Німецькі журналісти вже встигли придумати йому прозвисько: «Суддя Педаль газу». За один тиждень юрист Гельмут Кньонер виправдав понад 40 порушників. Сам служитель Феміди, однак, відхрещується від того, щоб його розглядали як прихильника любителів прокататися з вітерцем і вказує на брак чітких законів для таких випадків.
Зараз все це здійснюється на підставі параграфу, який застосовується для боротьби з тероризмом. Але ж це не правильно, застосувати антитерористичний параграф відносно порушників обмеження швидкості, аргументує Кньонер. «Виникає запитання, чи законодавці не можуть ухвалити чіткі закони, аби уникнути можливого зловживання, яке може пояснюватися прагненням заробити великі гроші», – пояснює в своїх інтерв’ю суддя.
Підставою для таких міркувань є й часто не зрозумілий принцип, за яким встановлюються радарні фотокамери. Кньонен висловлює сумнів, що головним мотивом є безпека руху. «Чимало місцевих бюджетів відчувають тиск порожніх скарбниць», – каже він.
Велика спокуса заробити на водіях
Подібну думку висловив і юрист Йорг Ельснер із Об’єднання німецьких адвокатів. «Правила, які діють у федеральних землях, передбачають, що радарні фотокамери повинні встановлюватися поблизу шкіл, дитячих садків. Але на практиці все виглядає інакше. Прилади можна зустріти на великих трасах, де панують великі швидкості. Там вони фіксують найбільше порушень. Часто мета полягає в заробітку, ніж у забезпеченні безпеки руху», – пояснив Ельснер у розмові з другим каналом німецького телебачення.
Однак водіям, яких уже виправдав суддя Гельмут Кньонер, ще зарано радіти. Прокуратура західнонімецького міста Білефельд хоче оскаржити його рішення у вищій судовій інстанції. Але поки це станеться мине ще мабуть не один місяць. Гельмут Кньонер тим часом продовжує виправдовувати любителів швидкої їзди, які за це йому можуть тільки сказати: «Дякую!»
Зараз все це здійснюється на підставі параграфу, який застосовується для боротьби з тероризмом. Але ж це не правильно, застосувати антитерористичний параграф відносно порушників обмеження швидкості, аргументує Кньонер. «Виникає запитання, чи законодавці не можуть ухвалити чіткі закони, аби уникнути можливого зловживання, яке може пояснюватися прагненням заробити великі гроші», – пояснює в своїх інтерв’ю суддя.
Підставою для таких міркувань є й часто не зрозумілий принцип, за яким встановлюються радарні фотокамери. Кньонен висловлює сумнів, що головним мотивом є безпека руху. «Чимало місцевих бюджетів відчувають тиск порожніх скарбниць», – каже він.
Велика спокуса заробити на водіях
Подібну думку висловив і юрист Йорг Ельснер із Об’єднання німецьких адвокатів. «Правила, які діють у федеральних землях, передбачають, що радарні фотокамери повинні встановлюватися поблизу шкіл, дитячих садків. Але на практиці все виглядає інакше. Прилади можна зустріти на великих трасах, де панують великі швидкості. Там вони фіксують найбільше порушень. Часто мета полягає в заробітку, ніж у забезпеченні безпеки руху», – пояснив Ельснер у розмові з другим каналом німецького телебачення.
Однак водіям, яких уже виправдав суддя Гельмут Кньонер, ще зарано радіти. Прокуратура західнонімецького міста Білефельд хоче оскаржити його рішення у вищій судовій інстанції. Але поки це станеться мине ще мабуть не один місяць. Гельмут Кньонер тим часом продовжує виправдовувати любителів швидкої їзди, які за це йому можуть тільки сказати: «Дякую!»
