Стаття 51 Конституції України визначає за обов’язок обох батьків утримувати дітей до досягнення останніми повноліття. А в разі ухилення батьків від виконання цього обов’язку, кошти на утримання дітей стягуються з них у судовому порядку.
«Дітей годувати, свій вік коротати»
Майже 800 тисяч українських чоловіків почали сплачувати аліменти лише після ухвали судів. Про це повідомили у Міністерстві юстиції, маючи на увазі дані від початку нинішнього року. А десять тисяч аліментників нехтували викликами й попередженнями, а також приховували свої справжні доходи. Проти таких боржників правоохоронцям надіслали подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності. Адже «Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» - це стаття Карного кодексу, і за такий злочин можна «загриміти» на три роки в тюрму. На сьогодні понад дві тисячі злісних неплатників аліментів притягнуті до кримінальної відповідальності. Але чи опинився хтось із них за ґратами, офіційних даних немає.
А відмовляються платити аліменти по-різному і з різних причин, розповідає представник Міністерства юстиції Світлана Попова. «Є люди, які просто кажуть: «Я не хочу сплачувати» – і платять 10 гривень на місяць. А прокуратура не реагує, бо ніби він ненавмисне ухиляється від оплати аліментів, а просто не має можливості сплатити. А є категорія інша: у них немає роботи на сьогоднішній день, і вони не можуть сплачувати аліменти. Однак вони йдуть на біржу праці, стають на облік, і ці кошти сплачуються», – говорить Світлана Попова.
Наприклад, киянин Дмитро офіційно аліментів не платить, але допомагає сину та колишній дружині просто за домовленістю. На його думку, краще (і для дитини теж) в таких питаннях дійти згоди без участі держави та її офіційних установ. Крім того, за словами Дмитра, якби він платив за рішенням суду, дитина отримувала б менше грошей, ніж зараз. «Ця сума була б значно меншою, ніж та, якою вона є насправді. Зараз це може бути 1000 гривень, а тоді це було б, ну, півтисячі. Тому дружина просто звертається, і, як правило, знаходить розуміння. Ми обговорюємо, про які саме потреби йдеться: школа, одяг, їжа і все таке інше», - говорить Дмитро.
Італія: хто багатший, той і платить
Якщо в Україні за аліменти відповідає той, не з ким залишилася дитина, то в Італії закон про розлучення говорить інше: хто багатший, той і платить, розповідає кореспондентка Радіо Свобода у цій країні. Однак, зазвичай це вирішує суд. Останнім часом більшає випадків, коли аліменти погоджується платити дружина у разі, якщо її статки вищі, ніж у чоловіка.
Залежно від обставин справи неплатника аліментів можуть оштрафувати або зобов’язати сплатити усі аліменти за попередній період. Ще в нього можуть конфіскувати майно чи нерухомість. Рідко, але буває, що обвинувачуваному загрожує і в’язниця. Кілька років тому ремісника з містечка Кастельфранко (біля Болоньї ) засудили до 10 місяців ув’язнення через відмову надавати матеріальну підтримку протягом двох років. Суд також зобов’язав чоловіка сплатити штраф 700 євро і перевести на рахунок колишньої дружини 6 тисяч євро.
Італійські чоловіки намагаються справно сплачувати аліменти, хоча багатьом із них після розлучення доводиться вести майже жебрацький спосіб життя. У країні неодноразово проходили демонстрації розлучених чоловіків з вимогою законодавчо захистити їхні права.
А юристи з сімейного права стверджують, що жінки набагато дисциплінованіші і чутливіші стосовно матеріальної підтримки колишніх чоловіків. Вони вчасно сплачують аліменти, не йдуть на хитрощі і взагалі налаштовані мирно.
272 гривні в місяць – мінімально можлива сума аліментів
Киянка Олена п’ять років одержує від колишнього чоловіка аліменти на утримання неповнолітньої дитини – у розмірі тисячу гривень. Вона говорить, що їй пощастило: сума не найменша, затримок немає, спроб ухилення від сплати – теж. І ніяких примушувань, ніяких ухилень, ніяких звернень до прокуратури: домовилися і все. «Конкретно в моєму випадку я не писала жодної заяви, ми розійшлися з чоловіком за обопільною згодою. Він пішов, написав заяву на роботі, що от є дитина, я хочу переказувати аліменти колишній дружині. Про це мені повідомив, і проблем не було».
До початку 2004 року (за старим законодавством) розмір аліментів в Україні визначався так: чверть від заробітку відповідача - якщо одна дитина, третина – якщо двоє, і не більше половини заробітку платника на трьох або більше дітей.
За чинним Сімейним кодексом, розмір аліментів визначають гнучкіше. На одну неповнолітню дитину він не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму дитини. (На жовтень прожитковий мінімум для дитини до 6 років становить 787 гривень на місяць, тож 30% від цієї суми – це 236 гривень, а для дітей від 6 до 18 років, прожитковий мінімум є більшим - 941 гривня, тож мінімальною сумою аліментів є 282 гривні.
Автор Сімейного кодексу, доктор юридичних наук Зореслава Ромовська наголошує: розмір аліментів визначає суд, враховуючи нині різні обставини, передусім те, яким є справжній матеріальний стан аліментника. «Сьогодні дуже часто батько формально працює на якійсь малооплачуваній посаді, а насправді дохід його дуже великий. І ось ця обставина дає можливість суду визначати розмір аліментів, виходячи із загального матеріального стану батька. Ось конкретна справа: у батька 8 автомобілів, він має земельні ділянки поблизу Києва, але подає до суду документ про зарплату в 750 гривень. Це ж куркам на сміх! І суд першої інстанції виділив дітям, а це були близнята-сини, по 350 гривень. Це ж знущання!». Апеляція постановила інше рішення: стягнула кожному з синів по 1500 гривень. На думку, Зореслави Ромовської, саме це, а не будь-яке інше рішення, є найбільш відповідним законодавству.
Яким би злісним не був аліментник, в Україні діє чіткий механізм притягнення його до відповідальності, переконує Ромовська. «Можна накласти стягнення на його майно, арештувати майно, а потім продати з прилюдних торгів. Якщо суд постановив рішення про стягнення аліментів, то воно направляється до державної виконавчої служби, і вона вже слідкує за цим. А що стосується кримінальної відповідальності, то мати може звертатися до Прокуратури. Коли ж, наприклад, батько – інвалід, і в нього немає інших доходів, тоді аліменти стягуються з його пенсії». За словами юристки, в Сімейному кодексі є цікава новела: аліменти стягується лише тоді, коли дитина сама не має достатніх засобів до існування. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо її дохід (наприклад, після отримання великої спадщини) набагато перевищує дохід кожного з них і повністю забезпечує її потреби.
Експерти в цій сфері зауважують, що окрім законодавчого регулювання цього питання та контролю з боку виконавчої служби, необхідне регулювання на рівні моральному. Щоб кожен із батьків усвідомлював, що утримання дитини, забезпечення її розвитку є їх невід’ємним обов’язком, ухилятися від якого не можна.
«Дітей годувати, свій вік коротати»
Майже 800 тисяч українських чоловіків почали сплачувати аліменти лише після ухвали судів. Про це повідомили у Міністерстві юстиції, маючи на увазі дані від початку нинішнього року. А десять тисяч аліментників нехтували викликами й попередженнями, а також приховували свої справжні доходи. Проти таких боржників правоохоронцям надіслали подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності. Адже «Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» - це стаття Карного кодексу, і за такий злочин можна «загриміти» на три роки в тюрму. На сьогодні понад дві тисячі злісних неплатників аліментів притягнуті до кримінальної відповідальності. Але чи опинився хтось із них за ґратами, офіційних даних немає.
А відмовляються платити аліменти по-різному і з різних причин, розповідає представник Міністерства юстиції Світлана Попова. «Є люди, які просто кажуть: «Я не хочу сплачувати» – і платять 10 гривень на місяць. А прокуратура не реагує, бо ніби він ненавмисне ухиляється від оплати аліментів, а просто не має можливості сплатити. А є категорія інша: у них немає роботи на сьогоднішній день, і вони не можуть сплачувати аліменти. Однак вони йдуть на біржу праці, стають на облік, і ці кошти сплачуються», – говорить Світлана Попова.
Наприклад, киянин Дмитро офіційно аліментів не платить, але допомагає сину та колишній дружині просто за домовленістю. На його думку, краще (і для дитини теж) в таких питаннях дійти згоди без участі держави та її офіційних установ. Крім того, за словами Дмитра, якби він платив за рішенням суду, дитина отримувала б менше грошей, ніж зараз. «Ця сума була б значно меншою, ніж та, якою вона є насправді. Зараз це може бути 1000 гривень, а тоді це було б, ну, півтисячі. Тому дружина просто звертається, і, як правило, знаходить розуміння. Ми обговорюємо, про які саме потреби йдеться: школа, одяг, їжа і все таке інше», - говорить Дмитро.
Італія: хто багатший, той і платить
Якщо в Україні за аліменти відповідає той, не з ким залишилася дитина, то в Італії закон про розлучення говорить інше: хто багатший, той і платить, розповідає кореспондентка Радіо Свобода у цій країні. Однак, зазвичай це вирішує суд. Останнім часом більшає випадків, коли аліменти погоджується платити дружина у разі, якщо її статки вищі, ніж у чоловіка.
Залежно від обставин справи неплатника аліментів можуть оштрафувати або зобов’язати сплатити усі аліменти за попередній період. Ще в нього можуть конфіскувати майно чи нерухомість. Рідко, але буває, що обвинувачуваному загрожує і в’язниця. Кілька років тому ремісника з містечка Кастельфранко (біля Болоньї ) засудили до 10 місяців ув’язнення через відмову надавати матеріальну підтримку протягом двох років. Суд також зобов’язав чоловіка сплатити штраф 700 євро і перевести на рахунок колишньої дружини 6 тисяч євро.
Італійські чоловіки намагаються справно сплачувати аліменти, хоча багатьом із них після розлучення доводиться вести майже жебрацький спосіб життя. У країні неодноразово проходили демонстрації розлучених чоловіків з вимогою законодавчо захистити їхні права.
А юристи з сімейного права стверджують, що жінки набагато дисциплінованіші і чутливіші стосовно матеріальної підтримки колишніх чоловіків. Вони вчасно сплачують аліменти, не йдуть на хитрощі і взагалі налаштовані мирно.
272 гривні в місяць – мінімально можлива сума аліментів
Киянка Олена п’ять років одержує від колишнього чоловіка аліменти на утримання неповнолітньої дитини – у розмірі тисячу гривень. Вона говорить, що їй пощастило: сума не найменша, затримок немає, спроб ухилення від сплати – теж. І ніяких примушувань, ніяких ухилень, ніяких звернень до прокуратури: домовилися і все. «Конкретно в моєму випадку я не писала жодної заяви, ми розійшлися з чоловіком за обопільною згодою. Він пішов, написав заяву на роботі, що от є дитина, я хочу переказувати аліменти колишній дружині. Про це мені повідомив, і проблем не було».
До початку 2004 року (за старим законодавством) розмір аліментів в Україні визначався так: чверть від заробітку відповідача - якщо одна дитина, третина – якщо двоє, і не більше половини заробітку платника на трьох або більше дітей.
За чинним Сімейним кодексом, розмір аліментів визначають гнучкіше. На одну неповнолітню дитину він не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму дитини. (На жовтень прожитковий мінімум для дитини до 6 років становить 787 гривень на місяць, тож 30% від цієї суми – це 236 гривень, а для дітей від 6 до 18 років, прожитковий мінімум є більшим - 941 гривня, тож мінімальною сумою аліментів є 282 гривні.
Автор Сімейного кодексу, доктор юридичних наук Зореслава Ромовська наголошує: розмір аліментів визначає суд, враховуючи нині різні обставини, передусім те, яким є справжній матеріальний стан аліментника. «Сьогодні дуже часто батько формально працює на якійсь малооплачуваній посаді, а насправді дохід його дуже великий. І ось ця обставина дає можливість суду визначати розмір аліментів, виходячи із загального матеріального стану батька. Ось конкретна справа: у батька 8 автомобілів, він має земельні ділянки поблизу Києва, але подає до суду документ про зарплату в 750 гривень. Це ж куркам на сміх! І суд першої інстанції виділив дітям, а це були близнята-сини, по 350 гривень. Це ж знущання!». Апеляція постановила інше рішення: стягнула кожному з синів по 1500 гривень. На думку, Зореслави Ромовської, саме це, а не будь-яке інше рішення, є найбільш відповідним законодавству.
Яким би злісним не був аліментник, в Україні діє чіткий механізм притягнення його до відповідальності, переконує Ромовська. «Можна накласти стягнення на його майно, арештувати майно, а потім продати з прилюдних торгів. Якщо суд постановив рішення про стягнення аліментів, то воно направляється до державної виконавчої служби, і вона вже слідкує за цим. А що стосується кримінальної відповідальності, то мати може звертатися до Прокуратури. Коли ж, наприклад, батько – інвалід, і в нього немає інших доходів, тоді аліменти стягуються з його пенсії». За словами юристки, в Сімейному кодексі є цікава новела: аліменти стягується лише тоді, коли дитина сама не має достатніх засобів до існування. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо її дохід (наприклад, після отримання великої спадщини) набагато перевищує дохід кожного з них і повністю забезпечує її потреби.
Експерти в цій сфері зауважують, що окрім законодавчого регулювання цього питання та контролю з боку виконавчої служби, необхідне регулювання на рівні моральному. Щоб кожен із батьків усвідомлював, що утримання дитини, забезпечення її розвитку є їх невід’ємним обов’язком, ухилятися від якого не можна.