Сьогодні людей на Майдані небагато. І тому особливо гостро відчувається їхня беззахисність. Мабуть, не один генерал Януковича радить йому розчавити цей гурт непокірних. Дарма, що серед них багато його колишніх прихильників.
Учора я прийшов на Майдан якраз під час виступу шахтаря-інваліда з Донецька. Той сказав, що за Президента Ющенка він мав пенсію 3 тисячі гривень. А тепер отримує лише півтори тисячі. Він кричав: «Геть Януковича!» І таких, як цей чоловік, тут принаймні кілька сотень.
Маятник хитнувся в інший бік. Тепер схід України виє від влади регіоналів. Там протверезіння від «бажаної» колись влади синьо-білих прийшло значно швидше, аніж до помаранчевого електорату від влади Ющенка-Тимошенко.
Особливість нинішніх протестів полягає в тому, що їх очолюють, по суті, аноніми. Є якийсь оргкомітет. Але заяви робляться від загалу. Політиків підприємці попередили, щоб ті не лізли на трибуну і не намагалися «очолити процес». Політиків тут сприймають як пройдисвітів і …сексуальних збоченців. Їх скидають із сцени, як сміття, коли ті намагаються захопити мікрофон. Підприємницький демос не хоче передоручати свою долю жодній українській партії-проститутці.
Але підприємцям усе ж потрібна допомога. Допомога професіоналів. Бо у них досі немає власної символіки, поліграфічної продукції. Зрештою, «власних» пісень теж ще не мають. І про таку допомогу вони повинні попросити – через голови політиків.
Що буде далі? Спрогнозувати розвиток подій важко.
Але очевидно, що вже невдовзі буде дуже холодно...
Чи ці люди переможуть? Можливо, й так. Переможуть, щоб невдовзі знову розчаруватися...
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Учора я прийшов на Майдан якраз під час виступу шахтаря-інваліда з Донецька. Той сказав, що за Президента Ющенка він мав пенсію 3 тисячі гривень. А тепер отримує лише півтори тисячі. Він кричав: «Геть Януковича!» І таких, як цей чоловік, тут принаймні кілька сотень.
Маятник хитнувся в інший бік. Тепер схід України виє від влади регіоналів. Там протверезіння від «бажаної» колись влади синьо-білих прийшло значно швидше, аніж до помаранчевого електорату від влади Ющенка-Тимошенко.
Особливість нинішніх протестів полягає в тому, що їх очолюють, по суті, аноніми. Є якийсь оргкомітет. Але заяви робляться від загалу. Політиків підприємці попередили, щоб ті не лізли на трибуну і не намагалися «очолити процес». Політиків тут сприймають як пройдисвітів і …сексуальних збоченців. Їх скидають із сцени, як сміття, коли ті намагаються захопити мікрофон. Підприємницький демос не хоче передоручати свою долю жодній українській партії-проститутці.
Але підприємцям усе ж потрібна допомога. Допомога професіоналів. Бо у них досі немає власної символіки, поліграфічної продукції. Зрештою, «власних» пісень теж ще не мають. І про таку допомогу вони повинні попросити – через голови політиків.
Що буде далі? Спрогнозувати розвиток подій важко.
Але очевидно, що вже невдовзі буде дуже холодно...
Чи ці люди переможуть? Можливо, й так. Переможуть, щоб невдовзі знову розчаруватися...
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
