Як зазначається у документах слідства, у грудні минулого року Ганна Сінькова разом із Ганною Донець та двома іншими не встановленими слідством особами домовились провести акцію у Парку Вічної Слави.
Метою акції був протест проти нецільового використання природного газу, який спалюється. Разом із колегами Ганна Сінькова підсмажила на вічному вогні яєчню. Слідство вважає такі дії наругою над могилою і кваліфікує їх як злочин, передбачений частиною 2, статтею 297 Кримінального кодексу України.
Прихильники Ганни Сінькової біля суду
За словами заступника прокурора Печерського району міста Києва Романа Васільєва, за це передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі від трьох до п’яти років. Щоправда, мотивувати таке покарання Васільєв відмовився, посилаючись на те, що в перебігу слідства все вирішиться.
«Ми заспокоїмось тоді, коли не буде тебе…»
Сама підсудна Ганна Сінькова не визнає своєї провини і вважає наругою над пам’яттю воїнів злиденне життя ветеранів, які не можуть звести кінці з кінцями. Вона каже, що наступила на мозоль політичним діячам, які піаряться на цих «вічних вогнях» та наживаються на ветеранах. Блюзнірством, за її словами, є ставлення влади до них.
Ганна відкидає всі звинувачення щодо наруги над могилою, бо не було такого задуму, і це не відбувалося на могилі чи біля неї. За її словами, три місяці у СІЗО не змінили її, і вона стала твердішою в своїх переконаннях.
Сам факт перебування в СІЗО, де разом з нею перебувало 10 осіб, умови, які там існують, Ганна розцінює як психологічний тиск на неї.
Тиском Сінькова називає і те, що в СІЗО її несанкціоновано допитували якійсь невідомі особи, намагаючись «повісити» на неї злочини, яких вона не чинила. Сам допит вівся брутально, і їй погрожували фізичною розправою. Фізичною розправою, за її словами, також погрожували її родичам, захисникам і поручителям.
Ганна Сінькова у приміщенні суду
Як наголосила Ганна, під час допиту звучала фраза, яка була адресована їй і яку вона ніколи не забуде: «Ми заспокоїмось тоді, коли не буде тебе і таких, як ти». Як наголошує Ганна, встановити цих осіб так і не вдалося, незважаючи на запит до слідчого, який був на той час єдиним, хто мав право допустити до неї будь-кого.
Ганна також пригадує, що під час транспортування супроводжуючі міліціонери вдарили її головою до дверцят машини – це, очевидно, каже Ганна, у них така «профілактична робота». Це сталося 17 червня. «Після цього удару в мене три дні стан був жахливим. Гадаю, що в мене був струс мозку, але жодної медичної допомоги мені не надали. Хоча я викликала лікаря, я його так і не побачила», – зазначає Сінькова.
СІЗО як тортура
Сам адвокат підсудної Сидор Кізін висловлює переконання, що тримісячне перебування Ганни Сінькової у СІЗО є законодавчо невмотивованим і що його слід вважати одним із елементів катування і намаганням вплинути на підсудну. А те, що нарешті суд прислухався до аргументів захисту і відпустив Ганну на підписку про невиїзд, адвокат вважає наслідком громадського впливу. За його словами, за Ганну поручилися чотири народні депутати, кілька депутатів Київської обласної ради та низка громадських організацій.
Як наголошує адвокат, «наруга над могилою» є серйозною статтею Кримінального кодексу України. Це знущання над останками померлих. У випадку, коли йдеться про Ганну, це була задекларована політична акція і вказувалося, проти чого Ганна протестує – зокрема, проти блюзнірства влади щодо ветеранів та осіб похилого віку. Це було ніщо інше, ніж політична акція у такому дещо мистецькому вираженні. Словом, це надумана політична справа проти Сінькової і ніщо більше, вважає він.
Можна по-різному ставитися до цієї акції, але тут однозначно не було умислу вчинити наругу над могилою, тим паче що це не відбувалося над могилою, зазначає адвокат підзахисної. Слід також взяти до уваги, що Ганна є творчою особистістю, займається журналістикою, театром, є студенткою, наголошує захисник інтересів Ганни у суді.
