Звичайно прислівник «безальтернативно» – не нове слово, і воно не є чиїмось винаходом. Однак останнього року в Німеччині його почали вживати особливо часто. Переважно це робили політики. А запустила цей прислівник, так би мовити, в активний вжиток ніхто інший як німецький канцлер Анґела Меркель, пояснив франкфуртський германіст Горст-Дітер Шлоссер.
«Найчіткіше його почала вживати пані Меркель. Саме вона використала його, коли намагалася пояснити, чому так необхідно надати Греції фінансову допомогу. Потім це слово почало «гуляти» на різних політичних рівнях», – зауважив Шлоссер. Своє рішення члени журі пояснили так: хто вже на початку дискусії говорить про безальтернативність, той лише посилює зневіру громадян у політиці.
Про «безальтернативність» 2010 року німецькі політики говорили й відносно таких суперечливих проектів, як реформа системи охорони здоров’я, розбудова франкфуртського аеропорту або спорудження нового підземного залізничного вокзалу в Штутгарті. Як повідомив Шлоссер, цього року журі отримало від людей загалом понад 600 пропозицій на присудження титулу «найгірше слово року», серед яких найчастіше зустрічався саме прислівник «безальтернативно».
Публічна дискусія про чистоту мови
Спеціальне журі на чолі з 73-річним Горстом-Дітером Шлоссером щорічно обирає «найгірше слово року». Традиційно свої засідання науковці проводять у стінах Франкфуртського університету. Перше місце необов’язково надається тому слову, яке найчастіше згадували дописувачі. У копіткій роботі члени журі беруть до уваги передусім зміст. Йдеться про слова, які не те що засмічують, але не прикрашають мову, носять образливий або цинічний характер.
Але навіщо все це? «Один успіх ми вже точно маємо. Один раз на рік по всій країні розгортається публічна дискусія навколо німецької мови. І скажіть мені, коли було щось подібне?» – тішиться Шлоссер. І справді після того, як журі оголосило «найгірше слово року», німецька преса рясніє коментарями, цю подію обговорюють на радіо й телебаченні.
Цього року критика пролунала також на адресу вислову: «...той, хто відмовляється від інтеграції». У німецькій мові це одне слово. Його активно почав вживати федеральний міністр внутрішніх справ Томас де Мезьєр. Мігранти, мовляв, не хочуть інтегруватися в німецьке суспільство. Водночас, зауважують філологи, виключається той факт, що держава зі свого боку робить замало для інтеграції іноземців.
«Найчіткіше його почала вживати пані Меркель. Саме вона використала його, коли намагалася пояснити, чому так необхідно надати Греції фінансову допомогу. Потім це слово почало «гуляти» на різних політичних рівнях», – зауважив Шлоссер. Своє рішення члени журі пояснили так: хто вже на початку дискусії говорить про безальтернативність, той лише посилює зневіру громадян у політиці.
Про «безальтернативність» 2010 року німецькі політики говорили й відносно таких суперечливих проектів, як реформа системи охорони здоров’я, розбудова франкфуртського аеропорту або спорудження нового підземного залізничного вокзалу в Штутгарті. Як повідомив Шлоссер, цього року журі отримало від людей загалом понад 600 пропозицій на присудження титулу «найгірше слово року», серед яких найчастіше зустрічався саме прислівник «безальтернативно».
Публічна дискусія про чистоту мови
Спеціальне журі на чолі з 73-річним Горстом-Дітером Шлоссером щорічно обирає «найгірше слово року». Традиційно свої засідання науковці проводять у стінах Франкфуртського університету. Перше місце необов’язково надається тому слову, яке найчастіше згадували дописувачі. У копіткій роботі члени журі беруть до уваги передусім зміст. Йдеться про слова, які не те що засмічують, але не прикрашають мову, носять образливий або цинічний характер.
Але навіщо все це? «Один успіх ми вже точно маємо. Один раз на рік по всій країні розгортається публічна дискусія навколо німецької мови. І скажіть мені, коли було щось подібне?» – тішиться Шлоссер. І справді після того, як журі оголосило «найгірше слово року», німецька преса рясніє коментарями, цю подію обговорюють на радіо й телебаченні.
Цього року критика пролунала також на адресу вислову: «...той, хто відмовляється від інтеграції». У німецькій мові це одне слово. Його активно почав вживати федеральний міністр внутрішніх справ Томас де Мезьєр. Мігранти, мовляв, не хочуть інтегруватися в німецьке суспільство. Водночас, зауважують філологи, виключається той факт, що держава зі свого боку робить замало для інтеграції іноземців.
