Доступність посилання

ТОП новини

Білорусь 20 років своєї незалежності офіційно не відзначає


Мінськ – 25 серпня виповниться 20 років незалежності Білорусі. У цей день Верховна Рада Білорусі надала конституційний статус Декларації про державний суверенітет країни та почала розбудовувати окремі від Москви владні структури.

Про якісь офіційні заходи з нагоди 20-ї річниці проголошення незалежності Білорусі нічого не відомо. Президент Олександр Лукашенко щойно повернувся з відпустки із російського Сочі, парламент на канікулах, жодних зборів, демонстрацій з цього приводу не заплановано. Державне телебачення нічого не повідомляє про ювілей незалежності Білорусі.

25 серпня не вважається державним святом у Білорусі, до президентства Лукашенка День незалежності святкували 27 липня – у річницю проголошення Декларації про державний суверенітет Білорусі в 1990 році, з 1995 року – у день визволення Мінська від нацистських загарбників 3 липня 1944 року.

Та й офіційно тепер святкується не стільки День незалежності, скільки День Республіки (це друга офіційна назва головного свята Білорусі), і говорять у цей день більше про перемогу у війні над німцями, ніж про незалежність, а Олександр Лукашенком із молодшим сином Колею у маршальських мундирах приймають військовий парад – саме так було 3 липня цього року.

А цими днями в Білорусі немає якогось святкового настрою – триває валютна криза, ростуть ціни, у дефіцит потрапило м’ясо. Білорусь начебто повторно нагромаджує етапи негараздів, які були на зорі її суверенітету.

Незалежність Білорусі знову під загрозою опозиція

Білоруське суспільство, зокрема, опозиційні партії та громадські об’єднання, не згодні з таким ставленням влади до ювілею незалежності.

Багато для кого в Білорусі 25 серпня – це велике свято. Опозиція утворила свій оргкомітет зі святкування 20-ї річниці незалежності, запланувала багато заходів, зокрема, наукову конференцію, виставки художників, літературний конкурс, відвідування могил білорусів, які боролися за незалежність. Деякі заходи з нагоди ювілею білоруської незалежності пройдуть і в Києві.

А те, що влада Білорусі фактично ігнорує цей ювілей, свідчить про її ставлення до незалежності. Так заявив один із лідерів незареєстрованої партії «Білоруська християнська демократія» Олексій Шеїн. За його словами, це свідчить про те, що для теперішньої влади в Білорусі «незалежність не є базовою цінністю, вона з легкістю цю незалежність здає, і тепер незалежність Білорусі знову під загрозою».

У сусідній Росії не приховують бажання знову приєднати Білорусь, чи то ввести до свого складу шістьма губерніями, чи запровадити в Білорусі свою валюту, чи хоча б взяти під контроль найпотужніші економічні підприємства, трубопроводи тощо. Відповідь Лукашенка на це національні сили не задовольняє. Він фактично далі грається з Росією в інтеграцію, за 17 років його правління цієї гри було аж забагато. Лукашенко створював то союз, то союзну державу з Росією, проводив політику русифікації, зробив російську мову державною, а білоруській мові залишив статус фольклорної.

Багато хто в Мінську боїться, що тепер, у складному економічному становищі, Лукашенко піде на подальші поступки Росії аж до здачі суверенітету Москві, якщо відчуватиме кінець своєї влади. Тривалим суверенітет Білорусі буде лише тоді, зазначають оглядачі, коли буде демократично обраний президент, парламент, вільні суди та засоби масової інформації, а так суверенітет Білорусі залишається суверенітетом однієї особи.
  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG