Оце послухав, як заспокоювала українців Олена Миколайчук, голова Держінспекції з ядерного регулювання в Україні і згадав, як напередодні 26 квітня 1986 року заспокоював населення Союзу академік Алєксандров, що народився під Києвом і став одним із «батьків ядерної бомби», котру, не виключено, радянські шпигуни вкрали в США та так і не довели «до ума». Бо Росія й сьогодні здатна «знищувати своє «гнилі» ядерні бомби» лише за американські гроші і з допомогою США. Так от, Анатолій Алєксандров також казав перед 1986 роком, що радянські АЕС найбільш захищені у світі і гарантував, що може спокійно переспати на 4-му! енергоблоці Чорнобиля. Ми вже знаємо ціну цих гарантій.
Олена Миколайчук, правда, не гарантувала, що сама може переспати, наприклад, на даху Хмельницької АЕС. Але її слова про те , що «Україна має один із найвищих у світі рівнів безпеки АЕС» вартують слів саме згаданого вже академіка Алєксандрова. Бо світові експерти кажуть про українські АЕС дещо інше. Наприклад, один мій добрий знайомий розповідав, як під час будівництва блоків Запорізької АЕС, де він безпосередньо працював, ще на етапі монтажу інспектори (свої, звичайно) виявляли тисячі! недоробок, сотні з них дуже ризиковані. Так от, після цих зауважень інспекторів тут так-сяк маскували лише десятки з виявлених тисяч недоробок у конкретних вузлах АЕС. Інакше б, як наголошував мій знайомий, ці блоки ніколи не були б зведені та задіяні. Він також і тепер каже, що погано спить, бо йому часто сняться ці недоробки і те, чим вони можуть скінчитися.
Відомо, наприклад, що прості залізобетонні кріплення можуть служити лише максимум 40 років. А що ж далі? Не кажемо вже про інші технологічні, тимчасові, рішення на АЕС.
Сьогодні відомо, що близько 600 тисяч ліквідаторів Чорнобиля полишені владою напризволяще. Із 60 тисяч померлих ліквідаторів влада визнала лише, що лише близько 200 із них пішли з життя внаслідок радіації Чорнобиля. Хоча японці ще у 1986 році стверджували, що майже 30 мільйонів українців так чи інакше, зазнають негативних впливів Чорнобиля, а «Ґрінпіс» запевняє, що померло від дії Чорнобиля не менше 200 тисяч осіб.
Ну що ж ви хочете, коли у світі дивуються з того, чому Росія, Україна і Білорусь до сьогодні, через 25 років, не мають офіційних наукових висновків про вплив Чорнобиля на організм людини. Зрозуміло – чому? Бо тоді, у разі наявності чесних наукових висновків про вплив Чорнобиля, ні вони (в Кремлі), ні пан Азаров, як учора в Стамбулі, не заявляли б, що «ядерній енергетиці немає альтернативи».
Тобто, в Україні і надалі вважають, що народ переживе всі можливі катастрофи і нічого на його безпеку, на безпеку майбутніх поколінь українців, зважати. Навіть на таку, як аварії, пов’язані з «мирним атомом».
Пан Азаров також заявив журналістам в Стамбулі, що «лише багаті країни можуть собі дозволити обговорення можливостей закриття АЕС». Так от, бідні українця можуть знову й знову наражатися на вірогідності нових Чорнобилів. Правда, ніхто з українських урядових чиновників, включно з Азаровим, чи «ядерників» не заявляють вже, що готові, задля більшої психологічної лже-гарантії, переспати на даху української АЕС. Бо світ побачив, навіть на прикладі високотехнологічної Японії, що ядерна енергетика є дуже ризикованою, не надійною справою. Чи може ви готові спати на даху української АЕС?
Олена Миколайчук, правда, не гарантувала, що сама може переспати, наприклад, на даху Хмельницької АЕС. Але її слова про те , що «Україна має один із найвищих у світі рівнів безпеки АЕС» вартують слів саме згаданого вже академіка Алєксандрова. Бо світові експерти кажуть про українські АЕС дещо інше. Наприклад, один мій добрий знайомий розповідав, як під час будівництва блоків Запорізької АЕС, де він безпосередньо працював, ще на етапі монтажу інспектори (свої, звичайно) виявляли тисячі! недоробок, сотні з них дуже ризиковані. Так от, після цих зауважень інспекторів тут так-сяк маскували лише десятки з виявлених тисяч недоробок у конкретних вузлах АЕС. Інакше б, як наголошував мій знайомий, ці блоки ніколи не були б зведені та задіяні. Він також і тепер каже, що погано спить, бо йому часто сняться ці недоробки і те, чим вони можуть скінчитися.
Відомо, наприклад, що прості залізобетонні кріплення можуть служити лише максимум 40 років. А що ж далі? Не кажемо вже про інші технологічні, тимчасові, рішення на АЕС.
Сьогодні відомо, що близько 600 тисяч ліквідаторів Чорнобиля полишені владою напризволяще. Із 60 тисяч померлих ліквідаторів влада визнала лише, що лише близько 200 із них пішли з життя внаслідок радіації Чорнобиля. Хоча японці ще у 1986 році стверджували, що майже 30 мільйонів українців так чи інакше, зазнають негативних впливів Чорнобиля, а «Ґрінпіс» запевняє, що померло від дії Чорнобиля не менше 200 тисяч осіб.
Ну що ж ви хочете, коли у світі дивуються з того, чому Росія, Україна і Білорусь до сьогодні, через 25 років, не мають офіційних наукових висновків про вплив Чорнобиля на організм людини. Зрозуміло – чому? Бо тоді, у разі наявності чесних наукових висновків про вплив Чорнобиля, ні вони (в Кремлі), ні пан Азаров, як учора в Стамбулі, не заявляли б, що «ядерній енергетиці немає альтернативи».
Тобто, в Україні і надалі вважають, що народ переживе всі можливі катастрофи і нічого на його безпеку, на безпеку майбутніх поколінь українців, зважати. Навіть на таку, як аварії, пов’язані з «мирним атомом».
Пан Азаров також заявив журналістам в Стамбулі, що «лише багаті країни можуть собі дозволити обговорення можливостей закриття АЕС». Так от, бідні українця можуть знову й знову наражатися на вірогідності нових Чорнобилів. Правда, ніхто з українських урядових чиновників, включно з Азаровим, чи «ядерників» не заявляють вже, що готові, задля більшої психологічної лже-гарантії, переспати на даху української АЕС. Бо світ побачив, навіть на прикладі високотехнологічної Японії, що ядерна енергетика є дуже ризикованою, не надійною справою. Чи може ви готові спати на даху української АЕС?
