«Тризуб». Політичні в’язні чи хулігани?

Частина перша


Частина друга

Ірина Штогрін: Для тих, хто, можливо, не знає, нагадаю, що ця ситуація вже розвивається з 7-го січня. І на сьогоднішній день вона полягає в тому, що є 15 затриманих людей, яких звинувачують у кримінальному злочині, але офіційно міліція каже, що це хуліганство. У той же час їх утримують, не відпускають з-під варти, і багато з них скаржаться на те, що є неналежні умови їхнього утримання, а родичі декого із затриманих заявили, що до їхніх дітей, до їхніх рідних застосовували катування.

Для того, щоб ми зрозуміли про що, власне, йдеться, я попрошу зараз поставити фрагмент розмови, яку ми записали із заступником голови «Тризубу» Андрієм Тарасенком.

Андрій Тарасенко: Всього заарештовано по Україні 15осіб, але не всі «тризубівці», троє не є членами організації.

– Де вони зараз утримуються?

Андрій Тарасенко: Двоє на Франківщині і тринадцять у Запоріжжі.

– А звідки ці люди?

Андрій Тарасенко: З Київщини, з Харківщини, з Франківщини, із Запоріжжя.

– Чи всі вони мають адвокатів?

Андрій Тарасенко: По Артему Циганку, хлопець із Запоріжжя, друзі говорять,що до цих пір адвокат до нього не може ніяк добитися.

– У справі Пилипа Тарана і його батька? Стверджують, що Пилипа катували, застосовуючи електрошок. Як це вдалося дізнатися, і чи можна було б це підтвердити?

Андрій Тарасенко: 8-го січня - час його затримання. От тільки 10-го лютого( більше місяця вже пройшло), вперше до нього зміг потрапити адвокат. Адвокат його побачила і вжахнулась. Два дні вона намагалась добитись, щоб судово-медичну експертизу провели , але міліція цього не дала зробити.

Вони взагалі забороняють знімати і фотографувати, забирають мобільний телефон, коли попадають адвокати до затриманих. Вона розповіла всі ці жахи, приїхавши вже, поговоривши з мамою. На даний момент вона готує скарги, позовні заяви – все, що потрібно в даному випадку.

Мене тягали 5 діб без усяких санкцій суду, без пояснень, без документів. Вже пройшло більше місяця, а мені не повернули навіть паспорта, не говорячи вже про вилучення в мене особистих речей – одяг і рюкзак з цілою купою речей моїх. Зате покатали на літаку.

– Тих, кого затримали, чартерним рейсом відправили, окрім двох, у Запоріжжя, щоб там утримувати, у Запорізькому слідчому ізоляторі.

Перше запитання до пана Ніказакова. Скажіть, будь ласка, як Ви як адвокат бачите зсередини те, як протікають ці справи, пов’язані із пошкодженням бюсту Сталіна? Чи, на Вашу думку, дотримуються усі вимоги закону?

Віктор Ніказаков

Віктор Ніказаков: Важко зрозуміти, як вони протікають. Тому що виглядає так, що хтось намагається створити кримінальну справу з нічого. Спочатку було сказано, що це був терористичний акт, потім якісь розмови про незаконні воєнізовані формування. А насправді це була акція проти пропаганди сталінізму. І чому вона перетворилася у таку справу, я досі не знайшов собі відповіді.

Я бачив дивні речі, я бачив постанову заступника міністра внутрішніх справ, який створив слідчу групу з найкращих фахівців Києва, Франківська, Запоріжжя, фахівців-слідчих, які повинні були в короткий час з якихось важливих причин розкрити якийсь злочин. Який злочин? Я не бачу тут злочину.

– Ваш підзахисний – це Лабайчук? Це той, хто зняв на відео момент, коли активісти «Тризубу» відділили, відпиляли голову бюсту Сталіна і потім виклав це в інтернет?

Віктор Ніказаков: Так.

– У чому конкретно його звинувачують?

Віктор Ніказаков: У напівтемряві пиляли голову диктатору, який визнаний злочинцем, за законодавством України, а хуліганство кваліфікується як порушення громадського порядку.

Віктор Ніказаков: Він учасник, виявляється, злочинної групи, яка, за попередньою домовленістю, вчинила хуліганство. І це, власне, кваліфікується як «групповое хулиганство».Все викладається російською мовою, тому що всі хлопці – українці, і їхня мова українська. «С особенной дерзостью, с особенным цинизмом», у напівтемряві пиляли голову диктатору, який визнаний злочинцем, за законодавством України, а хуліганство кваліфікується як порушення громадського порядку.

Вибачте, хто порушує громадський порядок? Ті, хто встановив цю скульптуру чи ті, хто намагається привернути увагу до цього порушення закону? Насправді, ці молоді люди-патріоти, можливо, обрали дещо екстремальний спосіб привернення уваги. Але у них не було вибору.

– Як кваліфікує цю ситуацію із затриманими у справі «Тризубу», пошкодженням бюсту Сталіна заступник міністра внутрішніх справ Віктор Ратушняк? Він це зробив на прес-конференції ще наприкінці січня, але з тих пір ситуація не помінялася.

Віктор Ратушняк: Кваліфіковані ці дії як кримінальний злочин.. .Вони це все знімали на відео. І на сьогоднішній день вони арештовані. Оцінку попередню, в тому що це злочин, дали міліція, прокуратура…

На сьогоднішній день це слідство триває. І якщо в суді, коли буде слухатись ця справа, буде дана оцінка, що це не є злочин, ці люди будуть випущені і буде вибачення чи ще щось. На сьогоднішній день це розцінюється, як …хуліганство.

– Отже, хуліганство. Пане Захаров, за час Вашої правозахисної діяльності, Ви багато знаєте таких справ, таких «хуліганів», яких так довго утримували в слідчих ізоляторах.

Євген Захаров

Євген Захаров: Ні. Якби це було справді хуліганство (там є і друга частина, і третя частина), якщо там було б ще насильство і так далі, то була б інша справа.

Але я не можу ніяк погодитися з такою кваліфікацією цих дій. Бо хуліганство – це грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Але в цій справі мотиву явної неповаги до суспільства нема. Оскільки суспільство саме дуже негативно поставилося до ініціативи встановлення цього бюсту. Були соціологічні дослідження, і відомо, що близько 60-ти відсотків опитаних до цієї ідеї поставилися негативно. Так само, як і ці молоді хлопці. У них був не мотив неповаги до суспільства, а в них був мотив висловити своє ставлення, свої погляди до Сталіна і до того, що йому ставлять пам’ятник. Вони були цим обурені і так вчинили.

Тобто, це жодним чином не є хуліганством, а це є такою екстравагантною формою вираження своїх поглядів. І таких форм може бути дуже багато. Усі вони захищаються статтею 10 Європейської конвенції, яка в даному випадку просто брутально порушена українською владою.

І тому я змушений їхні дії оцінювати як політичне переслідування. А хлопці ці є типовими політичними в’язнями. Я абсолютно певен, що якщо буде заява до Європейського суду з їх боку, то ЄС цю позицію підтримає. Оскільки він у численних справах щодо курдів …уже говорив, що стаття 10 не залишає ніяких обмежень для політичної дискусії.

Це типова політична дискусія. Типова в тому сенсі, що в одних людей є погляди, що вони Сталіна люблять і хочуть поставити пам’ятник, і думки свої висловлюють таким чином, а інші проти цього, його розбивають і так далі.

Ми маємо втручання держави, дуже серйозне, у вигляді арештів цих хлопців, їх утримання під вартою, яке я вважаю необґрунтованим, жорстоким запобіжним заходом. Їхні дії кваліфікувати як хуліганство – це дуже грубе порушення 10-ї статті конвенції.

