Зі слідчого ізолятора Юрій Луценко, серед іншого, закликає співвітчизників боротися за свої права. В 2006 році саме цю мету він декларував під час створення «Народної самооборони». Тогочасні буклети з портретом Луценка і зображенням кулака рясніли обіцянками покласти край свавіллю корумпованої влади і закликами не боятися відстоювати свої права. Зрештою, промовиста назва проекту – Народна самооборона – говорила сама за себе. Тоді багато хто повірив полум’яному польовому командирові помаранчевого Майдану.
Проте, провівши в парламент чимало людей і ставши міністром, Юрій Віталійович не зробив НІЧОГО, аби ці обіцянки втілити. А дарма. Адже, якби він принаймні намагався втілити в життя передвиборні гасла «Народної самооборони», то не опинився би там, де перебуває зараз. Бо спроможний до самооборони народ просто не дозволив би владі поводити себе так нахабно, як вона поводить себе зараз. Утім, до реальної народної самооборони руки в «самбістів» не дійшли.
Один з батьків-засновників «Народної самооборони» якось розповів, що попервах «Народна самооборона» справді задумувалася як широкий громадянський рух, з наголосом на боротьбі за права і свободи громадян. Утім, невдовзі перемогла бізнес-позиція – і «Народна самооборона» стала складовою пропрезидентського блоку НУНС. Так було вигідніше. Нещодавно – знову ж таки, завдяки перемозі бізнесу – більшість соратників Луценка опинилися в провладній більшості.
Хочеться побажати Юрію Луценку якнайшвидше опинитися на свободі. Хочеться вірити, що після перебування в місцях позбавлення волі він зрозуміє, що народна самооборона – це не лише вдалий передвиборний бренд, а те, чого справді потребує українське суспільство.
Проте, провівши в парламент чимало людей і ставши міністром, Юрій Віталійович не зробив НІЧОГО, аби ці обіцянки втілити. А дарма. Адже, якби він принаймні намагався втілити в життя передвиборні гасла «Народної самооборони», то не опинився би там, де перебуває зараз. Бо спроможний до самооборони народ просто не дозволив би владі поводити себе так нахабно, як вона поводить себе зараз. Утім, до реальної народної самооборони руки в «самбістів» не дійшли.
Один з батьків-засновників «Народної самооборони» якось розповів, що попервах «Народна самооборона» справді задумувалася як широкий громадянський рух, з наголосом на боротьбі за права і свободи громадян. Утім, невдовзі перемогла бізнес-позиція – і «Народна самооборона» стала складовою пропрезидентського блоку НУНС. Так було вигідніше. Нещодавно – знову ж таки, завдяки перемозі бізнесу – більшість соратників Луценка опинилися в провладній більшості.
Хочеться побажати Юрію Луценку якнайшвидше опинитися на свободі. Хочеться вірити, що після перебування в місцях позбавлення волі він зрозуміє, що народна самооборона – це не лише вдалий передвиборний бренд, а те, чого справді потребує українське суспільство.