«Ця дівчина тримається героїчно»
Багатолітній в’язень сумління Василь Овсієнко, який також перебував у судовому залі засідань, зауважує, що справа, яку інкримінують Ганні Сіньковій, є політичною. Влада, каже він, у такий спосіб намагається залякати народ, нагадавши людям про радянське минуле.
«Я дивлюся в Кримінальний кодекс України. Тут чітко записано, що таке наруга над могилою. Та немає там могили, де вона підсмажила яєчню, немає там поховання, тобто немає предмета наруги і немає об’єкта наруги», – наголошує Овсієнко.
За його словами, «не тільки Ганну, а нас усіх намагаються залякати для того щоб ми були такими рабами, як в часи совєцької влади». «Але ця дівчина тримається героїчно, і її ім’я буде поруч із іменами таких героїчних наших жінок політв’язнів, як Ольга Басараб, Оксана Мешко, Ірина Сеник, Ірина Калинець, Стефа Шабатура та багато інших. Тут йдеться про той факт, що Ганна є в’язнем сумління. Якби зараз Ганна попросилася на телебачення, розплакалася, покаялася, визнала себе винною і, головне, розказала про дівчат, із якими вона провадила цю акцію, і їх видала, то, напевно, її б із задоволенням випустили, але вона тримається як в’язень сумління, – зазначає Василь Овсієнко. – Я це говорю як колишній політв’язень, у якого 13 з половиною років «стажу». Я закінчив ув’язнення у 1988 році в чині «особливо небезпечного рецидивіста» (стаття за антирадянську агітацію і пропаганду, розповсюдження літератури самвидаву). Друга справа проти мене була сфабрикована як опір міліції, чого насправді не було. За цією статтею я до сих пір не реабілітований».
У зв’язку з об’єднанням справи Гани Сінькової та Ганни Донець в одне провадження Печерський суд переніс судове засідання. Утім, пристрасті довкола справи Сінькової не вщухають. Ймовірно, що і наступне засідання суду проходитиме під акомпанемент пікетувальників від Всеукраїнського об’єднання «Свобода» та інших громадських і політичних організацій, які вважають справу Сінькової політичною і домагаються її звільнення.
Метою акції був протест проти нецільового використання природного газу, який спалюється. Разом із колегами Ганна Сінькова підсмажила на вічному вогні яєчню. Слідство вважає такі дії наругою над могилою і кваліфікує їх як злочин, передбачений частиною 2, статтею 297 Кримінального кодексу України.
За словами заступника прокурора Печерського району міста Києва Романа Васільєва, за це передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі від трьох до п’яти років. Щоправда, мотивувати таке покарання Васільєв відмовився, посилаючись на те, що в перебігу слідства все вирішиться.
«Ми заспокоїмось тоді, коли не буде тебе…»
Сама підсудна Ганна Сінькова не визнає своєї провини і вважає наругою над пам’яттю воїнів злиденне життя ветеранів, які не можуть звести кінці з кінцями. Вона каже, що наступила на мозоль політичним діячам, які піаряться на цих «вічних вогнях» та наживаються на ветеранах. Блюзнірством, за її словами, є ставлення влади до них.
Ганна відкидає всі звинувачення щодо наруги над могилою, бо не було такого задуму, і це не відбувалося на могилі чи біля неї. За її словами, три місяці у СІЗО не змінили її, і вона стала твердішою в своїх переконаннях.
Сам факт перебування в СІЗО, де разом з нею перебувало 10 осіб, умови, які там існують, Ганна розцінює як психологічний тиск на неї.
Тиском Сінькова називає і те, що в СІЗО її несанкціоновано допитували якійсь невідомі особи, намагаючись «повісити» на неї злочини, яких вона не чинила. Сам допит вівся брутально, і їй погрожували фізичною розправою. Фізичною розправою, за її словами, також погрожували її родичам, захисникам і поручителям.
Як наголосила Ганна, під час допиту звучала фраза, яка була адресована їй і яку вона ніколи не забуде: «Ми заспокоїмось тоді, коли не буде тебе і таких, як ти». Як наголошує Ганна, встановити цих осіб так і не вдалося, незважаючи на запит до слідчого, який був на той час єдиним, хто мав право допустити до неї будь-кого.
