Австрійський професор Міхаель Мозер вивчає різні слов’янські мови. Але найбільше його зацікавила українська. Бо вона, каже дослідник, завжди перебувала і перебуває у цікавих мовних ситуаціях і є під політичною загрозою.
Уже сам факт, що він займається україністикою, каже професор, є політичним явищем, до певної міри.
Професор Міхаель Мозер«Тому треба бути українськомовними, і тоді буде жити мова. Українська мова для мене відіграє важливу роль як міжнародна. Насправді, бо в багатьох країнах світу мав нагоду розмовляти українською. Коли я щось робив у галузі українознавства, реакції були дуже бурхливі, тому я так нею ретельно займаюсь», – зауважив професор Мозер.
Світ втрачає інтерес до України, української мови і культури
Професор зазначає, що нині зацікавлення до України, української мови та культури у світі незначне, якщо порівняти ще з ситуацією 5–6 років тому. У Віденському університеті одиниці студентів вивчають україністику. Як правило, ці молоді люди хочуть пізнати Україну та її культуру, щоб краще зрозуміти простір Центрально-Східної Європи, не лише через перспективи Польщі та Росії.
«Тут український чинник важливий, незалежно від того, як ми його оцінюємо. Це біда сучасної славістики, що, на жаль, славістика розвивається в чисту русистику. Я люблю російську мову, культуру, але треба знати інші мови, культури, включно з українською», – каже дослідник.
Якщо українці дозволяють собі виступати у ЗМІ, спілкуватись на роботі, у парламенті російською мовою, то мало хто поза межами країни зацікавиться українською мовою, зауважує Міхаель Мозер. Бо іноземці бачать, що в Україні можна легко і простіше спілкуватись російською, а це аж ніяк не може бути поштовхом для вивчення української мови.
«Мовне життя в Україні може бути корисним для зацікавленості Україною у світі, це має бути обов’язком українців», – наголошує професор.
У Львівському університеті імені Івана Франка професор із Відня Міхаель Мозер прочитав лекцію на тему: «Український П’ємонт? Галичина і українська мова у ХІХ столітті». Славіст дослідив галицький варіант української мови і доводить, що їй штучно і несправедливо накинули у XIX столітті термін «язичіє», бо такого виразу немає і його не слід вживати. Власне, у XIX столітті галичани свідомо переймали кращі зразки української мови з Великої України.
Уже сам факт, що він займається україністикою, каже професор, є політичним явищем, до певної міри.
Світ втрачає інтерес до України, української мови і культури
Професор зазначає, що нині зацікавлення до України, української мови та культури у світі незначне, якщо порівняти ще з ситуацією 5–6 років тому. У Віденському університеті одиниці студентів вивчають україністику. Як правило, ці молоді люди хочуть пізнати Україну та її культуру, щоб краще зрозуміти простір Центрально-Східної Європи, не лише через перспективи Польщі та Росії.
«Тут український чинник важливий, незалежно від того, як ми його оцінюємо. Це біда сучасної славістики, що, на жаль, славістика розвивається в чисту русистику. Я люблю російську мову, культуру, але треба знати інші мови, культури, включно з українською», – каже дослідник.
Якщо українці дозволяють собі виступати у ЗМІ, спілкуватись на роботі, у парламенті російською мовою, то мало хто поза межами країни зацікавиться українською мовою, зауважує Міхаель Мозер. Бо іноземці бачать, що в Україні можна легко і простіше спілкуватись російською, а це аж ніяк не може бути поштовхом для вивчення української мови.
«Мовне життя в Україні може бути корисним для зацікавленості Україною у світі, це має бути обов’язком українців», – наголошує професор.
У Львівському університеті імені Івана Франка професор із Відня Міхаель Мозер прочитав лекцію на тему: «Український П’ємонт? Галичина і українська мова у ХІХ столітті». Славіст дослідив галицький варіант української мови і доводить, що їй штучно і несправедливо накинули у XIX столітті термін «язичіє», бо такого виразу немає і його не слід вживати. Власне, у XIX столітті галичани свідомо переймали кращі зразки української мови з Великої України.
