Частина перша
Частина друга
Інна Кузнецова: Будемо говорити сьогодні про європейську співпрацю України.
В першу чергу про те, що Україна веде переговори про спрощення візового режиму. Між тим європейські країни ухвалюють рішення про відновлення прикордонного та митного контролю між країнами євроспільноти. Не далі як учора про таке рішення данського уряду заявив міністр фінансів цієї країни. Уряд у Данії ухвалив рішення відновити прикордонний та митний контроль з Німеччиною та Швецією.
Як це відобразиться на наших переговорах і на наших подальших європейських устремліннях? Хоча почнімо з того, що на початку травня відбулися переговори, це такий собі перший раунд переговорів з єврокомісією про внесення змін до угоди про спрощення процедури оформлення віз, і здається, документ цей, перероблений, підписуватимуть у липні. Поки що тривають такі технічні консультації. І він стосуватиметься 3-х груп громадян. Так?
Павло Клімкін: Давайте, я напевне, розставлю крапки над «і». У нас уже є угода про спрощення видачі віз, вона працює. Досвід, в основному, є добрим, хоча, звичайно, є й багато аспектів, над якими ми досить послідовно працюємо. Але угода є. І мова йде не про переговори, не про нову угоду, а про зміни, які мають бути внесені саме в цю угоду. І це перше, на чому я б хотів наголосити.
Другий момент – з чим пов’язані ці зміни. Вони ж не впали зі стелі, вони викликані декількома важливими чинниками. По-перше, Європейський Союз схвалив новий візовий кодекс, який значною мірою змінив і концепцію, і навіть саму ідеологію візової системи Євросоюзу. Причому в багатьох випадках він її спростив. Тобто, зробив концептуально простішою і зручнішою для громадян третіх країн, які в’їжджають до Євросоюзу.
Ми бачимо значний потенціал для доопрацювання угоди, це питання політично чутливе. І декілька років тому, коли ми вели переговори про спрощення видачі віз, це була новація і для України, і для Євросоюзу. Зараз такі угоди працюють із іншими країнами, але ми, звичайно, хочемо бути піонерами. Піонерами в тому сенсі, що наша угода про спрощення видачі віз має бути найкращою і, так би мовити, найліберальнішою.
І тепер третій аспект. Ми кажемо не тільки про розширення категорії. От, наприклад, на представників неурядових організацій, релігійних організацій – це все відомо. Ми про це майже домовились, це буде досягнуто. Але наші амбіції є насправді набагато більшими.
Ось я, наприклад, розкажу, що зараз, – і навіть це написано в угоді про спрощення видачі віз, – можуть видаватися довгострокові візи до одного року чи до 5-ти, і Консульство країн-членів ЄС видають на 2 місяці, а хочуть – видають на 8 днів, якщо вважають, що громадянину України потрібно провести в країнах-членах ЄС 8 днів. Так от ми хочемо, щоб все ж таки ці візи були визначеними і видавалися на рік або на п’ять. Але були випадки, коли перебування наших громадян було обмеженим у часі і в меті, і тільки тоді слід прописати ці випадки в самій угоді. Візи можуть видаватися на менший термін, але правило має бути зовсім інше. І це значною мірою міняє концепцію угоди. І є багато інших чинників. Тобто, мова не йде просто про розширення на три категорії. Важливий момент – з цим стикаються громадяни України майже кожний день – це відомі центри аутсорсингові. Вони працюють, вони іноді створюють багато плюсів, іноді створюють, на жаль, багато мінусів, і платити потрібно більше.
Я маю сказати, що ми все одно прийдемо до цих центрів, оскільки, це пов’язано із запровадженням поступово біометрики. Біометричні паспорти будуть, біометричні документи теж будуть. І це, до речі, важлива складова наших переговорів у рамках безвізового режиму. Але ми хочемо зробити, щоб ці центри працювали на користь українських громадян, а не просто на користь посольств країн- членів ЄС.