Отже, я вважаю, краще б було цю справу закрити, по хуліганству, хлопців випустити, бо буде сором потім на ввесь світ для української держави.

– Заступник міністра внутрішніх справ Віктор Ратушняк також говорив, як усе почалося. Почалося, мовляв, з того, що правоохоронні органи отримали повідомлення про те, що є таке озброєне формування. Вони цих людей знайшли, затримали і виявили у них зброю.

Вже спочатку перше повідомлення можна простежити по повідомленнях інформаційних агентств. У ньому йшлося про те, що затримали в одній машині, їх було багато, і там якраз і знайшли багато зброї. Але потім у подальших повідомленнях з’ясувалося, що під час обшуків знайшли зброю.

Члени «Тризубу» стверджують, що один із тих, кого учора, до речі, Рогатинський суд не звільнив з-під варти, 60-літній затриманий, у якого, стверджують правоохоронці, знайшли автомат Калашникова, він це заперечує, що це його автомат. Ця людина є інвалідом ІІ групи, два інфаркти, цукровий діабет. Але Рогатинський суд учора відмовив відпустити його з-під варти.

Інша зброя – стартові пістолети, це те, що використовується у спортивних іграх і так далі – це стверджує «Тризуб». Я лиш передаю їхню інформацію. Правоохоронці кажуть, що насправді там була певна зброя, яку вони кваліфікують як порушення правил.

Євген Захаров: Я перепрошую. Цих 9 хлопців не обвинувачують у незаконному зберіганні зброї. Їм це не пред’являлося, їм це не інкримінується. Ми кажемо про історію з Сталіним.

– Із Бичеком і Стемпіцьким?

Євген Захаров: У них справді справа кримінальна, вони мешкають на Івано-Франківщині – у незаконному зберіганні зброї. Це інша справа. І тут я не можу коментувати і нічого сказати поки, іде слідство. А тут апріорі можна сказати, що складу злочину, який інкримінується, немає тут. З точки зору міжнародних стандартів це брутальне втручання...

Віктор Ніказаков: Чому вони сидять?

Євген Захаров: І сидіти вони не повинні. Порушувалися їхні права на захист.

– А чому сидять, пане Ніказаков? Я можу запитати як журналіст Вас, адвоката? Ваша думка з цього приводу?

Віктор Ніказаков: Є загроза сталінізму в Україні, і є певні сили, які якимось чином намагаються ситуацію цю повернути на свою користь.

Віктор Ніказаков: У мене є міркування. Колись було за совєтів: «тело №1 – Ленин, тело №2– Сталин». Зараз у нас незалежна держава, тіло №1 – наш Президент. І чомусь виникає така ситуація, коли якась шкода для тіла №2 загрожує нашому тілу №1.

Я так розумію, що суспільство це відчуває, і є загроза сталінізму в Україні, і є певні сили, які якимось чином намагаються ситуацію цю повернути на свою користь, тобто залякати в кожному випадку прояв якоїсь вільної думки, як щойно сказав пан Захаров. Дискусії вони намагаються обернути у якусь кримінальну ситуацію і роблять кримінальниками наших дітей. Так не годиться.

– Ви як адвокат спілкувалися зі слідчими?

Віктор Ніказаков: Я з ним спілкувався на формальному рівні і на неформальному рівні. Так от на неформальному рівні багато хто з них називає цю кримінальну справу, вибачте, «брєд».

Євген Захаров: Маячня.

– Я навчалася за радянських часів і трохи поїздила по Радянському Союзу, була в його різних куточках. Я чітко пам’ятаю, що я ніде не бачила пам’ятника Сталіну, в Радянському Союзі. Єдине, про що писали, я там не була, але на батьківщині Сталіна був бюст, усі інші пам’ятники його були ліквідовані, демонтовані після ХХ з’їзду партії. Так чи ні?

Євген Захаров: Так, так, звичайно.

