– Можливо, на поверхні і можна відслідкувати зменшення інтенсивності контактів на найвищому державному рівні, тому що до того особисто Президент Ющенко був дуже у тісних, дружніх стосунках із президентом Саакашвілі і досить часто відбувалися візити на найвищому рівні до Тбілісі. На сьогодні, звичайно, кількість таких візитів зменшилася, але інтенсивність економічних, соціальних чи політичних зв’язків між Грузією та Україною не змінилася.
– Які сфери співпраці Ви вважаєте головними?
– На сьогодні однозначно важливою сферою є економічна співпраця України і Грузії, це співпраця у сфері газотранспортних відносин. Досить активними є культурні контакти. Звичайно, можна покращувати і посилювати ці контакти, але економічна співпраця є на досить високому рівні.
– Власне, Україна нині на другому місці після Туреччини серед головних торговельних партнерів Грузії. І Грузія, і Україна багато говорять про реформи. Оскільки Ви жили в обох країнах, як Ви гадаєте, чого саме Україна може навчитися у Грузії в першу чергу?
– Безперечно, однією з найцікавіших тем є внутрішні реформи, боротьба з корупцією, боротьба з нелегальними і мафіозними структурами, які були фактично викорінені. Крім цього, це реформа з економічної лібералізації та дерегуляції ринку в Грузії. І зараз одна з таких цікавих реформ, яка відбувається,– це реформа освіти, де дуже великий наголос іде на вивчення іноземних мов, залучення сучасних технологій у навчання.
– Хто, за Вашою оцінкою, нині ближчий до Європейського Союзу, адже і Київ, і Тбілісі заявляють про курс на євроінтеграцію?
– Тут питання у сприйнятті. Можливо, де-факто, якщо взяти країни «Східного партнерства» ЄС, куди і Україна, і Грузія входять, то за деякими напрямками, зокрема, по переговорах про угоду про асоціацію, угоду про зону вільної торгівлі, Україна веде перед, бо ці переговори відкрилися для України швидше, ніж для Грузії. Водночас питання готовності, синергії між Грузією та ЄС у деяких питаннях може бути більшим, ніж в України. Тому це питання досить складне.
– Хотілося б почути Вашу думку з приводу заклику Грузії до світу називати її Джорджія. Чи варто Україні перейменувати Грузію?
– Я проти, тому що мені здається, що Грузія і ця назва країни асоціюється з дуже романтичними, близькими і ностальгічними почуттями. Я особисто можу сказати зі свого досвіду, що Грузія – це мало не єдина країна, яка має велику любов України. Звичайно, це рішення більше політичного характеру і, можливо, воно має якесь значення для Грузії, тому однозначно сказати не можу. Я думаю, що Грузія завжди залишиться Грузією для українців.
– Які сфери співпраці Ви вважаєте головними?
– На сьогодні однозначно важливою сферою є економічна співпраця України і Грузії, це співпраця у сфері газотранспортних відносин. Досить активними є культурні контакти. Звичайно, можна покращувати і посилювати ці контакти, але економічна співпраця є на досить високому рівні.
– Власне, Україна нині на другому місці після Туреччини серед головних торговельних партнерів Грузії. І Грузія, і Україна багато говорять про реформи. Оскільки Ви жили в обох країнах, як Ви гадаєте, чого саме Україна може навчитися у Грузії в першу чергу?
– Безперечно, однією з найцікавіших тем є внутрішні реформи, боротьба з корупцією, боротьба з нелегальними і мафіозними структурами, які були фактично викорінені. Крім цього, це реформа з економічної лібералізації та дерегуляції ринку в Грузії. І зараз одна з таких цікавих реформ, яка відбувається,– це реформа освіти, де дуже великий наголос іде на вивчення іноземних мов, залучення сучасних технологій у навчання.
– Хто, за Вашою оцінкою, нині ближчий до Європейського Союзу, адже і Київ, і Тбілісі заявляють про курс на євроінтеграцію?
– Тут питання у сприйнятті. Можливо, де-факто, якщо взяти країни «Східного партнерства» ЄС, куди і Україна, і Грузія входять, то за деякими напрямками, зокрема, по переговорах про угоду про асоціацію, угоду про зону вільної торгівлі, Україна веде перед, бо ці переговори відкрилися для України швидше, ніж для Грузії. Водночас питання готовності, синергії між Грузією та ЄС у деяких питаннях може бути більшим, ніж в України. Тому це питання досить складне.
– Хотілося б почути Вашу думку з приводу заклику Грузії до світу називати її Джорджія. Чи варто Україні перейменувати Грузію?
– Я проти, тому що мені здається, що Грузія і ця назва країни асоціюється з дуже романтичними, близькими і ностальгічними почуттями. Я особисто можу сказати зі свого досвіду, що Грузія – це мало не єдина країна, яка має велику любов України. Звичайно, це рішення більше політичного характеру і, можливо, воно має якесь значення для Грузії, тому однозначно сказати не можу. Я думаю, що Грузія завжди залишиться Грузією для українців.