– Ми щойно говорили лише про спрощення візового режиму. Ви сказали про безвізовий режим. Громадяни України – не тільки ті категорії, які мають право на спрощення, але хто хочуть просто поїхати до Євросоюзу, – вони мріють, звичайно, про безвізовий режим. Коли можна про таке буде говорити як про явність?
– Ми не тільки мріємо, ми і працюємо над цим досить послідовно.
– Мріють громадяни, я сказала.
– Мріють громадяни, ми всі разом маємо працювати над запровадженням безвізового режиму, оскільки це комплексна справа. Іноді чомусь вважається, що можна запровадити біометричні документи, і безвізовий режим наступить дуже швидко.
Насправді ми розпочали безвізовий діалог у 2008 році. І це комплексний процес, який включає і безпеку документів, і міграційний візовий менеджмент, він включає безпеку кордонів, інтегрований менеджмент кордонів. Тобто, є дуже багато питань, які пов’язані з належним функціонуванням безвізового режиму.
Під час останнього саміту «Україна і ЄС», який відбувся в листопаді, в Брюсселі, Україні був наданий так званий план дій у сфері безвізового режиму. Це документ, який і за змістом, і за логікою, і концептуально є майже тотожним дорожнім картам, за якими працювали балканські країни. І які, до речі, успішно впорались із цим завданням. Зараз ми, фактично, структурували це завдання, це певною мірою бюрократичне слово, я поясню, що я маю на увазі.
По-перше, ми створили механізм, як ми працюємо в рамках виконання завдань по безвізового режиму. Ми створили координаційний центр, до якого входять керівники центральних органів виконавчої влади і який очолює перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв. І у нас є національний план з виконання дій у рамках безвізового режиму, і це дуже детальний, конкретний документ, який містить і завдання, і терміни їх виконання і відповідальних за їх виконання.
– Давайте скажемо слухачам, який?
– У багатьох завданнях є різні терміни, ми дуже хочемо, щоб перша фаза цього плану завершилась уже в цьому році. Для цього потрібно виконати дуже багато завдань, ухвалити чимало важливих законів, інших нормативно-правових актів, зокрема, розбудувати інституційну структуру. Що я маю на увазі?
Наприклад, у нас нещодавно створено державну міграційну службу. Здавалося б, звичайна подія, але у нас багато років міграційний менеджмент був розпорошений на декілька різних установ. Це не є європейською практикою. От тільки зараз ми прийшли до справжньої європейської практики, і ми працюємо над цим.
Або минулого року ми ратифікували конвенцію Ради Європи про охорону персональних даних. Зараз створена відповідна служба в рамках Міністерства юстиції, і теж система розбудовується. Тобто, я просто це наводжу як приклади, щоб зрозуміти, що завдань на цьому шляху є достатньо багато. Але ці завдання можна за наявності політичної волі і за наявності відповідних ресурсів успішно виконати.
– Коли?
– Я наведу приклад. Сербія, країна, в якій майже 10 мільйонів мешканців, вона зробила це майже за два з чимось роки, і вона починала майже з нуля. Ми з нуля не починаємо. Коли ми це зробимо?
Залежить значною мірою від нас, але і це дуже важливий момент, це залежить і від того, що Ви згадали на початку передачі, від тієї атмосфери політичної, яка на сьогодні панує в ЄС, яка значною мірою пов’язана з подіями у Середземномор’ї.
– Як, до речі, це відобразиться на українцях? Тому що ці такі вибіркові прикордонні контролі і митні контролі, чи знаєте Ви з переговорів з європейськими колегами, як це відбуватиметься? От данці заявляють про те, що це буде вибірковий прикордонний контроль, буде перевірка з допомогою технічних надсучасних засобів, здається, понад 70 мільйонів доларів на це виділено, щоб зробити це оснащення.
Якщо українець зараз має візу в шенгенські країни, поїхав, скажімо, до Польщі, а там далі захотів ще кудись поїхати – він собі поїхав. А як це буде?
