Тим часом Держкомстат інформує: в Україні рівень безробіття знижується (дані за листопад – 400 тисяч безробітних). Хоча прихованих безробітних у 4-5 разів більше, зазначають експерти.
400 тисяч безробітних в Україні у листопаді цього року, названі Держкомстатом, це лише верхівка айсберга. Адже рівень зареєстрованого безробіття – це відношення чисельності зареєстрованих у державній службі зайнятості до працездатного населення. А скільки незареєстрованих, людей без роботи? Точну цифру визначити неможливо, йдеться тільки про оцінки, говорять деякі фахівці.
А начальник управління політики зайнятості Мінпраці Володимир Єрасов стверджує, що зменшується не лише кількість безробітних офіційних, а й безробітних незареєстрованих. За його даними, упродовж року рівень прихованого безробіття скоротився удвічі й сягає зараз близько чотирьохсот тисяч осіб. «Нема сенсу грати в приховане безробіття. По-перше, штрафні санкції, по-друге, певні заходи щодо врегулювання ринку праці, по-третє, це надання дотацій роботодавцю. Роботодавець сьогодні не зацікавлений мати приховане безробіття. Йому краще взяти працівника з ринку праці і отримати відповідну дотацію», - впевнений Єрасов.
Не всі експерти погоджуються з тим, що рівень прихованого безробіття скорочується. Вони називають цифри у кілька разів вищі, ніж наведена представниками влади статистика. Колишній міністр економіки, нині народний депутат Сергій Терьохін теж вважає, що рівень прихованого безробіття є більшим, ніж про це свідчать офіційні дані. Тим більше, що міжнародні та українські критерії визначення числа безробітних є різними, каже він. «Багато людей, які втратили роботу, не доходять до служб зайнятості або бояться їх, оскільки є багато передумов отримання допомоги по безробіттю, наприклад, щоб у тебе не було машини. Процедура опитування за правилам Міжнародної організації праці вимагає великої вибірки, тобто це такий собі маленький перепис безробітних. Це неможливо робити кожного місяця, тож статисти просто беруть офіційну інформацію, яка їм поступає, а не опитують людей».
Страх втратити роботу інтернаціональний
Щоб не потрапити до числа тих, хто поневіряється (зареєстровано чи ні)
у пошуках заробітку, українці іноді тримаються за свою роботу як тільки можуть. Працюють без трудової угоди, без лікарняних, із відпустками тільки за власний рахунок, отримуючи зарплату в конверті, терплячи свавілля начальства тощо, констатують експерти.
Страх втратити роботу - одне з найбільших переживань і для італійців. 40 відсотків мешканців Апеннін бояться такої долі. Якщо до економічної кризи її могли втратити переважно люди із тимчасовими угодами, то тепер це може загрожувати і менеджеру з постійним робочим контактом, розповідає римська кореспондентка Радіо Свобода. Наприклад, зараз кільканадцять тисяч робочих найбільшого в країні приватного автоконцерну ФІАТ місяцями сидять у вимушених відпустках. Через реструктуризацію компанії і скорочення робочих місць їхні сподівання повернутися до рідного цеху дуже примарні. Не краща ситуація і на багатьох підприємствах малого та середнього бізнесу, де йдеться не про скорочення штату, а про згортання діяльності в цілому.
Щомісяця рівень безробіття в Італії поволі підвищується, і за останніми даними, сягнув 8,3 відсотка. Офіційно на Апеннінах понад 2 мільйони безробітних. Однак тривожнішими вважають показники молодіжної незайнятості, у цій сфері Італія б’є рекорди з-поміж своїх європейських сусідів. Рівень безробіття серед людей віком 15-24 роки становить 26,4 відсотки.
Але доволі активний тут і тіньовий ринок праці. Як інформує статистичне агентство ISTAT, лише минулого року людей, які працюють без контрактів і не сплачують податків, налічувалося 3 мільйони. Нелегальні робітники – в основному, італійці, іноземці становлять невеликий відсоток. За класифікацією Міжнародного валютного фонду, Італія посідає другу після Греції позицію стосовно поширення «чорного» ринку праці, що наближається до 27 відсотків.
