якої бракує людству і яку треба заснувати негайно?».
Палестинському лідерові влаштували овацію у залі засідань Генеральної асамблеї, але врешті-решт його прохання не буде задоволено, і не може бути задоволено, бо це суперечить Статутові ООН.
Хоча більшість держав-членів ООН підтримують палестинців, Генеральна асамблея не посідає таких повноважень, як визнання незалежних держав. Генеральна асамблея може дати лише відповідну рекомендацію Раді безпеки. По тому заяву передають до Ради безпеки ООН. Її рішення мають виконавчу силу, тож цей орган вважають чимось на зразок «ради директорів», подібно до великих корпорацій, одначе й там нема жодного шансу на позитивне для палестинців рішення.
Справа у тім, що п’ять постійних членів Ради безпеки, включно зі Сполученими Штатами, мають право вето, а президент США Барак Обама вже попередив, що його країна з цього права скористається, якщо переважна більшість Ради безпеки проголосує за визнання незалежності Палестини.
Незалежність Палестини пов’язана з Ізраїлем
Як наголосив президент Обама, держава, щоб стати незалежною, повинна мати усталені кордони, погоджені з сусідами, а такі питання вирішуються у двосторонніх переговорах. Тож палестинський лідер зробив цей крок попри всі зусилля Вашингтона, який доводив, що жодне рішення ООН не змінить реальної ситуації на місці.
США вважають, що незалежна Палестина можлива лише як результат домовленості з Ізраїлем у результаті прямих перемовин із єврейською державою. Зі свого боку, Ізраїль якраз і закликає до таких прямих переговорів.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, промовляючи невдовзі після Махмуда Аббаса з трибуни Генеральної асамблеї, сказав: «Ізраїль готовий мати сусідом палестинську державу на Західному березі ріки Йордан, але ми не готові мати там ще одну Смугу Гази, звідки нас поливають ракетним вогнем. Ось чому ми мусимо обговорити й усталити справжні умови безпеки, але палестинці просто відмовляються вести з нами переговори».
Отож максимум, що може статися – це палестинцям, які нині мають у Генасамблеї статус недержавного утворення-спостерігача, нададуть підвищений статус держави-спостерігача, не члена ООН.
Палестинське питання як виклик Америці
Коментатори зауважують, що важко побачити логіку у кроках Махмуда Аббаса в ООН, адже навряд чи палестинцям вигідно йти на конфронтацію зі Сполученими Штатами.
Генеральна асамблея може дати палестинцям голоси за незалежність, але не матеріальну допомогу. У той час, як багаті на нафтодолари арабські держави кидають братам-палестинцям крихти зі свого столу, Америка надає реальну допомогу в обсязі 500 мільйонів доларів на рік. А між тим у Конгресі вже лунають обурені голоси законодавців за припинення американської допомоги.
На думку оглядачів, шукаючи підтримки на світовому форумі, палестинці сподіваються посилити міжнародний тиск на Ізраїль і змусити єврейську державу до поступок на переговорах, від яких вони самі поки що ухиляються, висуваючи всілякі передумови.
Палестинському лідерові влаштували овацію у залі засідань Генеральної асамблеї, але врешті-решт його прохання не буде задоволено, і не може бути задоволено, бо це суперечить Статутові ООН.
Хоча більшість держав-членів ООН підтримують палестинців, Генеральна асамблея не посідає таких повноважень, як визнання незалежних держав. Генеральна асамблея може дати лише відповідну рекомендацію Раді безпеки. По тому заяву передають до Ради безпеки ООН. Її рішення мають виконавчу силу, тож цей орган вважають чимось на зразок «ради директорів», подібно до великих корпорацій, одначе й там нема жодного шансу на позитивне для палестинців рішення.
Справа у тім, що п’ять постійних членів Ради безпеки, включно зі Сполученими Штатами, мають право вето, а президент США Барак Обама вже попередив, що його країна з цього права скористається, якщо переважна більшість Ради безпеки проголосує за визнання незалежності Палестини.
Незалежність Палестини пов’язана з Ізраїлем
Як наголосив президент Обама, держава, щоб стати незалежною, повинна мати усталені кордони, погоджені з сусідами, а такі питання вирішуються у двосторонніх переговорах. Тож палестинський лідер зробив цей крок попри всі зусилля Вашингтона, який доводив, що жодне рішення ООН не змінить реальної ситуації на місці.
США вважають, що незалежна Палестина можлива лише як результат домовленості з Ізраїлем у результаті прямих перемовин із єврейською державою. Зі свого боку, Ізраїль якраз і закликає до таких прямих переговорів.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, промовляючи невдовзі після Махмуда Аббаса з трибуни Генеральної асамблеї, сказав: «Ізраїль готовий мати сусідом палестинську державу на Західному березі ріки Йордан, але ми не готові мати там ще одну Смугу Гази, звідки нас поливають ракетним вогнем. Ось чому ми мусимо обговорити й усталити справжні умови безпеки, але палестинці просто відмовляються вести з нами переговори».
Отож максимум, що може статися – це палестинцям, які нині мають у Генасамблеї статус недержавного утворення-спостерігача, нададуть підвищений статус держави-спостерігача, не члена ООН.
Палестинське питання як виклик Америці
Коментатори зауважують, що важко побачити логіку у кроках Махмуда Аббаса в ООН, адже навряд чи палестинцям вигідно йти на конфронтацію зі Сполученими Штатами.
Генеральна асамблея може дати палестинцям голоси за незалежність, але не матеріальну допомогу. У той час, як багаті на нафтодолари арабські держави кидають братам-палестинцям крихти зі свого столу, Америка надає реальну допомогу в обсязі 500 мільйонів доларів на рік. А між тим у Конгресі вже лунають обурені голоси законодавців за припинення американської допомоги.
На думку оглядачів, шукаючи підтримки на світовому форумі, палестинці сподіваються посилити міжнародний тиск на Ізраїль і змусити єврейську державу до поступок на переговорах, від яких вони самі поки що ухиляються, висуваючи всілякі передумови.
