Автор романів «Ключ» та «Чорний ворон», письменник Василь Шкляр упевнений, що похвалитися так званим «чистим» детективом українська література поки не може. Серед причин – зокрема й історичні. «Детектив – зрештою, як і інші жанри, які дуже ваблять глядача, як-то еротика чи містика, – вони не дістали належного розвитку в нашій літературі, тому що ми були тривалий час підневільною нацією. А письменники підневільної нації швидше стають проповідниками, аніж художниками», – вважає він.
Василь Шкляр розповідає, що для жодного зі своїх творів попередньо не складав схему викладу, адже вірить, що твір має захоплювати у процесі ознайомлення з ним не лише читача, а й самого автора.
«Багато авторів не починають писати, доки не знають кінцівку. Для мене найважче почати: знайти перше речення, перший абзац, інтонацію. Цю інтонацію важливо витримати сторінок п’ятнадцять, а далі події вже не залежать від автора», – додає письменник.
Письменники не готові до відповідальності
Автор романів «Нічний молочник» та «Добрий янгол смерті» Андрій Курков зазначає, що в процесі написання детективних історій його найбільше приваблює така собі керована імпровізація. «Якщо створилися персонажі, справжні, з характерами, то вони вже не будуть тебе слухатися», – каже письменник.
Андрій Курков припускає, що особливі перспективи в українській літературі міг би мати жанр історичного детективу. Однак для підготовки такого твору потрібно докладати багато зусиль і брати на себе відповідальність, до якої, вважає письменник, українські письменники переважно не готові.
«Зараз, коли є доступ до архівів, покоління письменників не може писати академічно. Зазвичай, якщо людина хоче дізнатися про щось, вона шукає матеріал. Після прочитання книг, документів, після інтерв’ю зі свідками, цей досвід стає досвідом письменника, з яким у майбутньому можна працювати. Але наголошую: це праця. А у нас чомусь вважається, що творчість не може бути працею, що творчість – це задоволення», – додає він.
Василь Шкляр та Андрій Курков також привідкрили завісу над своїми черговими романами. Припускають, що без елементів детективу точно не минеться.
Василь Шкляр розповідає, що для жодного зі своїх творів попередньо не складав схему викладу, адже вірить, що твір має захоплювати у процесі ознайомлення з ним не лише читача, а й самого автора.
«Багато авторів не починають писати, доки не знають кінцівку. Для мене найважче почати: знайти перше речення, перший абзац, інтонацію. Цю інтонацію важливо витримати сторінок п’ятнадцять, а далі події вже не залежать від автора», – додає письменник.
Письменники не готові до відповідальності
Автор романів «Нічний молочник» та «Добрий янгол смерті» Андрій Курков зазначає, що в процесі написання детективних історій його найбільше приваблює така собі керована імпровізація. «Якщо створилися персонажі, справжні, з характерами, то вони вже не будуть тебе слухатися», – каже письменник.
Андрій Курков припускає, що особливі перспективи в українській літературі міг би мати жанр історичного детективу. Однак для підготовки такого твору потрібно докладати багато зусиль і брати на себе відповідальність, до якої, вважає письменник, українські письменники переважно не готові.
«Зараз, коли є доступ до архівів, покоління письменників не може писати академічно. Зазвичай, якщо людина хоче дізнатися про щось, вона шукає матеріал. Після прочитання книг, документів, після інтерв’ю зі свідками, цей досвід стає досвідом письменника, з яким у майбутньому можна працювати. Але наголошую: це праця. А у нас чомусь вважається, що творчість не може бути працею, що творчість – це задоволення», – додає він.
Василь Шкляр та Андрій Курков також привідкрили завісу над своїми черговими романами. Припускають, що без елементів детективу точно не минеться.