Винен не лише роботодавець
Киянка Катерина працює в одній із рекламних агенцій. Роботою дівчина задоволена, всупереч тому, що отримує зарплату «в конверті», не має оплачуваної відпустки і лікарняних. «Працюю тут 4 роки і 6 місяців. Не зважаючи на багато нюансів, ця робота мені дуже дорога. Бо знаю багато прикладів, коли люди вільно до цього ставилися, звільнялися, а потім дуже довго не могли знайти роботу. Я вважаю, що треба цінувати те, що в тебе є зараз. Серед мінусів своєї роботи можу назвати те, що мені доводиться часто затримуватися, буває і до першої ночі. Деколи доводиться працювати на вихідних, ну і зарплата, звісно, не така велика, як хотілося б. Крім того, увесь цей час я працюю без трудової книжки і на конвертах. І ніякої трудової угоди», - розповідає дівчина.
Український роботодавець у більшості випадків має монопольне право нав’язувати працівникові свої, часто несправедливі умови. Це констатує
заступник голови Федерації профспілок України Григорій Осовий. «Працедавець говорить: а, то ти не хочеш на таких умовах працювати? То за дверима ще 5 людей чекають цієї роботи! Тож роботодавець спекулює на такому надлишковому попиті на дане робоче місце». Але таке становище можна змінити, переконує Осовий. «Має бути програма збереження і розвитку трудового потенціалу, яке передбачає генеральну схему створення робочих місць. Вона повинна гарантувати кожній людині, яка може і бажає працювати, або бути найманим працівником, або влаштовуватися через самозайнятість, або займатися підприємницькою діяльністю. Тобто 3 варіанти, з яких людина вибирає, які має нахили чи кваліфікацію, чи спроможність».
Але робітники часто й самі, без тиску, погоджуються працювати без угод. Про це говорить експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександра Бетлій. «Люди самі не зацікавлені брати участь у наших усіх обов’язкових соціальних фондах. Тому що середня пенсія не досить сильно відрізняється від мінімальної пенсії. Тобто, як би ти не працював, у тебе пенсія не буде сильно відрізнятися від мінімальної».
Погоджуючись працювати без трудової угоди, без лікарняних, із відпустками лише за власний рахунок, отримувати зарплату в конверті, робітники тільки збільшують ризик втрати роботи. Адже працедавцеві легше позбутися людини без трудового договору, ніж того, хто числиться офіційно і може оскаржити своє звільнення у суді.
400 тисяч безробітних в Україні у листопаді цього року, названі Держкомстатом, це лише верхівка айсберга. Адже рівень зареєстрованого безробіття – це відношення чисельності зареєстрованих у державній службі зайнятості до працездатного населення. А скільки незареєстрованих, людей без роботи? Точну цифру визначити неможливо, йдеться тільки про оцінки, говорять деякі фахівці.
А начальник управління політики зайнятості Мінпраці Володимир Єрасов стверджує, що зменшується не лише кількість безробітних офіційних, а й безробітних незареєстрованих. За його даними, упродовж року рівень прихованого безробіття скоротився удвічі й сягає зараз близько чотирьохсот тисяч осіб. «Нема сенсу грати в приховане безробіття. По-перше, штрафні санкції, по-друге, певні заходи щодо врегулювання ринку праці, по-третє, це надання дотацій роботодавцю. Роботодавець сьогодні не зацікавлений мати приховане безробіття. Йому краще взяти працівника з ринку праці і отримати відповідну дотацію», - впевнений Єрасов.
Не всі експерти погоджуються з тим, що рівень прихованого безробіття скорочується. Вони називають цифри у кілька разів вищі, ніж наведена представниками влади статистика. Колишній міністр економіки, нині народний депутат Сергій Терьохін теж вважає, що рівень прихованого безробіття є більшим, ніж про це свідчать офіційні дані. Тим більше, що міжнародні та українські критерії визначення числа безробітних є різними, каже він. «Багато людей, які втратили роботу, не доходять до служб зайнятості або бояться їх, оскільки є багато передумов отримання допомоги по безробіттю, наприклад, щоб у тебе не було машини. Процедура опитування за правилам Міжнародної організації праці вимагає великої вибірки, тобто це такий собі маленький перепис безробітних. Це неможливо робити кожного місяця, тож статисти просто беруть офіційну інформацію, яка їм поступає, а не опитують людей».