Ганна також пригадує, що під час транспортування супроводжуючі міліціонери вдарили її головою до дверцят машини – це, очевидно, каже Ганна, у них така «профілактична робота». Це сталося 17 червня. «Після цього удару в мене три дні стан був жахливим. Гадаю, що в мене був струс мозку, але жодної медичної допомоги мені не надали. Хоча я викликала лікаря, я його так і не побачила», – зазначає Сінькова.
СІЗО як тортура
Сам адвокат підсудної Сидор Кізін висловлює переконання, що тримісячне перебування Ганни Сінькової у СІЗО є законодавчо невмотивованим і що його слід вважати одним із елементів катування і намаганням вплинути на підсудну. А те, що нарешті суд прислухався до аргументів захисту і відпустив Ганну на підписку про невиїзд, адвокат вважає наслідком громадського впливу. За його словами, за Ганну поручилися чотири народні депутати, кілька депутатів Київської обласної ради та низка громадських організацій.
Як наголошує адвокат, «наруга над могилою» є серйозною статтею Кримінального кодексу України. Це знущання над останками померлих. У випадку, коли йдеться про Ганну, це була задекларована політична акція і вказувалося, проти чого Ганна протестує – зокрема, проти блюзнірства влади щодо ветеранів та осіб похилого віку. Це було ніщо інше, ніж політична акція у такому дещо мистецькому вираженні. Словом, це надумана політична справа проти Сінькової і ніщо більше, вважає він.
Можна по-різному ставитися до цієї акції, але тут однозначно не було умислу вчинити наругу над могилою, тим паче що це не відбувалося над могилою, зазначає адвокат підзахисної. Слід також взяти до уваги, що Ганна є творчою особистістю, займається журналістикою, театром, є студенткою, наголошує захисник інтересів Ганни у суді.
«Ця дівчина тримається героїчно»
Багатолітній в’язень сумління Василь Овсієнко, який також перебував у судовому залі засідань, зауважує, що справа, яку інкримінують Ганні Сіньковій, є політичною. Влада, каже він, у такий спосіб намагається залякати народ, нагадавши людям про радянське минуле.
«Я дивлюся в Кримінальний кодекс України. Тут чітко записано, що таке наруга над могилою. Та немає там могили, де вона підсмажила яєчню, немає там поховання, тобто немає предмета наруги і немає об’єкта наруги», – наголошує Овсієнко.
За його словами, «не тільки Ганну, а нас усіх намагаються залякати для того щоб ми були такими рабами, як в часи совєцької влади». «Але ця дівчина тримається героїчно, і її ім’я буде поруч із іменами таких героїчних наших жінок політв’язнів, як Ольга Басараб, Оксана Мешко, Ірина Сеник, Ірина Калинець, Стефа Шабатура та багато інших. Тут йдеться про той факт, що Ганна є в’язнем сумління. Якби зараз Ганна попросилася на телебачення, розплакалася, покаялася, визнала себе винною і, головне, розказала про дівчат, із якими вона провадила цю акцію, і їх видала, то, напевно, її б із задоволенням випустили, але вона тримається як в’язень сумління, – зазначає Василь Овсієнко. – Я це говорю як колишній політв’язень, у якого 13 з половиною років «стажу». Я закінчив ув’язнення у 1988 році в чині «особливо небезпечного рецидивіста» (стаття за антирадянську агітацію і пропаганду, розповсюдження літератури самвидаву). Друга справа проти мене була сфабрикована як опір міліції, чого насправді не було. За цією статтею я до сих пір не реабілітований».
У зв’язку з об’єднанням справи Гани Сінькової та Ганни Донець в одне провадження Печерський суд переніс судове засідання. Утім, пристрасті довкола справи Сінькової не вщухають. Ймовірно, що і наступне засідання суду проходитиме під акомпанемент пікетувальників від Всеукраїнського об’єднання «Свобода» та інших громадських і політичних організацій, які вважають справу Сінькової політичною і домагаються її звільнення.
