Попри тривожні новини з Японії, члени італійського уряду наполягають на входженні країни до ядерної системи Євросоюзу. На цьому шляху, як запевняють міністри, Італія уважно виконує всі європейські нормативи. В уряді наголошують, що ситуацію в Японії не слід порівнювати з реальністю італійською і загалом європейською.
За словами міністра закордонних справ Франко Фраттіні, в Японії набагато вищий ризик потужних землетрусів, ніж в Італії, і до того ж атомні електростанції там старого покоління.
Такі надзвичайні випадки, як аварія на атомній станції «Фукусіма» внаслідок землетрусу і цунамі, у Європі малоймовірні, вважає його колега, міністр з економічного розвитку Паоло Романі.
«Ми повинні далі дотримуватися наших планів, відомих у Європі, а це виробництво електроенергії з природних копалин, із відновлюваних джерел та за допомогою атомних технологій. Не слід піддаватися емоціям, треба бути свідомими і готовими до реалізації серйозного плану», – додав міністр Романі.
Багато слів і мало справ
Щоб полегшити скрутну ситуацію з енергоресурсами, 80 відсотків яких Італія імпортує, прийшовши до влади три роки, тому кабмін Сільвіо Берлусконі почав втілювати ідею в життя.
Уряд підписав угоду про атомну співпрацю з французами, які зобов’язалися допомогти збудувати чотири сучасних АЕС в Італії. Заплановані інвестиції на суму 30 мільярдів євро. Перша атомна станція має запрацювати 2020 року.
За спостереженнями оглядачів, суттєвих кроків для реалізації амбіційного і суперечливого проекту за цей час не сталося. Не ухвалені відповідні закони, не визначені місця будівництва нових АЕС і немає згоди у регіонах на розташування атомних реакторів.
В очікуванні референдуму
Окремі аналітики переконані, що з огляду на ядерну небезпеку в Японії атомне питання в Італії опиняється під великим сумнівом. Журналістка Лючія Аннунціата наголошує і на політичному аспекті.
«Питання атомної енергетики – це швидше не технологічна проблема, а проблема недовіри населення до політиків, – каже вона. – Щоб дати дозвіл на зведення атомного реактора, треба бути абсолютно впевненим у цілісності самої держави, яка не буде здійснювати незаконні оборудки довкола будівництва, яка буде утримувати реактор у безпечному стані, де не буде проникнення мафіозних структур, які замість цементу мішатимуть вапно».
У кожній області є супротивники атомних програм або пасивні прибічники, котрі вважають, що «атомна енергія потрібна, але реактори хай будуть подалі від мого села». У червні має відбутися референдум з приводу будівництва атомних реакторів на території Італії. Опозиціонери-лівоцентристи вкотре закликають урядовців відмовитися від «самогубчих планів», або ж цю ідею, переконані вони, відхилять на референдумі громадяни.
1987 року після катастрофи на Чорнобильській АЕС більшість італійців висловилася на референдумі проти виробництва атомної енергії на своїх теренах.
За словами міністра закордонних справ Франко Фраттіні, в Японії набагато вищий ризик потужних землетрусів, ніж в Італії, і до того ж атомні електростанції там старого покоління.
Такі надзвичайні випадки, як аварія на атомній станції «Фукусіма» внаслідок землетрусу і цунамі, у Європі малоймовірні, вважає його колега, міністр з економічного розвитку Паоло Романі.
«Ми повинні далі дотримуватися наших планів, відомих у Європі, а це виробництво електроенергії з природних копалин, із відновлюваних джерел та за допомогою атомних технологій. Не слід піддаватися емоціям, треба бути свідомими і готовими до реалізації серйозного плану», – додав міністр Романі.
Багато слів і мало справ
Щоб полегшити скрутну ситуацію з енергоресурсами, 80 відсотків яких Італія імпортує, прийшовши до влади три роки, тому кабмін Сільвіо Берлусконі почав втілювати ідею в життя.
Уряд підписав угоду про атомну співпрацю з французами, які зобов’язалися допомогти збудувати чотири сучасних АЕС в Італії. Заплановані інвестиції на суму 30 мільярдів євро. Перша атомна станція має запрацювати 2020 року.
За спостереженнями оглядачів, суттєвих кроків для реалізації амбіційного і суперечливого проекту за цей час не сталося. Не ухвалені відповідні закони, не визначені місця будівництва нових АЕС і немає згоди у регіонах на розташування атомних реакторів.
В очікуванні референдуму
Окремі аналітики переконані, що з огляду на ядерну небезпеку в Японії атомне питання в Італії опиняється під великим сумнівом. Журналістка Лючія Аннунціата наголошує і на політичному аспекті.
«Питання атомної енергетики – це швидше не технологічна проблема, а проблема недовіри населення до політиків, – каже вона. – Щоб дати дозвіл на зведення атомного реактора, треба бути абсолютно впевненим у цілісності самої держави, яка не буде здійснювати незаконні оборудки довкола будівництва, яка буде утримувати реактор у безпечному стані, де не буде проникнення мафіозних структур, які замість цементу мішатимуть вапно».
У кожній області є супротивники атомних програм або пасивні прибічники, котрі вважають, що «атомна енергія потрібна, але реактори хай будуть подалі від мого села». У червні має відбутися референдум з приводу будівництва атомних реакторів на території Італії. Опозиціонери-лівоцентристи вкотре закликають урядовців відмовитися від «самогубчих планів», або ж цю ідею, переконані вони, відхилять на референдумі громадяни.
1987 року після катастрофи на Чорнобильській АЕС більшість італійців висловилася на референдумі проти виробництва атомної енергії на своїх теренах.
