Поява на сторінках газети «Вeдомости» статтi керівників Інституту соціального розвитку (ІНСОРа) Ігоря Юргенса та Євгена Гонтмахера – вони радять президенту Дмитру Медведєву кинути виклик прем'єр-міністрові Володимиру Путіну і заявити про свою готовність балотуватися на другий термін – викликала справжню політичну бурю. У ЗМІ з'являються розмови про розкол у тандемі, про боротьбу між Медведєвим і Путіним, про готовність президента кинути виклик... І навіть пояснення Гонтмахера, що ця стаття – його особиста ініціатива, нікого не переконало у зворотньому.
Тим часом правда полягає в тому, що розлад у тандемі не новина. Неформально Медведєв і Путін не спілкуються вже дуже давно, питання про висунення президента не вирішене. Воно буде вирішене, як і в 1999-му, 2004-му і 2008-му роках групою осіб. Ні Гонтмахер, ні Юргенс до цієї групи не належать і на її рішення не впливають.
Ухвалити самостійне рішення про висунення Медведєв не може – він не політик, а чиновник і звик коритися дисципліні. Але навіть якби він і захотів висунутися, у нього немає для цього практичної можливості. Просто кажучи, немає партії, яка могла б його висунути. Путін – лідер «Єдиної Росії», і якщо Медведєв піде проти течії, йому доведеться висуватися від опозиційної партії. Цікаво, від якої? Від «Справедливої Росії», від «Правого дела»? І як буде виглядати у цьому випадку президент?
Самостійно висуватися теоретично може Путін. Але теж не буде цього робити. Бо теж чиновник, а не політик.
І останнє. Саме рішення про висунення того чи іншого кандидата буде мати велике значення для нього самого, для його оточення, для Гонтмахера, для Юргенса, – але тільки не для Росії. Бо приймати це рішення будуть одні і ті ж люди.
І висловлювати довіру Медведєву або Путіну вони будуть зовсім не для того, щоб Росія хоч трішки змінилася, а саме для того, щоб все в ній залишилося незмінним.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