– Як це буде на практиці, на це має відповісти ЄС і, зокрема, ті країни, які запроваджують такий контроль. Але, перше, на чому я б хотів наголосити. Я розмовляю, фактично, з представниками всіх країн-членів ЄС, із Брюсселем постійно, і ніхто з них ніколи не казав, що наші громадяни, українці, представляють собою суттєвий елемент міграційного ризику в ЄС. Що вони представляють суттєвий елемент криміногенного ризику або творення криміногенного ризику в країнах-членах Євросоюзу.
І навпаки, як правило, сама модель поведінки українських громадян вважається в багатьох випадках майже зразковою. Тобто, наші громадяни не повинні мати якихось побоювань щодо зміни ставлення до нас. Але є елемент загального негативного ставлення до мігрантів, не українців, тих мігрантів, які на сьогодні потрапляють до Євросоюзу з Північної Африки. Це є дуже велика проблема.
Ви знаєте, що, наприклад, Італія була значною мірою шокована тисячами біженців на острові Лампедуза, і це створило відповідний емоційний фон в ЄС. Що стосується Данії. Як Ви знаєте, вона має певною мірою специфічну позицію з ряду питань у рамках ЄС, у тому числі з міграційної політики, вона може запроваджувати такі заходи, але це не значить, що інші країни можуть запроваджувати такі заходи в рамках Шенгену.
До речі, 4-го травня вийшла так звана комунікація європейської комісії, яка є комплексним підходом до міграційних питань. І там є ідея про можливість запровадження додаткового контролю всередині Шенгену, але рішення про це має ухвалюватись Євросоюзом, а не окремими країнами. Але Данія має специфічну позицію і певні вилучення.
– Можемо сказати, що поки що українцям боятися особливо нічого.
– Абсолютно нема чого. Я хочу ще раз на цьому наголосити.
– Але, з іншого боку, Ви згадали про 4 травня і про один документ, а я хочу згадати про інший документ, який теж з’явився 4-го травня, – це аналіз ризиків Європолу на 2011 рік. Там були не зовсім приємні слова для українців.
Я знаю, що Костянтин Єлисєєв, наш постійний представник у Брюсселі дуже відгукувався на цей документ несхвально. Однак, як маємо діяти?
– Я до речі, уважно вивчив цей документ, який підготував Європол і я знаю, як готуються ці звіти, зокрема, тим самим Європолом. Ми переговорили з представниками Європолу і вони, до речі, визнали, що спеціальна згадка про Україну не має під собою фактології. Європейська комісія чітко також у розмовах з Європолом підтвердила, що у неї немає побоювань – ані у Європейської комісії, ані в окремих країн-членів ЄС – щодо можливості криміногенних ризиків, пов’язаних з українськими громадянами.
Я наведу Вам дуже простий приклад. Ми є в дуже тісному контакті з нашими німецькими колегами, оскільки багато українських громадян проживає в Німеччині постійно або на тимчасовій основі. І німецькі колеги завжди кажуть, що якраз українські громадяни не представляють аж ніякого криміногенного ризику.
Інший приклад. Ми працювали дуже тісно з нашими іспанськими колегами, там теж чимало українських громадян, але іспанські колеги кажуть: «…у нас є різні групи мігрантів, за якими ми дуже уважно слідкуємо, але от українські громадяни аж ніяк не представляють якихось проблем».
– Але з іншого боку, це так як в анекдоті, «що відмиватися дуже складно»…
– Звичайно, і це, дійсно, шкода. Хоча Європол зараз розуміє, що під цим немає фактологічної основи, але тим не менше цей меседж, цей негативний сигнал пішов. Ми чітко сказали, що все ж таки він необґрунтований, це визнала Європейська комісія офіційно. Я до речі, коли був у Брюсселі на переговорах про спрощення візового режиму, мені ще раз сказали, що вони не розуміють цього. Але звіти готуються так, як вони готуються, береться якась цифра, яка вирвана із контексту, і на основі неї пишеться цей звіт.
Керівництво Європолу, звичайно, ці звіти потім читає, але читає відповідним чином. Так що такі, на жаль, сигнали трапляються, але, знову-таки, хочу сказати, що обґрунтування під собою вони не мають.
