Голова комітету підкреслив, що ніяких поступок Києву щодо припинення будівництво «Південного потоку» не буде, а до будівництва «Північного потоку» Росію спонукали дії самої України. Так що всі сподівання Президента Віктора Януковича щодо зміни російської енергетичної політики виявилися марними, і росіяни не приховують цього.
Питання не в тому, хто сьогодні і завтра буде Президентом України. Питання в російських інтересах. І навіть не в державних. Адже кожне будівництво підводного газогону – це величезні гроші. І люди, які лобіюють ці проекти, від цих грошей ніколи не відмовляться.
Однак це не означає, що з Росією не можна вести вдалих енергетичних переговорів. Це продемонстрував недавній візит Володимира Путіна до Болгарії. Із своїм колегою, головою болгарського уряду Бойком Борисовим, Путін домовився про участь Софії у будівництві «Південного потоку». Проте домовився на болгарських умовах, після кількох років переговорів.
Болгари змогли домогтися свого. А українці?
Коли Борисов прийшов до влади в Болгарії, він доручив перевірити відповідність вже досягнутих домовленостей щодо «Південного потоку» болгарським національним інтересам. В Москві були неймовірно незадоволені, погрожували «викинути» Болгарію з проекту, почали паралельні переговори із Румунією – але в результаті все закінчилося зовсім непогано для болгар.
Більше того, «Газпром» запропонував Болгарії знижку на постачання газу, якої безуспішно домагається Україна. І хоча Володимир Путін та голова правління «Газпрому» Олексій Міллер продовжують наполягати на тому, що ця знижка немає нічого спільного із участю Болгарії в будівництві «Південного потоку», всі добре розуміють – без такого компромісу згоди Софії годі було чекати!
Та й це ще не все. Після закінчення російсько-болгарських перемовин Європейська комісія побачила в ухвалених документах порушення нового європейського енергетичного законодавства. Болгарія не проти піти на поступки Брюсселю. Росія – проти, однак буде змушена це зробити.
А тепер давайте порівняємо досягнення пана Борисова із досягненнями Президента України в енергетичній сфері. Неважко зрозуміти: якщо б Україна займала сильну позицію на переговорах з Росією, усвідомлювала б своє реальне значення як транзитної держави, навряд чи хто читав би її депутатам нотації. А якщо б ми були частиною єдиної Європи, Москва змушена була б підписувати із нами угоди, які б відповідали прийнятим в ЄС підходам до постачання енергоносіїв.
Так що не варто ображатися на російських керівників, коли ми самі залюбки граємо роль енергетичних хлопчаків для биття...
Питання не в тому, хто сьогодні і завтра буде Президентом України. Питання в російських інтересах. І навіть не в державних. Адже кожне будівництво підводного газогону – це величезні гроші. І люди, які лобіюють ці проекти, від цих грошей ніколи не відмовляться.
Однак це не означає, що з Росією не можна вести вдалих енергетичних переговорів. Це продемонстрував недавній візит Володимира Путіна до Болгарії. Із своїм колегою, головою болгарського уряду Бойком Борисовим, Путін домовився про участь Софії у будівництві «Південного потоку». Проте домовився на болгарських умовах, після кількох років переговорів.
Болгари змогли домогтися свого. А українці?
Коли Борисов прийшов до влади в Болгарії, він доручив перевірити відповідність вже досягнутих домовленостей щодо «Південного потоку» болгарським національним інтересам. В Москві були неймовірно незадоволені, погрожували «викинути» Болгарію з проекту, почали паралельні переговори із Румунією – але в результаті все закінчилося зовсім непогано для болгар.
Більше того, «Газпром» запропонував Болгарії знижку на постачання газу, якої безуспішно домагається Україна. І хоча Володимир Путін та голова правління «Газпрому» Олексій Міллер продовжують наполягати на тому, що ця знижка немає нічого спільного із участю Болгарії в будівництві «Південного потоку», всі добре розуміють – без такого компромісу згоди Софії годі було чекати!
Та й це ще не все. Після закінчення російсько-болгарських перемовин Європейська комісія побачила в ухвалених документах порушення нового європейського енергетичного законодавства. Болгарія не проти піти на поступки Брюсселю. Росія – проти, однак буде змушена це зробити.
А тепер давайте порівняємо досягнення пана Борисова із досягненнями Президента України в енергетичній сфері. Неважко зрозуміти: якщо б Україна займала сильну позицію на переговорах з Росією, усвідомлювала б своє реальне значення як транзитної держави, навряд чи хто читав би її депутатам нотації. А якщо б ми були частиною єдиної Європи, Москва змушена була б підписувати із нами угоди, які б відповідали прийнятим в ЄС підходам до постачання енергоносіїв.
Так що не варто ображатися на російських керівників, коли ми самі залюбки граємо роль енергетичних хлопчаків для биття...
