Президенти Росії та України разом будуть брати участь в автопробігу, який російська сторона запропонувала провести з нагоди 100-літнього ювілею автопробігу Санкт-Петербург-Одеса.
Керівник адміністрації українського Президента Сергій Льовочкін, здається, й сам не усвідомлює, як анекдотично звучить ця новина, яку він повідомив журналістам. Адже у людини освіченої, та й навіть пересічного телеглядача, автопробіг завжди асоціюється зі знаменитим заходом з роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова.
Дія роману «Золоте теля» також розгорталася на берегах Чорного моря, неподалік від Одеси, а письменники вдало описали віртуальну (хоча тоді такого й слова не було) пропагандистську реальність, в якій існувало тодішнє радянське суспільство.
«Вдаримо автопробігом по бездоріжжю і нехлюйству», – закликали гасла на шляху героїв книжки. І саме ці гасла стали символом пропаганди без смаку. А сам автопробіг – символом беззмістовності, адже невипадково автомобілю Остапа Бендера вдалося на кілька днів... очолити пропагандистський захід – ніхто й не помітив підміни учасників...
Не знаю, чи будуть глядачі президентської зустрічі в Шостці шукати на головах глав держав кашкети Остапа Бендера, чи будуть самі учасники зустрічі – як справжні герої роману Ільфа і Петрова знову і знову закликати вдарити по бездоріжжю і нехлюйству в російсько-українських відносинах. Проте сама ситуація і справді кумедна.
Росія вже давно, втім, живе у цій віртуальщині. Її лідери не займаються політикою – вони роз’їжджають на жовтих «Ладах» (знову – Остап Бендер!), копають картоплю, літають за кермом пожежної авіації, бавляться з подарунками Стіва Джобса. Україна тільки починає жити в цьому викривленому світі. Втім, це не заважає подивитися на те, що відбувається у російсько-українських стосунках.
Постійні зустрічі президентів, звичайно ж, можуть продовжувати вважатися серйозним дипломатичною досягненням, особливо на тлі відсутності контактів між Дмитром Медведєвим і Віктором Ющенком. Але про Ющенка скоро забудуть, зате зацікавляться конкретним змістом президентських зустрічей. І тут-то виявиться, що одна справа – вдарити автопробігом і зовсім інша – добитися результату. Адже результат можливий тільки тоді, коли мислиш державними, а не клановими чи пропагандистськими інтересами.
Результат у перших контактів Дмитра Медведєва і Віктора Януковича, звичайно ж, був, як би до нього не ставитися. Я маю на увазі угоду про продовження перебування Чорноморського флоту на території України та визначення ціни російського газу для України. Та після того, як президенти вирішили головну для себе проблему ресурсу, їхній інтерес один до одного в практичному плані різко знизився. Простіше кажучи, потенціал компромісів вичерпано з обох сторін.
Що має запропонувати Віктор Янукович Дмитру Медведєву у Шостці, щоб знову зацікавити приятеля? «Нафтогаз»? Визнання незалежності Абхазії? І що Медведєв на даному етапі може запропонувати натомість? Тим більше, що сам російський президент сьогодні в непростих стосунках із власним прем’єром – Володимиром Путіним. І навряд чи Медведєв може відповідати за виконання власних обіцянок.
Це не риторичні запитання. Це пояснення того, чому президенти охоче беруть участь в автопробігу, а не в офіційних переговорах. За пилом машин не так помітна відсутність конкретики в контактах Москви і Києва. І неможливість цієї конкретики добитися при клановому характері влади і економіки.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Керівник адміністрації українського Президента Сергій Льовочкін, здається, й сам не усвідомлює, як анекдотично звучить ця новина, яку він повідомив журналістам. Адже у людини освіченої, та й навіть пересічного телеглядача, автопробіг завжди асоціюється зі знаменитим заходом з роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова.
Дія роману «Золоте теля» також розгорталася на берегах Чорного моря, неподалік від Одеси, а письменники вдало описали віртуальну (хоча тоді такого й слова не було) пропагандистську реальність, в якій існувало тодішнє радянське суспільство.
«Вдаримо автопробігом по бездоріжжю і нехлюйству», – закликали гасла на шляху героїв книжки. І саме ці гасла стали символом пропаганди без смаку. А сам автопробіг – символом беззмістовності, адже невипадково автомобілю Остапа Бендера вдалося на кілька днів... очолити пропагандистський захід – ніхто й не помітив підміни учасників...
Не знаю, чи будуть глядачі президентської зустрічі в Шостці шукати на головах глав держав кашкети Остапа Бендера, чи будуть самі учасники зустрічі – як справжні герої роману Ільфа і Петрова знову і знову закликати вдарити по бездоріжжю і нехлюйству в російсько-українських відносинах. Проте сама ситуація і справді кумедна.
Росія вже давно, втім, живе у цій віртуальщині. Її лідери не займаються політикою – вони роз’їжджають на жовтих «Ладах» (знову – Остап Бендер!), копають картоплю, літають за кермом пожежної авіації, бавляться з подарунками Стіва Джобса. Україна тільки починає жити в цьому викривленому світі. Втім, це не заважає подивитися на те, що відбувається у російсько-українських стосунках.
Постійні зустрічі президентів, звичайно ж, можуть продовжувати вважатися серйозним дипломатичною досягненням, особливо на тлі відсутності контактів між Дмитром Медведєвим і Віктором Ющенком. Але про Ющенка скоро забудуть, зате зацікавляться конкретним змістом президентських зустрічей. І тут-то виявиться, що одна справа – вдарити автопробігом і зовсім інша – добитися результату. Адже результат можливий тільки тоді, коли мислиш державними, а не клановими чи пропагандистськими інтересами.
Результат у перших контактів Дмитра Медведєва і Віктора Януковича, звичайно ж, був, як би до нього не ставитися. Я маю на увазі угоду про продовження перебування Чорноморського флоту на території України та визначення ціни російського газу для України. Та після того, як президенти вирішили головну для себе проблему ресурсу, їхній інтерес один до одного в практичному плані різко знизився. Простіше кажучи, потенціал компромісів вичерпано з обох сторін.
Що має запропонувати Віктор Янукович Дмитру Медведєву у Шостці, щоб знову зацікавити приятеля? «Нафтогаз»? Визнання незалежності Абхазії? І що Медведєв на даному етапі може запропонувати натомість? Тим більше, що сам російський президент сьогодні в непростих стосунках із власним прем’єром – Володимиром Путіним. І навряд чи Медведєв може відповідати за виконання власних обіцянок.
Це не риторичні запитання. Це пояснення того, чому президенти охоче беруть участь в автопробігу, а не в офіційних переговорах. За пилом машин не так помітна відсутність конкретики в контактах Москви і Києва. І неможливість цієї конкретики добитися при клановому характері влади і економіки.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