Страх втратити роботу інтернаціональний
Щоб не потрапити до числа тих, хто поневіряється (зареєстровано чи ні)
у пошуках заробітку, українці іноді тримаються за свою роботу як тільки можуть. Працюють без трудової угоди, без лікарняних, із відпустками тільки за власний рахунок, отримуючи зарплату в конверті, терплячи свавілля начальства тощо, констатують експерти.
Страх втратити роботу - одне з найбільших переживань і для італійців. 40 відсотків мешканців Апеннін бояться такої долі. Якщо до економічної кризи її могли втратити переважно люди із тимчасовими угодами, то тепер це може загрожувати і менеджеру з постійним робочим контактом, розповідає римська кореспондентка Радіо Свобода. Наприклад, зараз кільканадцять тисяч робочих найбільшого в країні приватного автоконцерну ФІАТ місяцями сидять у вимушених відпустках. Через реструктуризацію компанії і скорочення робочих місць їхні сподівання повернутися до рідного цеху дуже примарні. Не краща ситуація і на багатьох підприємствах малого та середнього бізнесу, де йдеться не про скорочення штату, а про згортання діяльності в цілому.
Щомісяця рівень безробіття в Італії поволі підвищується, і за останніми даними, сягнув 8,3 відсотка. Офіційно на Апеннінах понад 2 мільйони безробітних. Однак тривожнішими вважають показники молодіжної незайнятості, у цій сфері Італія б’є рекорди з-поміж своїх європейських сусідів. Рівень безробіття серед людей віком 15-24 роки становить 26,4 відсотки.
Але доволі активний тут і тіньовий ринок праці. Як інформує статистичне агентство ISTAT, лише минулого року людей, які працюють без контрактів і не сплачують податків, налічувалося 3 мільйони. Нелегальні робітники – в основному, італійці, іноземці становлять невеликий відсоток. За класифікацією Міжнародного валютного фонду, Італія посідає другу після Греції позицію стосовно поширення «чорного» ринку праці, що наближається до 27 відсотків.
Винен не лише роботодавець
Киянка Катерина працює в одній із рекламних агенцій. Роботою дівчина задоволена, всупереч тому, що отримує зарплату «в конверті», не має оплачуваної відпустки і лікарняних. «Працюю тут 4 роки і 6 місяців. Не зважаючи на багато нюансів, ця робота мені дуже дорога. Бо знаю багато прикладів, коли люди вільно до цього ставилися, звільнялися, а потім дуже довго не могли знайти роботу. Я вважаю, що треба цінувати те, що в тебе є зараз. Серед мінусів своєї роботи можу назвати те, що мені доводиться часто затримуватися, буває і до першої ночі. Деколи доводиться працювати на вихідних, ну і зарплата, звісно, не така велика, як хотілося б. Крім того, увесь цей час я працюю без трудової книжки і на конвертах. І ніякої трудової угоди», - розповідає дівчина.
Український роботодавець у більшості випадків має монопольне право нав’язувати працівникові свої, часто несправедливі умови. Це констатує
заступник голови Федерації профспілок України Григорій Осовий. «Працедавець говорить: а, то ти не хочеш на таких умовах працювати? То за дверима ще 5 людей чекають цієї роботи! Тож роботодавець спекулює на такому надлишковому попиті на дане робоче місце». Але таке становище можна змінити, переконує Осовий. «Має бути програма збереження і розвитку трудового потенціалу, яке передбачає генеральну схему створення робочих місць. Вона повинна гарантувати кожній людині, яка може і бажає працювати, або бути найманим працівником, або влаштовуватися через самозайнятість, або займатися підприємницькою діяльністю. Тобто 3 варіанти, з яких людина вибирає, які має нахили чи кваліфікацію, чи спроможність».
Але робітники часто й самі, без тиску, погоджуються працювати без угод. Про це говорить експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександра Бетлій. «Люди самі не зацікавлені брати участь у наших усіх обов’язкових соціальних фондах. Тому що середня пенсія не досить сильно відрізняється від мінімальної пенсії. Тобто, як би ти не працював, у тебе пенсія не буде сильно відрізнятися від мінімальної».
Погоджуючись працювати без трудової угоди, без лікарняних, із відпустками лише за власний рахунок, отримувати зарплату в конверті, робітники тільки збільшують ризик втрати роботи. Адже працедавцеві легше позбутися людини без трудового договору, ніж того, хто числиться офіційно і може оскаржити своє звільнення у суді.