– Ми намагаємося з’ясувати, чи є політичними в’язнями члени організації «Тризуб». Є такий ще один момент, який дуже суттєвий у цій справі, мені так видається, і багато хто про це каже, – це те, що у нас усі крапки у питанні того, чи можемо ми засуджувати Сталіна як організатора штучного голоду в Україні, через який загинули мільйони людей на цій території?

Чи є законодавчий висновок з цього приводу? І якраз це запитання учора в ефірі Вашої Свободи поставила моя колега Інна Кузнецова нашому вчорашньому гостю, голові Вищої ради юстиції Володимиру Колесниченку.

У цій розмові також ми дали можливість пану Колесниченку почути свідчення Жанни Стемпіцької, матері заарештованого 20-літного Пилипа Тарана.

– Інна Кузнецова: У нас же діє закон про Голодомор. Його ж ніхто не відміняв. Згідно з цим законом, Сталін поза законом?

Володимир Колесниченко: Визначити те, що він поза законом? Ну, Сталін не засуджений же. Я хотів би сказати, що винуватий тоді, коли є відповідний вирок, рішення суду. Оскільки я юрист, я повинен говорити тими термінами і тими поняттями, які вкладаються в поняття правосуддя.

– Інна Кузнецова: Просто ці люди з організації «Тризуб» зараз затримані, тривалий час перебувають у місцях попереднього ув’язнення.

Володимир Колесниченко: Ми знаємо, що Робін Гуд теж діяв, принаймні з літератури, в інтересах скривджених.

Разом з тим мова йде про те, що державою регламентований порядок захисту порушеного права. Якщо ці люди вважали, що цей пам’ятник якимось чином, можливо, скривджує їхню історичну пам'ять, можливо, у них були постраждалі від репресій, коли Сталін був керівником держави, то треба робити це у визначений законом спосіб. А якщо ми навіть справедливість будемо поновлювати , і сім’я загиблої людини катувати буде обвинуваченого або винного, то це неправильно.

– Інна Кузнецова: Ми розмовляли з мамою одного із затриманих, Пилипа Тарана. Її звати Жанна Стемпіцька.

Жанна Стемпіцька: Що Вам розказати за сина? Мінімум – катували 5 годин на добу, максимум – до 15. Застосовували електрошок, підключали до геніталій, під нігті вколювали голки, від палиць чи дубинок, я не знаю, як вони правильно називаються, залишені синяки, і на хребті є гематома. У нього все всередині пече. Важко, може сидіти тільки на твердому, важко йому ходити.

Володимир Колесниченко: Це вкрай недобре, це неправильно, це злочин з боку тих, хто повинен здійснювати ці заходи щодо утримання цієї особи або щодо проведення дізнання чи слідства. Треба діяти по закону.

Якщо такі випадки є, я рекомендую пані Жанні звертатися до прокуратури. Якщо це неможливо або прокуратура не реагує на це, звертатися до суду на бездіяльність або на інші дії цих людей, які причетні до цих тортур.

– Ірина Штогрін: Пане Захаров, я попрошу Вас першого, як правозахисника, прокоментувати те, що Ви почули, те , що сказав Володимир Колесниченко, голова Вищої ради юстиції.

Євген Захаров: Саме Сталін був організатором штучного голоду, який забрав життя мільйонів людей в Україні і він організатор масових убивств. Я сприймаю цей пам’ятник і встановлення його, як образу і наругу.

Євген Захаров: Ви знаєте, він правий у тому, що саме суд може назвати людину злочинцем і ніхто інший. І законодавчо такі речі не визначаються. Суду такого не було. Той суд, що був по Голодомору, він на попередній стадії був закінчений, вироку такого не було.

З другого боку, ми всі добре знаємо, що саме Сталін був організатором штучного голоду, який забрав життя мільйонів людей в Україні і він організатор масових убивств. І це задокументовано. Сором і ганьба, що таке відбувається в нашій країні. У мене такий погляд. У мене в родині було репресовано 14 людей.