– Ви колись говорили, досить давно, що східне партнерство вигідніше для ЄС, аніж для України, на якомусь етапі було. Чи можете Ви переконати, що безвізовий режим з Україною вигідний для ЄС, не стільки для України – для України це зрозуміло, а от для ЄС?
– Для ЄС якась чітка, зрозуміла політика стосовно України, стосовно інших східноєвропейських країн грає виключно важливу роль. І саме в цьому контексті східне партнерство певною мірою є важливішим для ЄС, ніж для України, оскільки східне партнерство списане з моделі відносин України і ЄС.
Але що стосується безвізового режиму, я однозначно можу надати дуже чіткі аргументи. По-перше, зникнуть дуже багато складних речей і формальностей, пов’язаних із отриманням віз. І це дуже важливо. Другий момент, з точки зору людських контактів – вони мають критичне значення і для ЄС, не менше, а може, й більше значення.
І те, що наші громадяни будуть мати можливість вільного спілкування, більше можливості для навчання наших студентів у країнах-членах ЄС, більше можливості для легального працевлаштування.
І врешті-решт просто для людської взаємодії. Я наведу дуже простий приклад, про який усі знають. Коли Україна відмінила візовий режим з ЄС з країнами- членами ЄС, було дуже багато побоювань, починаючи від фінансових, від втрати надходжень до державного бюджету України, до насправді якихось емоційних. Але існують чіткі цифри, що в Україну наразі приїжджає набагато більше громадян країн-членів ЄС, які, до речі, залишають свої гроші в Україні, оскільки вони приїжджають. І так само українські громадяни, які будуть їздити, вони теж будуть залишати свої гроші в ЄС.
– Я хочу запропонувати Вам і нашим радіослухачам послухати, чого чекають від візового режиму українці.
– Покращення туристичного відпочинку. Деякі країни, наприклад, Іспанія, Італія, дуже упереджено ставляться до українців, як до другосортної раси.
– Я знаю, що дуже багато відмов, люди дуже багато штучно простоюють у черзі, без поважних на те причин, створюються штучні перешкоди для українських громадян.
– По-перше, це дасть якусь моральну підтримку, що все ж таки можна відчувати себе вільною людиною, вільно переміщатися по Європі. По-друге, це дасть суттєву економію коштів, тому що зараз вимагають не лише сплати за візу, але й за послуги центру, що значно дорожче виходить. По-третє,можна буде просто приїхати в аеропорт, взяти квитки на найближчий рейс і кудись полетіти.
– Коли людина не має коштів для того, щоб забезпечити елементарне проживання, чи буде вона думати про те, щоб поїхати в Євросоюз? Олігархи і так поїдуть. Ми, прості люди, навіть у межах Київської області не можемо подорожувати, то яка Європа?Це така омана велика.
– Краще туризм. Мали проблеми. Не впускали. Минулого місяця не впустили, бо в мене не було документа з готелю, де я буду проживати. Вже в аеропорту мене не пропустили, я тоді не поїхала. У мене квиток пропав.
– От такі думки пересічних киян на вулицях Києва.
– Я до речі, постійно спілкуюсь з питань спрощення видачі віз і лібералізації візової з нашими громадянами і можу навести на порядок більше прикладів і, до речі, по кожному прикладу ми працюємо. У нас є така структура – спільний візовий комітет у рамках угоди про спрощення видачі віз.
І жодного випадку, коли до наших громадян ставляться упереджено, ми просто не пропускаємо, і до речі це працює, оскільки іноді європейська комісія досить ефективно впливає на країни-члени.
Слухач: Вікторія. Харків. По-перше, дуже добре вчинила Польща, що знизила ціни на консульський збір, це одразу дало такий поштовх для наших бюджетних туристів, вчених, котрі не мають зайвих 200-300 гривень, щоб платити 30-35 євро за візовий збір. Але мені здається, що нам треба трошки більше працювати для того, щоб саме нас ідентифікували як українців. Тобто, зробити якісь певні кроки для розвитку етнічного туризму всередині країни і більше підкреслювати свою окремішність, тоді до нас будуть ставитися більш лояльно, і, може, це додасть бажання Євросоюзу. Взагалі спростити для українців візи, тому що українці себе дійсно дуже поводять чемно.
