У романі чеського письменника Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття», який розповідає про життя в Чехословаччині після її повторної радянської окупації у 1968 році, згадується про те, як новий комуністичний режим у першу чергу жорстоко розправився із бездомними псами.
Собак винищили, по суті, на очах мешканців Праги. Мілан Кундера резонно зауважує, що «антипсяча акція» була добре продуманим тестом влади для громадян тодішньої Чехословаччини. Якби ті протидіяли цьому, то, можливо, переслідування опозиції з боку каральних органів не були б такими масштабними. Але люди не відреагували на знищення невинних тварин. Після цього спецслужби взяли і їх за горло. Суспільство виявилося деморалізованим. Про моральні цінності, гуманізм, співчуття і почуття справедливості забули на багато років.
Я пригадав цей епізод із роману Кундери після повідомлення із Ужгорода про те, що там уранці, в день приїзду Віктора Януковича, масово потруїли собак. Люди бачили, як 19 травня невідомі молодики годували бездомних тварин м’ясом. Через кілька годин ті почали конати. Один із отруєних псів ледь не потрапив під колеса автомобілів з кортежу Януковича.
Ще й у п’ятницю мертвих псів із роздутими животами знаходили на центральних вулицях Ужгорода. Представники місцевої влади і міліції вже заявили про те, що вони не причетні до масового винищення бездомних тварин. Тоді хто ж це зробив? Хто взяв на себе роль «санітарів» міста у день візиту сюди Президента України?
Мені неодноразово доводилося бути присутнім на нарадах влади, що проводилися напередодні приїзду президента чи прем’єра. У ці дні будь-яке місто, до якого їде високопосадовець, живе під особливим контролем спецслужб. Тоді запроваджується посилене патрулювання, а вулиці, по яких має рухатися кортеж, перебувають під особливим контролем. Тому мені аж ніяк не віриться у самодіяльну ініціативу щодо отруєння собак. Очевидно, хтось віддав з цього приводу наказ. Бо собаки псували «картинку міста»…
Отож, собак не пошкодували. Може, українська влада таким кроком теж тестує суспільство?
А чи не тестують нас ще й справою Юрія Луценка, який через протестне голодування проти беззаконня Генпрокуратури готовий померти? Якщо ми промовчимо – наступним жертвам теж годі буде на щось сподіватися… Тільки є питання: чи не ми із вами будемо наступними?
Торік восени я був у Празі. Мій колега і журналіст Зиновій Фрис якось влаштував мені екскурсію Прагою і навколишніми містечками. Я тоді зауважив, що ніде не бачу бездомних псів і котів. Зиновій пояснив, що коли тут знаходять бездомну тварину, її відразу доправляють до притулку. А звідти її обов’язково забирає хтось із людей.
Може, так чехи спокутують свою провину перед братами нашими меншими за заподіяне їм у 1968 році…
Собак винищили, по суті, на очах мешканців Праги. Мілан Кундера резонно зауважує, що «антипсяча акція» була добре продуманим тестом влади для громадян тодішньої Чехословаччини. Якби ті протидіяли цьому, то, можливо, переслідування опозиції з боку каральних органів не були б такими масштабними. Але люди не відреагували на знищення невинних тварин. Після цього спецслужби взяли і їх за горло. Суспільство виявилося деморалізованим. Про моральні цінності, гуманізм, співчуття і почуття справедливості забули на багато років.
Я пригадав цей епізод із роману Кундери після повідомлення із Ужгорода про те, що там уранці, в день приїзду Віктора Януковича, масово потруїли собак. Люди бачили, як 19 травня невідомі молодики годували бездомних тварин м’ясом. Через кілька годин ті почали конати. Один із отруєних псів ледь не потрапив під колеса автомобілів з кортежу Януковича.
Ще й у п’ятницю мертвих псів із роздутими животами знаходили на центральних вулицях Ужгорода. Представники місцевої влади і міліції вже заявили про те, що вони не причетні до масового винищення бездомних тварин. Тоді хто ж це зробив? Хто взяв на себе роль «санітарів» міста у день візиту сюди Президента України?
Мені неодноразово доводилося бути присутнім на нарадах влади, що проводилися напередодні приїзду президента чи прем’єра. У ці дні будь-яке місто, до якого їде високопосадовець, живе під особливим контролем спецслужб. Тоді запроваджується посилене патрулювання, а вулиці, по яких має рухатися кортеж, перебувають під особливим контролем. Тому мені аж ніяк не віриться у самодіяльну ініціативу щодо отруєння собак. Очевидно, хтось віддав з цього приводу наказ. Бо собаки псували «картинку міста»…
Отож, собак не пошкодували. Може, українська влада таким кроком теж тестує суспільство?
А чи не тестують нас ще й справою Юрія Луценка, який через протестне голодування проти беззаконня Генпрокуратури готовий померти? Якщо ми промовчимо – наступним жертвам теж годі буде на щось сподіватися… Тільки є питання: чи не ми із вами будемо наступними?
Торік восени я був у Празі. Мій колега і журналіст Зиновій Фрис якось влаштував мені екскурсію Прагою і навколишніми містечками. Я тоді зауважив, що ніде не бачу бездомних псів і котів. Зиновій пояснив, що коли тут знаходять бездомну тварину, її відразу доправляють до притулку. А звідти її обов’язково забирає хтось із людей.
Може, так чехи спокутують свою провину перед братами нашими меншими за заподіяне їм у 1968 році…
