Доповідь державного департаменту відносить Україну до числа держав, уряди яких докладають значних зусиль із метою покласти край торгівлі людьми, однак ці зусилля недостатні.
Українські жертви цієї торгівлі є у 38 країнах світу, в тому числі у Росії, Польщі, Туреччині, Німеччині, у Лівані, Ірландії, Болгарії, США, Сербії, Косово, Канаді, Сірії тощо.
Доповідь стверджує, що чоловіки з України вимушені працююти за мізерну платню у Росії та інших країнах. Жінок змушують до проституції, дітей – до жебрацтва. З іншого боку, в самій Україні змушують до рабської праці чоловіків, жінок і дітей із таких країн як Конго, Молдова, Узбекистан, Чехія, Пакистан – мовиться у звіті держдепартаменту.
Державний секретар США Гілларі Клінтон у передмові підкреслює, що «ця щорічна доповідь втілює відданість Сполучених Штатів боротьбі з торгівцями людьми, де б вони не знаходились, оскільки боротьба з рабством і відданість правам людини є частиною нашої національної ідентичності».
Україна поборює рабство, але проблеми залишаються
Автори доповіді державного департаменту віддають належне зусиллям уряду України у цьому напрямку. Документ зазначає, що за звітний період ув’язнили більшу, ніж торік кількість работоргівців, а прокурори активніше оскаржували недостатні судові вироки.
Стаття 149 Кримінального кодексу України передбачає за торгівлю людьми тюремне ув’язнення від 3 до 15 років. Однак, суди у багатьох областях України тлумачать цю статтю як відносно незначний злочин і карають за незаконне пересування робочої сили.
2010 року уряд ініціював 145 розслідувань випадків торгівлі людьми. 120 осіб було засуджено, це на 10 більше, ніж попереднього року. 60 торгівців отримали тюремне ув’знення на терміни від 3 до 15 років, 2009 року таких випадків було 33.
Та цього замало, вважають автори доповіді. Держдепартамент рекомендує українському урядові притягати до кримінальної відповідальності не лише безпосередніх учасників, а й посадових осіб, винних у торгівлі людьми. Належить надавати допомогу жертвам работоргівлі і виділяти кошти неурядовим громадським організаціям, які опікуються такими людьми. Варто з цією метою створити фонд ыз коштів, конфіскованих у работоргівців.
Українські жертви цієї торгівлі є у 38 країнах світу, в тому числі у Росії, Польщі, Туреччині, Німеччині, у Лівані, Ірландії, Болгарії, США, Сербії, Косово, Канаді, Сірії тощо.
Доповідь стверджує, що чоловіки з України вимушені працююти за мізерну платню у Росії та інших країнах. Жінок змушують до проституції, дітей – до жебрацтва. З іншого боку, в самій Україні змушують до рабської праці чоловіків, жінок і дітей із таких країн як Конго, Молдова, Узбекистан, Чехія, Пакистан – мовиться у звіті держдепартаменту.
Державний секретар США Гілларі Клінтон у передмові підкреслює, що «ця щорічна доповідь втілює відданість Сполучених Штатів боротьбі з торгівцями людьми, де б вони не знаходились, оскільки боротьба з рабством і відданість правам людини є частиною нашої національної ідентичності».
Україна поборює рабство, але проблеми залишаються
Автори доповіді державного департаменту віддають належне зусиллям уряду України у цьому напрямку. Документ зазначає, що за звітний період ув’язнили більшу, ніж торік кількість работоргівців, а прокурори активніше оскаржували недостатні судові вироки.
Стаття 149 Кримінального кодексу України передбачає за торгівлю людьми тюремне ув’язнення від 3 до 15 років. Однак, суди у багатьох областях України тлумачать цю статтю як відносно незначний злочин і карають за незаконне пересування робочої сили.
2010 року уряд ініціював 145 розслідувань випадків торгівлі людьми. 120 осіб було засуджено, це на 10 більше, ніж попереднього року. 60 торгівців отримали тюремне ув’знення на терміни від 3 до 15 років, 2009 року таких випадків було 33.
Та цього замало, вважають автори доповіді. Держдепартамент рекомендує українському урядові притягати до кримінальної відповідальності не лише безпосередніх учасників, а й посадових осіб, винних у торгівлі людьми. Належить надавати допомогу жертвам работоргівлі і виділяти кошти неурядовим громадським організаціям, які опікуються такими людьми. Варто з цією метою створити фонд ыз коштів, конфіскованих у работоргівців.