У мене також рідні від голоду загинули тоді. Безперечно, я сприймаю цей пам’ятник і встановлення його, як образу і наругу. І жодним чином я це інакше сприйняти не можу. Те, що ці хлопці вчинили (спиляли голову), це не хуліганство.

У крайньому випадку можна говорити, що вони шкоду нанесли, бо це власність комуністів, що його встановили. У них інша точка зору, бо вони хочуть цього кабалісімуса вшановувати. Вони витратили кошти, ну, ставте питання про відшкодування шкоди, і не більше. Але за це саджати до СІЗО і звинувачувати у хуліганстві – це політичне переслідування. У мене немає в цьому абсолютно ніяких сумнівів.

– Пане Ніказаков, я не знаю, чи можете Ви, як адвокат, критикувати чи якось коментувати те, що сказав голова Вищої ради юстиції.

Віктор Ніказаков: Янукович, 25 жовтня, зустрічаючись з прем’єр-міністром Канади, сказав: «Ми засуджуємо злочини сталінізму». Так якщо ви засуджуєте, за що ви катуєте власних дітей? Це такий абсурд, це поза межами права.

Віктор Ніказаков: Звичайно я можу. Є мертві і живі. Для живих потрібен суд, перш ніж їх позбавляти волі, перш ніж їм застосовувати якісь заходи. Немає суду, а вони вже страждають, їх катують, їх позбавили волі. А пан Колесниченко розмірковує, чи був злочинцем Сталін.

Для того, щоб визначити Сталіна злочинцем, достатньо прочитати Закон України «Про Голодомор», де в преамбулі написано, що «був злочинний сталінський режим». Наш Президент чинний, Янукович, 25 жовтня, зустрічаючись з прем’єр-міністром Канади, сказав: «Ми засуджуємо злочини сталінізму». Так якщо ви засуджуєте, за що ви катуєте власних дітей? Це такий абсурд, це поза межами права. Право нам рекомендує поважати гідність, поважати недоторканність. Наших дітей катують заради чого? Заради цього ідола, вибачте, садової скульптури чи малої архітектурної форми?

– Пане Ніказаков, але вчора прокуратура Запорізької області повідомила, що не виявила застосування тортур до члена Всеукраїнської організації «Тризуб» Пилипа Тарана з боку працівників запорізького слідчого ізолятора. Перевірку провели у відповідь на звернення родичів Тарана.

Я процитую: «14 лютого Прокуратура провела термінову перевірку зазначених фактів і встановила, що від Тарана після того, як його помістили в слідчий ізолятор 26 січня при первинному огляді в медичній частині установи, скарг на стан здоров’я не надійшло, погіршення його самопочуття і тілесних ушкоджень виявлено не було, при прокурорській перевірці затриманий особисто спростовував будь-яке застосування до нього недозволених заходів впливу та катувань за весь час перебування в СІЗО, зазначивши, що звернувся за медичною допомогою лише один раз і її отримав».

Ось таке повідомлення прес-служби прокуратури. І Генеральна прокуратура 8 лютого, я нагадаю, прес-служба Генеральної прокуратури повідомила, що вони провели кілька перевірок і жодних фактів катування не встановили.

Скажіть, будь-ласка, як зробити так, щоб звільнити? І як зробити так, щоб умови утримання цих людей були належні, пане Захаров?

Євген Захаров: Я перепрошую, вони перевіряли щодо СІЗО, а про катування йшлося в міліції, а не в СІЗО. Це абсолютно різні установи, це служба пенітенціарна, а то міліція. Крім того, в інтернеті було повідомлення…

Віктор Ніказаров: Вони не перевіряли, вони брешуть. Я отримав лист Лобайчука. Я направив лист зі своїм супроводом. Вони кажуть, ви не направляли, тому що у Вас немає довіреності від Лобайчука. Ну, це абсурд, як може Лобайчук у тюрмі написати довіреність?! Вони не перевіряють, вони дурять усіх.

– Отже, наші гості вважають, що це політична справа, справа проти «Тризубу».