– Як на вашу думку, наскільки вдало доопрацювали проект Податкового кодексу?
– Технічна якість документу навіть впала, порівняно з попередньою редакцією. Якщо ж іти по документу, то я б хотів окремо зупинитися на розділі другому – «адміністрування податків». Як на мене, то воно погіршилося і стало більш фіскальним порівняно навіть до того, що було в першому читанні.
Скажімо, у багатьох підприємств є проблеми з неприйняттям податківцями звітності. Законопроект жодним чином цієї проблеми не вирішує. Там зазначено, що в кожному такому випадку має проводитися розслідування і винних осіб мають притягати до відповідальності відповідно до закону. До якого закону? Чи він зараз є, чи його нема? Якщо нема, то притягти до відповідальності неможливо. А якщо є, то я не чув жодного випадку, аби когось з податківців притягли до відповідальності. Йдеться про десятки тисяч декларацій, які не приймаються в підприємств щомісяця.
Далі. Сьогодні арешт активів підприємства фактично неможливий. Але кодекс передбачає арешт активів і, більше того, придумали єзуїтську норму адмінарешт за рішенням керівника податкового органу не більше ніж на 96 годин. Продовження арешту – тільки за рішенням суду. І що зробили далі – у разі звернення до суду арешт активів вважається продовженим аж до кінцевого рішення суду, яке набуде чинності. Кінцеве – це рішення касаційної інстанції, тобто, це – кілька років.
– Депутати зможуть під час розгляду виправити ці недоліки?
– Це нереально, мабуть. Навіть, виходячи з технічного обсягу роботи. І знову-таки – це не робиться на слух, це досить копітка робота.
Хочу ще зауважити: проект кодексу не виконує забов’язання щодо кодифікації. Тобто, зведення до єдиного нормативного акту всіх податкових норм. Наведу приклад зі строками подання декларацій. Стаття 49.1 говорить, що податкова декларація подається за звітний період, встановлений цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Ну, навіщо ж тоді говорити про кодекс, якщо в нас є й інші нормативно-правові акти?! І так у багатьох випадках.
– Микола Азаров наголошує, що кодекс передбачає зменшення податкового тиску. Ви з цим погоджуєтесь?
– Не бачу я тут зниження тиску. Так, для окремих галузей певне зниження є, але для більшості галузей – фактично, тиск збільшується.
Головний показник – це податкова база: до чого застосовується ставка податку. Наприклад, якщо у нас база 100, а податок – 25, то я заплачу 25. А якщо податок зменшити до 20, а базу збільшити до 130, то я заплачу (рахує на калькуляторі) 26. Тобто, фактично, я плачу податку на одиницю більше, хоча формально ставку податку зменшили.
– У цій ситуації краще держбюджет ухвалювати на старій податковій базі?
– Так, бо неможливо так трусити економіку за місяць до нового року, навіть якби це були дуже гарні зміни. А вони не дуже гарні: ми міняємо погане на дуже погане або на трохи краще.
А над проектом Податкового кодексу треба працювати. Є потреба у вдосконаленні законодавства, але спочатку треба визначитися із напрямком цих змін. Бо те, що ми зараз бачимо, в багатьох випадках передбачає не захист інтересів платників податків, а можливості для збільшення адміністративного тиску. А ми і так у цьому відношенні одна з найгірших юрисдикцій у світі.
– Технічна якість документу навіть впала, порівняно з попередньою редакцією. Якщо ж іти по документу, то я б хотів окремо зупинитися на розділі другому – «адміністрування податків». Як на мене, то воно погіршилося і стало більш фіскальним порівняно навіть до того, що було в першому читанні.
Скажімо, у багатьох підприємств є проблеми з неприйняттям податківцями звітності. Законопроект жодним чином цієї проблеми не вирішує. Там зазначено, що в кожному такому випадку має проводитися розслідування і винних осіб мають притягати до відповідальності відповідно до закону. До якого закону? Чи він зараз є, чи його нема? Якщо нема, то притягти до відповідальності неможливо. А якщо є, то я не чув жодного випадку, аби когось з податківців притягли до відповідальності. Йдеться про десятки тисяч декларацій, які не приймаються в підприємств щомісяця.
Далі. Сьогодні арешт активів підприємства фактично неможливий. Але кодекс передбачає арешт активів і, більше того, придумали єзуїтську норму адмінарешт за рішенням керівника податкового органу не більше ніж на 96 годин. Продовження арешту – тільки за рішенням суду. І що зробили далі – у разі звернення до суду арешт активів вважається продовженим аж до кінцевого рішення суду, яке набуде чинності. Кінцеве – це рішення касаційної інстанції, тобто, це – кілька років.
– Депутати зможуть під час розгляду виправити ці недоліки?
– Це нереально, мабуть. Навіть, виходячи з технічного обсягу роботи. І знову-таки – це не робиться на слух, це досить копітка робота.
Хочу ще зауважити: проект кодексу не виконує забов’язання щодо кодифікації. Тобто, зведення до єдиного нормативного акту всіх податкових норм. Наведу приклад зі строками подання декларацій. Стаття 49.1 говорить, що податкова декларація подається за звітний період, встановлений цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Ну, навіщо ж тоді говорити про кодекс, якщо в нас є й інші нормативно-правові акти?! І так у багатьох випадках.
– Микола Азаров наголошує, що кодекс передбачає зменшення податкового тиску. Ви з цим погоджуєтесь?
– Не бачу я тут зниження тиску. Так, для окремих галузей певне зниження є, але для більшості галузей – фактично, тиск збільшується.
Головний показник – це податкова база: до чого застосовується ставка податку. Наприклад, якщо у нас база 100, а податок – 25, то я заплачу 25. А якщо податок зменшити до 20, а базу збільшити до 130, то я заплачу (рахує на калькуляторі) 26. Тобто, фактично, я плачу податку на одиницю більше, хоча формально ставку податку зменшили.
– У цій ситуації краще держбюджет ухвалювати на старій податковій базі?
– Так, бо неможливо так трусити економіку за місяць до нового року, навіть якби це були дуже гарні зміни. А вони не дуже гарні: ми міняємо погане на дуже погане або на трохи краще.
А над проектом Податкового кодексу треба працювати. Є потреба у вдосконаленні законодавства, але спочатку треба визначитися із напрямком цих змін. Бо те, що ми зараз бачимо, в багатьох випадках передбачає не захист інтересів платників податків, а можливості для збільшення адміністративного тиску. А ми і так у цьому відношенні одна з найгірших юрисдикцій у світі.