– Я дякую пані Вікторії. Це дуже хороша думка. І я – знаєте про що мрію? От буде наступного року Євро-2012 в Україні і буде ще багато подій, і ми маємо в хорошому сенсі, звичайно, рекламувати Україну, оскільки в світі, навіть у Європі, дуже багато країн. І ми маємо сказати, що Україна є унікальною.Але ми маємо показати, в чому ця унікальність. От такі знакові події, як Євро, нам у цьому дуже допоможуть.
– Україна вчора почала головування в Комітеті міністрів Ради Європи, і там було оголошено про захист прав людини як один із пріоритетів. Як це на практиці?
– Рада Європи взагалі є унікальною на Європейському просторі. Це 200 конвенцій, які хоча й будуть переглядатися з точки зору сучасного світу, є основою для дотримання прав людини. Головування України, і це перше головування за все наше 16-річне членство в організації, ми хочемо використати для просування пріоритетів усієї Ради Європи.
– Про ці пріоритети ми вже будемо говорити наступного разу. На все добре!
Частина друга
Інна Кузнецова: Будемо говорити сьогодні про європейську співпрацю України.
В першу чергу про те, що Україна веде переговори про спрощення візового режиму. Між тим європейські країни ухвалюють рішення про відновлення прикордонного та митного контролю між країнами євроспільноти. Не далі як учора про таке рішення данського уряду заявив міністр фінансів цієї країни. Уряд у Данії ухвалив рішення відновити прикордонний та митний контроль з Німеччиною та Швецією.
Як це відобразиться на наших переговорах і на наших подальших європейських устремліннях? Хоча почнімо з того, що на початку травня відбулися переговори, це такий собі перший раунд переговорів з єврокомісією про внесення змін до угоди про спрощення процедури оформлення віз, і здається, документ цей, перероблений, підписуватимуть у липні. Поки що тривають такі технічні консультації. І він стосуватиметься 3-х груп громадян. Так?
Зараз це написано в угоді про спрощення видачі віз, – можуть видаватися довгострокові візи до одного року чи до 5-ти. Але були випадки, коли перебування наших громадян було обмеженим у часі і в меті
Другий момент – з чим пов’язані ці зміни. Вони ж не впали зі стелі, вони викликані декількома важливими чинниками. По-перше, Європейський Союз схвалив новий візовий кодекс, який значною мірою змінив і концепцію, і навіть саму ідеологію візової системи Євросоюзу. Причому в багатьох випадках він її спростив. Тобто, зробив концептуально простішою і зручнішою для громадян третіх країн, які в’їжджають до Євросоюзу.
І тепер третій аспект. Ми кажемо не тільки про розширення категорії. От, наприклад, на представників неурядових організацій, релігійних організацій – це все відомо. Ми про це майже домовились, це буде досягнуто. Але наші амбіції є насправді набагато більшими.
Ось я, наприклад, розкажу, що зараз, – і навіть це написано в угоді про спрощення видачі віз, – можуть видаватися довгострокові візи до одного року чи до 5-ти, і Консульство країн-членів ЄС видають на 2 місяці, а хочуть – видають на 8 днів, якщо вважають, що громадянину України потрібно провести в країнах-членах ЄС 8 днів. Так от ми хочемо, щоб все ж таки ці візи були визначеними і видавалися на рік або на п’ять. Але були випадки, коли перебування наших громадян було обмеженим у часі і в меті, і тільки тоді слід прописати ці випадки в самій угоді. Візи можуть видаватися на менший термін, але правило має бути зовсім інше. І це значною мірою міняє концепцію угоди. І є багато інших чинників. Тобто, мова не йде просто про розширення на три категорії. Важливий момент – з цим стикаються громадяни України майже кожний день – це відомі центри аутсорсингові. Вони працюють, вони іноді створюють багато плюсів, іноді створюють, на жаль, багато мінусів, і платити потрібно більше.
Я маю сказати, що ми все одно прийдемо до цих центрів, оскільки, це пов’язано із запровадженням поступово біометрики. Біометричні паспорти будуть, біометричні документи теж будуть. І це, до речі, важлива складова наших переговорів у рамках безвізового режиму. Але ми хочемо зробити, щоб ці центри працювали на користь українських громадян, а не просто на користь посольств країн- членів ЄС.
– Ми щойно говорили лише про спрощення візового режиму. Ви сказали про безвізовий режим. Громадяни України – не тільки ті категорії, які мають право на спрощення, але хто хочуть просто поїхати до Євросоюзу, – вони мріють, звичайно, про безвізовий режим. Коли можна про таке буде говорити як про явність?
– Ми не тільки мріємо, ми і працюємо над цим досить послідовно.
– Мріють громадяни, я сказала.
Насправді ми розпочали безвізовий діалог у 2008 році. І це комплексний процес, який включає і безпеку документів, і міграційний візовий менеджмент, він включає безпеку кордонів, інтегрований менеджмент кордонів. Тобто, є дуже багато питань, які пов’язані з належним функціонуванням безвізового режиму.
Під час останнього саміту «Україна і ЄС», який відбувся в листопаді, в Брюсселі, Україні був наданий так званий план дій у сфері безвізового режиму. Це документ, який і за змістом, і за логікою, і концептуально є майже тотожним дорожнім картам, за якими працювали балканські країни. І які, до речі, успішно впорались із цим завданням. Зараз ми, фактично, структурували це завдання, це певною мірою бюрократичне слово, я поясню, що я маю на увазі.
По-перше, ми створили механізм, як ми працюємо в рамках виконання завдань по безвізового режиму. Ми створили координаційний центр, до якого входять керівники центральних органів виконавчої влади і який очолює перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв. І у нас є національний план з виконання дій у рамках безвізового режиму, і це дуже детальний, конкретний документ, який містить і завдання, і терміни їх виконання і відповідальних за їх виконання.
– Давайте скажемо слухачам, який?
Наприклад, у нас нещодавно створено державну міграційну службу. Здавалося б, звичайна подія, але у нас багато років міграційний менеджмент був розпорошений на декілька різних установ. Це не є європейською практикою. От тільки зараз ми прийшли до справжньої європейської практики, і ми працюємо над цим.
Або минулого року ми ратифікували конвенцію Ради Європи про охорону персональних даних. Зараз створена відповідна служба в рамках Міністерства юстиції, і теж система розбудовується. Тобто, я просто це наводжу як приклади, щоб зрозуміти, що завдань на цьому шляху є достатньо багато. Але ці завдання можна за наявності політичної волі і за наявності відповідних ресурсів успішно виконати.
– Коли?
– Я наведу приклад. Сербія, країна, в якій майже 10 мільйонів мешканців, вона зробила це майже за два з чимось роки, і вона починала майже з нуля. Ми з нуля не починаємо. Коли ми це зробимо?
Залежить значною мірою від нас, але і це дуже важливий момент, це залежить і від того, що Ви згадали на початку передачі, від тієї атмосфери політичної, яка на сьогодні панує в ЄС, яка значною мірою пов’язана з подіями у Середземномор’ї.
– Як, до речі, це відобразиться на українцях? Тому що ці такі вибіркові прикордонні контролі і митні контролі, чи знаєте Ви з переговорів з європейськими колегами, як це відбуватиметься? От данці заявляють про те, що це буде вибірковий прикордонний контроль, буде перевірка з допомогою технічних надсучасних засобів, здається, понад 70 мільйонів доларів на це виділено, щоб зробити це оснащення.
Якщо українець зараз має візу в шенгенські країни, поїхав, скажімо, до Польщі, а там далі захотів ще кудись поїхати – він собі поїхав. А як це буде?
І навпаки, як правило, сама модель поведінки українських громадян вважається в багатьох випадках майже зразковою. Тобто, наші громадяни не повинні мати якихось побоювань щодо зміни ставлення до нас. Але є елемент загального негативного ставлення до мігрантів, не українців, тих мігрантів, які на сьогодні потрапляють до Євросоюзу з Північної Африки. Це є дуже велика проблема.
Ви знаєте, що, наприклад, Італія була значною мірою шокована тисячами біженців на острові Лампедуза, і це створило відповідний емоційний фон в ЄС. Що стосується Данії. Як Ви знаєте, вона має певною мірою специфічну позицію з ряду питань у рамках ЄС, у тому числі з міграційної політики, вона може запроваджувати такі заходи, але це не значить, що інші країни можуть запроваджувати такі заходи в рамках Шенгену.
До речі, 4-го травня вийшла так звана комунікація європейської комісії, яка є комплексним підходом до міграційних питань. І там є ідея про можливість запровадження додаткового контролю всередині Шенгену, але рішення про це має ухвалюватись Євросоюзом, а не окремими країнами. Але Данія має специфічну позицію і певні вилучення.
– Можемо сказати, що поки що українцям боятися особливо нічого.
– Абсолютно нема чого. Я хочу ще раз на цьому наголосити.
– Але, з іншого боку, Ви згадали про 4 травня і про один документ, а я хочу згадати про інший документ, який теж з’явився 4-го травня, – це аналіз ризиків Європолу на 2011 рік. Там були не зовсім приємні слова для українців.
Я знаю, що Костянтин Єлисєєв, наш постійний представник у Брюсселі дуже відгукувався на цей документ несхвально. Однак, як маємо діяти?
Я наведу Вам дуже простий приклад. Ми є в дуже тісному контакті з нашими німецькими колегами, оскільки багато українських громадян проживає в Німеччині постійно або на тимчасовій основі. І німецькі колеги завжди кажуть, що якраз українські громадяни не представляють аж ніякого криміногенного ризику.
Інший приклад. Ми працювали дуже тісно з нашими іспанськими колегами, там теж чимало українських громадян, але іспанські колеги кажуть: «…у нас є різні групи мігрантів, за якими ми дуже уважно слідкуємо, але от українські громадяни аж ніяк не представляють якихось проблем».
– Але з іншого боку, це так як в анекдоті, «що відмиватися дуже складно»…
– Звичайно, і це, дійсно, шкода. Хоча Європол зараз розуміє, що під цим немає фактологічної основи, але тим не менше цей меседж, цей негативний сигнал пішов. Ми чітко сказали, що все ж таки він необґрунтований, це визнала Європейська комісія офіційно. Я до речі, коли був у Брюсселі на переговорах про спрощення візового режиму, мені ще раз сказали, що вони не розуміють цього. Але звіти готуються так, як вони готуються, береться якась цифра, яка вирвана із контексту, і на основі неї пишеться цей звіт.
Керівництво Європолу, звичайно, ці звіти потім читає, але читає відповідним чином. Так що такі, на жаль, сигнали трапляються, але, знову-таки, хочу сказати, що обґрунтування під собою вони не мають.
– Ви колись говорили, досить давно, що східне партнерство вигідніше для ЄС, аніж для України, на якомусь етапі було. Чи можете Ви переконати, що безвізовий режим з Україною вигідний для ЄС, не стільки для України – для України це зрозуміло, а от для ЄС?
Але що стосується безвізового режиму, я однозначно можу надати дуже чіткі аргументи. По-перше, зникнуть дуже багато складних речей і формальностей, пов’язаних із отриманням віз. І це дуже важливо. Другий момент, з точки зору людських контактів – вони мають критичне значення і для ЄС, не менше, а може, й більше значення.
І те, що наші громадяни будуть мати можливість вільного спілкування, більше можливості для навчання наших студентів у країнах-членах ЄС, більше можливості для легального працевлаштування.
