Доступність посилання

ТОП новини

«Процес століття» в Білорусі – звинуваченим у тероризмі загрожує страта


Засідання Верховного суду Білорусі щодо теракту у мінському метро 11 квітня цього року. На лаві підсудних мешканці Вітебська Дмитро Коновалов та Владислав Ковальов
Засідання Верховного суду Білорусі щодо теракту у мінському метро 11 квітня цього року. На лаві підсудних мешканці Вітебська Дмитро Коновалов та Владислав Ковальов

Мінськ – Верховний суд Білорусі розглядає справу про теракт у мінському метро 11 квітня цього року, внаслідок якого загинуло 15 осіб і понад 200 було поранено. На лаві підсудних мешканці Вітебська Дмитро Коновалов і Владислав Ковальов, токар і електрик, обидва 1986 року народження. Обом загрожує максимальне покарання – страта.

За ґратами у залі мінського Дому правосуддя сидять два однокласники, друзі зі шкільних років, які, за версією слідства, з 14 років захоплювалися піротехнікою. Від 2000 року слідство нарахувало 13 епізодів із їхніми вибухами, спочатку у лісі та під’їздах будинків, потім на зупинках громадського транспорту у Вітебську, потім на концерті до Дня незалежності 2008 року в Мінську, де було поранено 50 осіб, і нарешті кривавий вибух у мінському метро навесні цього року.

Слідство заявило про розкриття цих справ через день після останнього теракту, винних знайшли завдяки камерам спостереження. Коновалова та Ковальова арештували п’яними у найманій ними мінський квартирі. Перед арештом обидва третій день поспіль пили горілку.

На суді Коновалов, який вважається виконавцем теракту 11 квітня, свою вину у скоєнні вибуху в метро визнав, але відмовився визнати деякі попередні епізоди хуліганства. Ковальов, який вважається його посібником у теракті, навпаки, заперечує свою участь в організації вибуху в метро, але погоджується з деякими попередніми фактами хуліганства, в яких його звинувачено.

Мотиви теракту досі неясні

Щодо мотивів у діях звинувачених, то це залишається найскладнішим питанням для цього суду і для того, щоб зрозуміти, що сталося. Головний підсудний Коновалов відмовився від дачі свідчень на процесі, в суді заслуховують лише його відповіді на попередньому слідстві, а тоді він начебто завчено повторював: «Для дестабілізації обстановки у Республіці Білорусь, щоб посіяти страх та паніку, щоб забити якомога більше людей».

Ковальов же заявляв у суді, що нічого не знав про плани вибуху в метро, буцім щодо нього чинився тиск, що його залякували, що він чув, як били Коновалова під час слідства. Ковальов також заявив, що він упевнений в тому, що Коновалов не міг вчинити теракт, бо він не мав здібностей для виробу складного вибухового пристрою і не виявляв бажання вбивати людей.

Білоруські суди не мають репутації справедливих

Перш за все цей процес цікавий висловлюваннями постраждалих від терактів, а таких сотні людей, у цій справі вони визнані потерпілими. І ось дехто з них заявляє, що не вірить у те, що ці два хлопці могли вчинити подібний теракт.

На процесі взагалі прозвучала пропозиція зупинити розгляд цієї справи до того часу, коли в Білорусі скасують смертну кару і запровадять суд присяжних, тому що постраждалі побоюються, що цих молодих хлопців засудять, розстріляють, а правду приховають.

Фахівці бачать багато нелогічного у цьому процесі, у поведінці підсудного Коновалова, на якого «повісили» майже всі нерозкриті вибухи. Юристи вважають незаконним рішення головуючого на процесі заступника голови Верховного суду Олександра Федорцова заборонити ЗМІ спілкуватися з потерпілими. Та й взагалі білоруська судова система викликає недовіру, лише цього року білоруські суди десятками «штампували» політв’язнів. Але коли хтось висловлює подібні сумніви, то офіційна білоруська пропаганда на це реагує наступним чином: опозиція захищає терористів.

Багато хто в Білорусі не виключає, що цих двох хлопчаків можуть використати як цапів-відбувайлів, так і не встановивши, хто насправді стоїть за цим терактом, хто був його організатором та яку мав мету.
  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG