Режим «януковичів» повертається до радянської політики часів Володимира Щербицького, одним із головних ідеологічних елементів якої був «антинаціоналізм». Що в дійсності означає ніщо інше, як повернення українського народу знову до колоніального стану. Такою ж є й головна мета цих політичних діячів: демонтувати в Україні все українське і замінити українців на нову суспільну спільність. З однією лише, не дуже суттєвою, різницею. За Щербицького це був «радянський народ», а за Януковича – «народ України».
Синій піонерський галстук?
Можна спрогнозувати, що ігри в новий радянський патріотизм не обмежаться поверненням до українських шкіл старої радянської гри «Зірниця». Можна не сумніватися, що «януковичі» запланували зайти значно далі. За ситуації, коли українці спокійно спостерігають за демонтажем України в Україні, «донецькі» та їхні прихвосні цілком здатні повернути в школу піонерів. Хіба що при цьому змінити червоний комуністичний галстук радянського піонера на синій колір Партії регіонів.
Звісно, дещо важчою є ситуація з поверненням до шкіл комсомольців. І тут мрія лідера комуністів Петра Симоненка може і не здійснитися. Замість комсомольців, «януковичі» здатні поширити по всій Україні молодіжну організацію «молодих регіоналів», або ж «молодих інтернаціоналістів». Друга назва, звичайно, більше привабить Табачника. Але, швидше все ж, організація «молодих регіоналів», бо нею вже сьогодні керує Янукович-молодший.
Режим Януковичів, ідучи в усьому шляхом комуністичного радянського минулого, певно, вдасться до правила для всіх українських школярів: вступити до лав організації «молодих регіоналів» можливо, якщо ти пройшов попередній вишкіл у донецьких піонерах. А без участі в лавах «молодих регіоналів» неможливо вступити до жодного вишу України. І таким чином коло виховання нового українського покоління повністю замикається на міністерстві імені Табачника та «молодіжку» імені Януковича-молодшого.
Райкоми Партії регіонів
Ще одним радянським рудиментом, після набуття Януковичем повноважень Леоніда Кучми, для остаточної «совєтизації» України можуть стати райкоми Партії регіонів, котрі на місцях отримають права райкомів КПРС у радянські часи. Можна спрогнозувати, що обкатка цього проекту розпочнеться зі столичного Києва. Де після незаконної відміни в столиці України районних рад із часом їхні місця займуть уповноважені райкоми Партії регіонів.
Задаючись питанням, що ж спільного між Януковичем і Щербицьким, крім високого зросту і нелюбові до України, можна прийти до дуже невтішного висновку: на службі інтересам Москви в Україні вони є неперевершеними професіоналами в обслуговуванні інтересів Кремля і нищенні всього українського в Україні. Можливо, лише формула часів Щербицького – непримиренної боротьби з українськими буржуазними націоналістами у часи правління Віктора Януковича буде замінена на дещо іншу. Тепер «януковичі» будуть боротися з найлютішими ворогами українського народу – українськими буржуазними інтелектуалами. А все інше залишатиметься за сценарієм Щербицького.
Політичні сценарії Щербицького втілюються режимом Януковича в Україні з методичною послідовністю. З кожним місяцем зменшуються український інформаційний простір і цілеспрямовано заміщується на російський. «Шагренева шкіра» української свободи також безперервно зменшується, і при цьому перед світовою спільнотою демонтаж в Україні демократичних свобод видається за послідовну й цілеспрямовану підтримку Януковичем демократичних цінностей.
Все менше на українському-неукраїнському телебаченні з’являється програм українською мовою, на десять книжок в Україні припадає лише одна українська, переважна більшість газет в Україні видається російською мовою. То що це, як не насильницька реставрація рудиментів часів Щербицького в Україні?
Статус маріонетки Кремля
Сьогодні «януковичі» вибудовують в Україні режим, котрий цілковито побудований, як і в часи Щербицького, на васальних принципах «молодшого брата» Москви. Кремль погоджується на те, щоб місцеві еліти втримували контроль над Україною в обмін на лояльність до «старшого брата» і продовження русифікаторської політики.І тут Віктор Янукович докорінно відрізняється від колишнього президента Леоніда Кучми. Адже той, розуміючи, що Україна – не Росія, не довіряв колишньому імперському центрові і, попри все, намагався вибудовувати стосунки з Кремлем на рівних. Янукович же без жодної суперечки добровільно і відразу погодився на нерівноправні і васальні відносини.
За «януковичів» Україна добровільно повертається в СРСР, а влада всіма своїми діями демонструє відмову від свободи слова і свободи вибору для українського народу. Що, безумовно, є ніщо інше, як відкат до минулих часів тоталітарного Радянського Союзу. Як і насильницька зміна підвищення статусу російської мови в Україні, яка разом з проімперською політикою «донецьких» розвертає Українську державу в бік азіатського простору політичного свавілля і вседозволеності правлячої верхівки.
Добровільне визнання Януковичем статусу маріонетки Кремля не надало вагомих преференцій у двосторонніх українсько-російських відносинах, але дуже понизило де-факто статус самої посади українського Президента не лише в Україні, а й у Росії. Після цього в Москві стали сприймати Януковича як політика, котрий перебуває не лише під контролем російської церкви, а й під контролем російського дуумвірату Путін-Медвєдєв.
Можна сказати, що для остаточного повернення України в часи Щербицького Віктору Януковичу потрібно правильно розставити на місцях потрібні кадри. Поки що він не знайшов особи, котра б за необхідними якостями відповідала голові республіканського КДБ часів Щербицького Віталію Федорчуку. Та й Табачник, при всьому його українофобстві, поки що явно не дотягує до секретаря ЦК КПУ з ідеології Валентина Маланчука, який так само намагався асимілювати українців у нову історичну спільність – «радянський народ». Але в цьому сенсі правління Януковича (якому міністр юстиції Лавринович уже дозволив обиратися на третій термін) відкриває для Табачника широкі, глибокі й далекі перспективи.
По суті, правління режиму «януковичів» з усіх сил намагається в ХХІ столітті перервати в Україні написання нової, нерадянської історії. При цьому ідеологи Партії регіонів прагнуть використати історію України часів російсько-радянської окупації для обґрунтування державної політики націленої на демонтаж української України.
Очевидно, що одним із найбільших питань ідеології є національна ідентичність. Сьогодні регіонали в боротьбі з усім українським в Україні і конструюванням «русского мира» на її теренах активно залучають сфальшовану історію радянського періоду. І головне в цьому процесі – повністю припинити українську самоідентифікацію українського народу.
Україну знову затягують у жорна насильницької русифікації, і проросійський режим Януковича, «вимітаючи» з України все українське, проводить політику тотальної русифікації часів Щербицького. Круті вигини нової влади в бік Москви не залишають українцям ніякої надії на те, що «януковичі» здатні переглянути цю політику. Оскільки «трубадури імперії» нині на марші, прагнучи взяти реванш за минулі 19 років розбудови більш чи менш, але української України. І лише від самих українців залежить, чи зможуть українофобські сили взяти гору в Україні…
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Синій піонерський галстук?
Можна спрогнозувати, що ігри в новий радянський патріотизм не обмежаться поверненням до українських шкіл старої радянської гри «Зірниця». Можна не сумніватися, що «януковичі» запланували зайти значно далі. За ситуації, коли українці спокійно спостерігають за демонтажем України в Україні, «донецькі» та їхні прихвосні цілком здатні повернути в школу піонерів. Хіба що при цьому змінити червоний комуністичний галстук радянського піонера на синій колір Партії регіонів.
Звісно, дещо важчою є ситуація з поверненням до шкіл комсомольців. І тут мрія лідера комуністів Петра Симоненка може і не здійснитися. Замість комсомольців, «януковичі» здатні поширити по всій Україні молодіжну організацію «молодих регіоналів», або ж «молодих інтернаціоналістів». Друга назва, звичайно, більше привабить Табачника. Але, швидше все ж, організація «молодих регіоналів», бо нею вже сьогодні керує Янукович-молодший.
Режим Януковичів, ідучи в усьому шляхом комуністичного радянського минулого, певно, вдасться до правила для всіх українських школярів: вступити до лав організації «молодих регіоналів» можливо, якщо ти пройшов попередній вишкіл у донецьких піонерах. А без участі в лавах «молодих регіоналів» неможливо вступити до жодного вишу України. І таким чином коло виховання нового українського покоління повністю замикається на міністерстві імені Табачника та «молодіжку» імені Януковича-молодшого.
Райкоми Партії регіонів
Ще одним радянським рудиментом, після набуття Януковичем повноважень Леоніда Кучми, для остаточної «совєтизації» України можуть стати райкоми Партії регіонів, котрі на місцях отримають права райкомів КПРС у радянські часи. Можна спрогнозувати, що обкатка цього проекту розпочнеться зі столичного Києва. Де після незаконної відміни в столиці України районних рад із часом їхні місця займуть уповноважені райкоми Партії регіонів.
Задаючись питанням, що ж спільного між Януковичем і Щербицьким, крім високого зросту і нелюбові до України, можна прийти до дуже невтішного висновку: на службі інтересам Москви в Україні вони є неперевершеними професіоналами в обслуговуванні інтересів Кремля і нищенні всього українського в Україні. Можливо, лише формула часів Щербицького – непримиренної боротьби з українськими буржуазними націоналістами у часи правління Віктора Януковича буде замінена на дещо іншу. Тепер «януковичі» будуть боротися з найлютішими ворогами українського народу – українськими буржуазними інтелектуалами. А все інше залишатиметься за сценарієм Щербицького.
Політичні сценарії Щербицького втілюються режимом Януковича в Україні з методичною послідовністю. З кожним місяцем зменшуються український інформаційний простір і цілеспрямовано заміщується на російський. «Шагренева шкіра» української свободи також безперервно зменшується, і при цьому перед світовою спільнотою демонтаж в Україні демократичних свобод видається за послідовну й цілеспрямовану підтримку Януковичем демократичних цінностей.
Все менше на українському-неукраїнському телебаченні з’являється програм українською мовою, на десять книжок в Україні припадає лише одна українська, переважна більшість газет в Україні видається російською мовою. То що це, як не насильницька реставрація рудиментів часів Щербицького в Україні?
Статус маріонетки Кремля
Сьогодні «януковичі» вибудовують в Україні режим, котрий цілковито побудований, як і в часи Щербицького, на васальних принципах «молодшого брата» Москви. Кремль погоджується на те, щоб місцеві еліти втримували контроль над Україною в обмін на лояльність до «старшого брата» і продовження русифікаторської політики.І тут Віктор Янукович докорінно відрізняється від колишнього президента Леоніда Кучми. Адже той, розуміючи, що Україна – не Росія, не довіряв колишньому імперському центрові і, попри все, намагався вибудовувати стосунки з Кремлем на рівних. Янукович же без жодної суперечки добровільно і відразу погодився на нерівноправні і васальні відносини.
За «януковичів» Україна добровільно повертається в СРСР, а влада всіма своїми діями демонструє відмову від свободи слова і свободи вибору для українського народу. Що, безумовно, є ніщо інше, як відкат до минулих часів тоталітарного Радянського Союзу. Як і насильницька зміна підвищення статусу російської мови в Україні, яка разом з проімперською політикою «донецьких» розвертає Українську державу в бік азіатського простору політичного свавілля і вседозволеності правлячої верхівки.
Добровільне визнання Януковичем статусу маріонетки Кремля не надало вагомих преференцій у двосторонніх українсько-російських відносинах, але дуже понизило де-факто статус самої посади українського Президента не лише в Україні, а й у Росії. Після цього в Москві стали сприймати Януковича як політика, котрий перебуває не лише під контролем російської церкви, а й під контролем російського дуумвірату Путін-Медвєдєв.
Можна сказати, що для остаточного повернення України в часи Щербицького Віктору Януковичу потрібно правильно розставити на місцях потрібні кадри. Поки що він не знайшов особи, котра б за необхідними якостями відповідала голові республіканського КДБ часів Щербицького Віталію Федорчуку. Та й Табачник, при всьому його українофобстві, поки що явно не дотягує до секретаря ЦК КПУ з ідеології Валентина Маланчука, який так само намагався асимілювати українців у нову історичну спільність – «радянський народ». Але в цьому сенсі правління Януковича (якому міністр юстиції Лавринович уже дозволив обиратися на третій термін) відкриває для Табачника широкі, глибокі й далекі перспективи.
По суті, правління режиму «януковичів» з усіх сил намагається в ХХІ столітті перервати в Україні написання нової, нерадянської історії. При цьому ідеологи Партії регіонів прагнуть використати історію України часів російсько-радянської окупації для обґрунтування державної політики націленої на демонтаж української України.
Очевидно, що одним із найбільших питань ідеології є національна ідентичність. Сьогодні регіонали в боротьбі з усім українським в Україні і конструюванням «русского мира» на її теренах активно залучають сфальшовану історію радянського періоду. І головне в цьому процесі – повністю припинити українську самоідентифікацію українського народу.
Україну знову затягують у жорна насильницької русифікації, і проросійський режим Януковича, «вимітаючи» з України все українське, проводить політику тотальної русифікації часів Щербицького. Круті вигини нової влади в бік Москви не залишають українцям ніякої надії на те, що «януковичі» здатні переглянути цю політику. Оскільки «трубадури імперії» нині на марші, прагнучи взяти реванш за минулі 19 років розбудови більш чи менш, але української України. І лише від самих українців залежить, чи зможуть українофобські сили взяти гору в Україні…
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