І врешті-решт просто для людської взаємодії. Я наведу дуже простий приклад, про який усі знають. Коли Україна відмінила візовий режим з ЄС з країнами- членами ЄС, було дуже багато побоювань, починаючи від фінансових, від втрати надходжень до державного бюджету України, до насправді якихось емоційних. Але існують чіткі цифри, що в Україну наразі приїжджає набагато більше громадян країн-членів ЄС, які, до речі, залишають свої гроші в Україні, оскільки вони приїжджають. І так само українські громадяни, які будуть їздити, вони теж будуть залишати свої гроші в ЄС.
– Я хочу запропонувати Вам і нашим радіослухачам послухати, чого чекають від візового режиму українці.
– Покращення туристичного відпочинку. Деякі країни, наприклад, Іспанія, Італія, дуже упереджено ставляться до українців, як до другосортної раси.
– Я знаю, що дуже багато відмов, люди дуже багато штучно простоюють у черзі, без поважних на те причин, створюються штучні перешкоди для українських громадян.
– По-перше, це дасть якусь моральну підтримку, що все ж таки можна відчувати себе вільною людиною, вільно переміщатися по Європі. По-друге, це дасть суттєву економію коштів, тому що зараз вимагають не лише сплати за візу, але й за послуги центру, що значно дорожче виходить. По-третє,можна буде просто приїхати в аеропорт, взяти квитки на найближчий рейс і кудись полетіти.
– Коли людина не має коштів для того, щоб забезпечити елементарне проживання, чи буде вона думати про те, щоб поїхати в Євросоюз? Олігархи і так поїдуть. Ми, прості люди, навіть у межах Київської області не можемо подорожувати, то яка Європа?Це така омана велика.
– Краще туризм. Мали проблеми. Не впускали. Минулого місяця не впустили, бо в мене не було документа з готелю, де я буду проживати. Вже в аеропорту мене не пропустили, я тоді не поїхала. У мене квиток пропав.
– От такі думки пересічних киян на вулицях Києва.
– Я до речі, постійно спілкуюсь з питань спрощення видачі віз і лібералізації візової з нашими громадянами і можу навести на порядок більше прикладів і, до речі, по кожному прикладу ми працюємо. У нас є така структура – спільний візовий комітет у рамках угоди про спрощення видачі віз.
І жодного випадку, коли до наших громадян ставляться упереджено, ми просто не пропускаємо, і до речі це працює, оскільки іноді європейська комісія досить ефективно впливає на країни-члени.
Слухач: Вікторія. Харків. По-перше, дуже добре вчинила Польща, що знизила ціни на консульський збір, це одразу дало такий поштовх для наших бюджетних туристів, вчених, котрі не мають зайвих 200-300 гривень, щоб платити 30-35 євро за візовий збір. Але мені здається, що нам треба трошки більше працювати для того, щоб саме нас ідентифікували як українців. Тобто, зробити якісь певні кроки для розвитку етнічного туризму всередині країни і більше підкреслювати свою окремішність, тоді до нас будуть ставитися більш лояльно, і, може, це додасть бажання Євросоюзу. Взагалі спростити для українців візи, тому що українці себе дійсно дуже поводять чемно.
– Я дякую пані Вікторії. Це дуже хороша думка. І я – знаєте про що мрію? От буде наступного року Євро-2012 в Україні і буде ще багато подій, і ми маємо в хорошому сенсі, звичайно, рекламувати Україну, оскільки в світі, навіть у Європі, дуже багато країн. І ми маємо сказати, що Україна є унікальною.Але ми маємо показати, в чому ця унікальність. От такі знакові події, як Євро, нам у цьому дуже допоможуть.
– Україна вчора почала головування в Комітеті міністрів Ради Європи, і там було оголошено про захист прав людини як один із пріоритетів. Як це на практиці?
– Рада Європи взагалі є унікальною на Європейському просторі. Це 200 конвенцій, які хоча й будуть переглядатися з точки зору сучасного світу, є основою для дотримання прав людини. Головування України, і це перше головування за все наше 16-річне членство в організації, ми хочемо використати для просування пріоритетів усієї Ради Європи.
– Про ці пріоритети ми вже будемо говорити наступного разу. На все добре!
